Постанова № 41995134, 29.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 р. Справа № 804/13603/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріКанівець К.В. за участю: представника позивача представника відповідача Лущаенко С.Я. Кисельова А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Квалитет Плюс" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Квалитет Плюс» (далі- ПП «Квалитет Плюс», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі- відповідач) щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2014р. за №0004092202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі тридцять три тисячі чотириста шість гривень 25 копійок, в тому числі за основним платежем 26725,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6681,25 грн.

Представник позивача, позов підтримав та надав пояснення, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача. Податкове повідомлення-рішення №0004092202 від 29.08.2014р. було прийняте на підставі акту перевірки, висновки якого є незаконними, необгрунтованими, помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Позивач є добросовісним платником податку на додану вартість та податку на прибуток у та не зобов'язанний нести жодної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо їх сплати іншими платниками податків.

Жодних порушень позивачем не допущено, так як порушення зазначенні у висновках грунтуються та витікають начебто з нереальності укладених договорів на думку лише відповідача

В ході перевірки позивачем були надані первинні документи по факту придбання товару (рахунки, видаткові накладні, податкові накладні), що на виконання зобов'язань, передбачених умовами укладеного з ТОВ «Континентмаш» договору поставки № 5 від 17.06.2013р., позивач прийняв та оплатив товар, тобто фактично ТОВ «Континентмаш» та позивач виконали умови господарського зобов'язання, передбаченого умовами даного договору поставки. Товар був придбаний позивачем з метою подальшого використання в господарській діяльності (для виробництва нестандартного обладнання).

Фактична поставка товару, отримання належно оформлених первинних документів та податкових документів (податкові накладні), та проведені розрахунки за товар, надали право позивачу на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями з ТОВ «Континентмаш».

Господарські операції є фактично здійсненими, а твердження про нереальність (безтоварність) цих операцій є необгрунтованими. Договір поставки №5 від 17.06.2013р. був укладений позивачем з ТОВ «Континентмаш» з дотриманням усіх вимог чинного законодавства України, зокрема ст.ст.202, 203, 205, 207, 208 та Глави 54 «Купівля-продаж» Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 174, 179, 180, 181 Господарського кодексу України. Продавцем (ТОВ «Континентмаш») та покупцем (ПП «Квалитет Плюс») були виконані всі свої зобов'язання належним чином та з дотриманням всіх вимог щодо оформлення кінцевого результату, а саме були оформлені та підписані податкові накладні, видаткові накладні, які засвідчують факт поставки товару за договором.

Товар в повному обсязі був оплачений позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Таким чином під час перевірки, позивачем в повній мірі було доведено товарність проведених операцій та підтверджено право на віднесення сум за укладеними договорами до складу свого податкового кредиту.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, виклавши письмово свої заперечення та пояснив, що податкове повідомлення-рішення було винесено правомірно, оскільки висновки, викладені в акті перевірки зроблені обгрунтовано на підставі встановлення фактичних відомостей. Таким чином, прийняте податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Квалитет Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Континентмаш» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 та складено акт перевірки від 18.08.2014р. №2199/04-61-22-2/33473612).

В результаті перевірки встановлено, що ПП «Квалитет Плюс» (покупець) з ТОВ «Континентмаш» (продавець) мали взаємовідносини на підставі договору поставки від 17.06.2013р. № 5. Згідно договору постачальник зобов'язується поставити на адресу покупця металовироби, будівельні матеріали, а покупець прийняти та сплатити кошти за цей товар.

До ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська надійшов акт Бориспільською ОДПІ ГУ Мшдоходів у Київській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Континентмаш» (код за ЄДРПОУ 38337514) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за жовтень 2012 року - лютий 2014 року» № 168/22-1/38337514 від 04.04.2014р.

Згідно акту зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що ТОВ «Континентмаш» за адресою реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 - не знаходиться. Стан платника «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Під час перевірки відповідачем було використано отримані від ОУ Броварської ОДПІ пояснення керівника ТОВ «Континентмаш» громадянина ОСОБА_6, який повідомив, що не має ніякого відношення до реєстрації та ведення фінансово - господарської діяльності на підприємстві.

Також, Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було складено акт від 31.03.2014р. №149/22-1/38337514 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Континентмаш» (код 38337514) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками за квітень - червень 2013р.

За податковою адресою підприємства: АДРЕСА_1 розташований індивідуальний житловий будинок, який, згідно інформації Щасливської сільської ради, належить на праві власності гр. ОСОБА_7. Будь-яких ознак розташування за вказаною адресою ТОВ «Континентмаш» та його службових осіб не виявлено.

В ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов у ТОВ «Континентмаш» до досягнення відповідних результатів в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Континентмаш» адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Перевіркою неможливо співставити дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, види, обсягу і кількості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Господарські операції ТОВ «Континентмаш» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності.

ТОВ «Континентмаш» не надано до перевірки будь-які документи, що підтверджують транспортування (товарно-транспортні накладні, шляхові листи, накладні та інші).

В ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання не мали товарний характер, товар не перевозився. Зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Континентмаш» є виключно чи переважно формування податкового кредиту та витрат за рахунок роботи суб'єктів підприємницької діяльності на користь третіх осіб.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця. Враховуючи вищевикладене - операції з приймання-передачі товарів не проводились.

Отже, підприємствам перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

У зв'язку вищевикладеним, перевіркою встановлено порушення вимог п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.4, п.198.6. ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в частині включення до податкового кредиту сум по господарських операціях, які не здійснювались, не пов'язані з господарською діяльністю та не підтверджені податковими накладними, що призвело до завищення задекларованого податкового кредиту за жовтень 2012 р. - лютий 2014 р.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ по фінансово - господарським відносинам з контрагентами-постачальниками, у ТОВ «Континентмаш» відсутні об'єкти оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентам-покупцям. Також, у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням платника податків, непричетністю директора до господарської діяльності товариства, відсутністю підтверджуючих первинних документів щодо взаємовідносин між ТОВ «Континентмаш» та його контрагентами не встановлено факту передачі товару (надання послуг) від контрагентів - постачальників ТОВ «Континентмаш» та від ТОВ «Континентмаш» до контрагентів-покупців.

Виходячи з вищевикладеного відповідачем зроблено висновок, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Континентмаш» - ПП «Квалитет Плюс» не містять у суті своїй, розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу послуг та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Квалитет Плюс» ст.ст. 185, 188, п.198.3, 198.6 cm.198 Податкового кодексу України, через, що завищено задекларований податковий кредит по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Континентмаш», що призвело до заниження податку на додану вартість у січні 2014р. на суму - 26 725,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.08.2014р. за №0004092202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі тридцять три тисячі чотириста шість гривень 25 коп., в тому числі за основним платежем 26725,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6681,25 грн.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статею 36 Податкового кодексу України встановлено податковий обов'язок платника податку обчислити та задекларувати та/або сплатити суму податку в порядку та строки визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає за кожним податком і збором.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих послуг.

Перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся, ПП «Квалитет Плюс» (покупець) з ТОВ «Континентмаш» (продавець) мали взаємовідносини на підставі договору поставки від 17.06.2013р. № 5, згідно договору постачальник зобов'язується поставити на адресу покупця металовироби, будівельні матеріали, а покупець прийняти та сплатити кошти за цей товар. Постачання товару здійснювалося за домовленістю сторін.

На підставі вказаного договору позивачем задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації по податку на додану вартість за січень 2014 року в сумі 26 725,00 грн.

Актами Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Континентмаш» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за квітень - червень 2013р., жовтень 2012 року - лютий 2014 року, №168/22-1/38337514 від 04.04.2014р., та № 149/22-1/38337514 від 31.03.2014р., встановлено відсутність необхідних умов у ТОВ «Континентмаш» до досягнення відповідних результатів в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Континентмаш» адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Також, від ОУ Броварської ОДПІ (лист від 02.04.14 №843/7/10-06-07-04) отримано пояснення керівника ТОВ «Континентмаш» громадянина ОСОБА_6, який повідомив, що не має ніякого відношення до реєстрації та ведення фінансово - господарської діяльності на підприємстві.

Згідно з порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міндоходів від 14.01.2014 р. № 10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 р. №185/249621 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті. Місцезнаходження (податкова адреса) продавця та місцезнаходження (податкова адреса) покупця вказуються з урахуванням вимог ст. 45 Глави 1 розд. II Податкового кодексу України та ст.ст. 29 і 93 ЦК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Враховуючи особисті пояснення ОСОБА_6, щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Континентмаш» податкові накладні підписані особою, яка не є посадовою особою підприємства.

Суд зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи первинні документи не можуть бути прийняті ним у якості доказу фактичного виконання договору, укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ «Континентмаш», з огляду на наступне.

Відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару, роботи, послуги суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, та зменшує оподатковуваний доход на суму понесених витрат.

З урахуванням цього з огляду на доводи податкового органу, якими він мотивує правомірність донарахувань, перевірки підлягає фактичне виконання поставок металопродукції та будівельних матеріалів на адресу позивача від контрагента.

Дотримання норм цивільного чи господарського права під час укладення договору не означає автоматично реальності вчинення господарської операції та правильності відображення її результатів у податковому обліку.

З огляду на зафіксовані податковим органом факти суд перевіряє обставини стосовно руху активів на шляху від виробника до постачальника у процесі виконання спірних операцій, з'ясувавши, яким чином транспортувався товар, де зберігався, ким приймався, а також встановити посадових осіб постачальника та покупця, безпосередньо задіяних у такому процесі.

Також, з урахуванням доводів податкової інспекції щодо наявності ознак анонімної структури у діяльності спірного постачальника судом з'ясувуєтся, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованими контрагентами.

Лише за наслідками дослідження зазначених обставин можливо дійти об'єктивного висновку про реальність (або безтоварність) спірних операцій та, відповідно, про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Якщо товар справді придбавався позивачем, але не в тієї особи, що зазначена в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право позивача на податковий кредит.

Виходячи з норм податкового законодавства, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, підтвердження фактичного виконання умов укладених, платником податку договору, мають виступати не лише первинні документи, що підставою для віднесення сум податку до податкової звітності підприємства, такі як податкові накладні, а й документи, що відображають зміст, характер, періодичність, умови, обсяг здійсненої господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р., первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх форальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

ПП «Квалитет Плюс» включено до складу податкового кредиту 26 725,00 грн. по придбанню товару на підставі документів (податкових накладних), що не відповідають статусу первинних документів у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 2996-ХІV, оскільки не підтверджують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, надані позивачем до суду документи, втрачають силу первинних документів, не можуть слугувати належним підтвердженням права позивача на формування податкової звітності за наслідками господарських операцій, оскільки вказані операції не породжують наслідків, ними обумовлених.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ, за рахунок договору, укладеного позивачем та його контрагентом, оскільки ПП «Квалитет Плюс» не доведено у встановленому законом порядку реальності здійснення господарських правовідносин, обумовлених договором з контрагентом ТОВ «Континентмаш».

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 14.07.2014р. №0000204901, прийняте відповідачем на законних підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Приватного підприємства «Квалитет Плюс» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2014 року

Суддя Р.А. Барановський