Постанова № 41994925, 18.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2014 р. Справа№ 910/17681/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Удоєва Л.Д.

від відповідача - Овдіна Ю.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт»

до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Укртрансгаз» про стягнення коштів за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 позовні вимоги були задоволені повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6 366 431,67 грн. - основного боргу, 108 229, 33 грн. - інфляційних втрат, 64 362 грн. - 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 31.10.2014 р прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її до розгляду у складі: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Шевченко Е.О.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. від 02.12.2014 склад суду змінений на: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання на вказану дату з`явилися та дали усні пояснення стосовно предмету спору.

В судовому засіданні 18.12.2014 представником відповідача було заявлено клопотання про призначення по справі економічної експертизи, для визначення виконання сторонами умов договору та настання строків для здійснення оплати виконаної роботи.

Колегія суддів, вивчивши доводи даного клопотання, заслухавши думку представника позивача, прийшла до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки питання, що виносяться представником відповідача є правовими і не потребують спеціальних знань фахівців з економічних питань.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

05.07.2011 між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (реорганізовано шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз») та Державним підприємством «Полтавське управління геофізичних робіт» був укладений договір № 110701901/11 про закупівлю робіт за державні кошти.

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник зобов'язується у 2011 - 2012 роках виконати роботи, зазначені в пункті 1.2 цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно з п. 1.2. роботи виконуються підрядником в строки, вказані в календарному плані, який наведений в додатку 2 до цього договору. Використання результатів робіт, отриманих за цим Договором, здійснюється Замовником па об'єктах - підземних сховищах, газу (ПСГ').

Пунктом 3.1. договору ціна цього договору згідно протоколу погодження договірної ціни, який наведений в додатку 4 до цього договору, кошторису, який наведений в додатку 4 до цього договору, становить 8 912 800 грн. в тому числі ПДВ - 1 485 466,67 грн.

Згідно з п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником викопаних робіт на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт та пред'явлення підрядником рахунки на оплату виконаних робіт.

На виконання умов договору позивачем в період з 28.11.2011 по 27.06.2012 виконано роботи за договором на суму 6 366 431,67 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-приймання робіт, а саме: № 30 від 28.11.2011 р. на суму 237 894,31 грн.; № 36 від 30.11.2011 р. на суму 381 404,40 грн.; № 37 від 30.11.2011 р. на суму 320 425,20 грн.; № 38 від 30.11.2011 р. на суму 225 202,80 грн.; № 39 від 28.12.2011 р. на суму 107 749,20 грн.; № 40 від 28.12.2011 р. на суму 193 674,00 грн.; № 41 від 25.01.2012 р. на суму 269 226,16 грн.; № 42 від 25.01.2012 р. па суму 38 158,86 грн.; № 43 від 25.01.2012 р. на суму 32 485,75 грн.; № 44 від 25.01.2012 р. па суму 355959,70 грн.; № 45 від 25.01.2012 р. на суму 132 810,07 грн.; № 46 від 25.01.2012 р. на суму 160 095,23 грн.; № 47 від 25.01.2012 р. на суму 108 646,80 грн.; № 48 від 29.02.2012 р. на суму 59 190,30 грн.; № 49 від 29.02.2012 р. на суму 29 606,65 грн.; № 50 від 29.02.2012 р. на суму 124 852,69 грн.; № 51 від 29.02.2012 р. на суму 49 346,40 грн.; № 52 від 29.02.2012 р. на суму 117 283,20 грн.; № 53 від 29.02.2012 р. на суму 98 698,80 грн.; № 54 від 13.03.2012 р. на суму 28 192,54 грн.; № 55 від 13.03.2012 р. на суму 30 934,73 грн.; № 56 від 13.03.2012 р. на суму 171 219,01 грн.; № 57 від 13.03.2012 р. на суму 27 571,73 грн.; № 58 від 30.03.2012 р. на суму 216 051,60 грн.; № 59 від 30.03.2012 р. на суму 63 570,32 грн.; № 60 від 30.03.2012 р. на суму 25 546,58 грн.; № 61 від 30.03.2012р. на суму 141 955,06 грн.; № 62 від 30.03.2012 р. на суму 252 723,60 грн.; № 63 від 27.04.2012 р. на суму 538 458,00 грн.; № 64 від 27.04.2012 р. на суму 95 858,40 гри.; № 65 від 27.04.2012 p. на суму 109 588,80 грн.; № 66 від 27.04.2012 р. на суму 170 868.00 грн.; № 67 від 28.04.2012 р. на суму 76563,83 грн.; № 68 від 28.04.2012 р. па суму 59 786,52 грн.; № 69 від 22.05.2012 р. на суму 65 126,40 грн.; № 70 від 28.05 2012 р. па суму 232 394.40 грн.; № 71 від 27.06.2012 р. на суму 140 064,00 грн.; № 72 від 27.06.2012р. на суму 45 385,20 грн.; № 73 від 27.06.2012 р. на суму 44 015,12 грн.; № 74 від 27.06.2012 р. на суму 21 460,19 грн.; № 75 від 27.06.2012 р. на суму 25 285,14 грн.; № 76 від 27.06.2012р. на суму 115 599,88 грн.; № 77 від 27.06.2012 р. на суму 103 267,52 грн.; № 78 від 27.06.2012 р. на суму 446 498,92 грн.; № 79 від 27.06.2012 р. на суму 75 735,66 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати вартості виконаних позивачем робіт, відповідно до умов договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 6 366 431,67 грн.

Позивачем 10.04.2014 на адресу відповідача надіслано акт звірки та рахунок на оплату заборгованості, однак заборгованість не було сплачено.

Позивачем 29.04.2014 на адресу відповідача відправлено повторно рахунок на оплату заборгованості в розмірі 6 366 431,67 грн., однак заборгованість не було сплачено.

Зважаючи на те, що заборгованість так і не була погашена відповідачем, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Представник відповідача, заперечуючи проти заявлених позовних вимог та оскаржуючи прийняте судом першої інстанції рішення, мотивує це тим, що умовами договору не визначено строків здійснення оплати замовником робіт, виконаних підрядником, а саме п. 4.1 визначено, що розрахунок проводиться шляхом оплати замовником виконаних робіт на підставі підписаного сторонами акту здачі - приймання виконаних робіт та пред`явлення підрядником рахунку на оплату виконаних робіт, і оскільки позивачем не ставилася вимога про сплату коштів, то й відповідно строк оплати у відповідача не настав.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням відповідача, враховуючи наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунок проводиться шляхом оплати замовником виконаних робіт на підставі підписаного сторонами акту здачі - приймання виконаних робіт та пред`явлення підрядником рахунку на оплату виконаних робіт.

Як зазначалося вище, та не заперечувалося представником відповідача по справі, в період з 28.11.2011 по 27.06.2012 виконано роботи за договором на суму 6 366 431,67 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-приймання робіт.

Зазначені акти не оспорюються сторонами по справі, вони підписані вповноваженими представниками сторін та скріплені відповідними печатками, спорів щодо вказаних актів між сторонами не існує.

Матеріалами справи підтверджується факт направлення позивачем, відповідно до вимог договору, рахунків на оплату виконаних робіт, а саме: 10.04.2014 та 29.04.2014 на суму 6366431,67 грн.

Факт направлення вказаних рахунків підтверджується відповідними описами вкладення, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, факт отримання рахунків не заперечується відповідачем, а навпаки вони зазначають, що дійсно отримували такі рахунки.

Заперечення відповідача, що рахунки не містили вимоги про сплату, спростовуються по-перше, тим, що вказаний рахунок, відповідно до приписів чинного законодавства України і є безпосередньо вимогою про сплату коштів, по-друге, умовами договору( п. 4.1) визначено, що підставою для оплати замовником виконаних підрядником робіт є направлення рахунку на оплату, а по третє, позивачем в одо час із рахунком направлялися акти здачі-приймання робіт для підписання замовником та лист, в якому було зазначено, що стороною направляються на виконання умов договору акти, рахунки і даний лист містив вимогу про сплату заборгованості.

До того ж відповідно до п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Таким чином, враховуючи все зазначене, позивачем зі свого боку були здійснені всіх необхідні та передбачені не лише договором, а й законами України заходи для одержання від відповідача виконання своїх договірних зобов`язань щодо оплати виконаних робіт.

Колегію суддів не приймається до уваги заперечення відповідача, зазначені в апеляційній скарзі стосовно того, що заборгованість не сплачена у зв`язку із відсутністю відповідного фінансування, адже договір підряду укладався на закупівлю робіт за державні кошти, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічної позиції дотримується колегія суддів Вищого господарського суду України у постанові від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011, Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012 № 11/446 та Європейський суд з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 6 366 431,67 грн. - основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, крім основної суми боргу просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Позивачем по справі визначено період нарахування 3% з 28.04.2014 по 28.08.2014 та інфляційних втрат з 01.05.2014 по 31.07.2014.

Оскільки перший раз рахунок на оплату виконаних робіт, який визначений судом як належна вимога до сплати коштів, був направлений відповідачеві 11.04.2014, що документально підтверджено належними доказами, то з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України, позивачем вірно визначений період для нарахування вказаних санкцій.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що відповідачем не було доведено ані суду першої інстанції ані суду апеляційної відсутності обов`язку щодо сплати основної суми боргу та перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, наданий позивачем , колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 108 229,33 грн. - інфляційних втрат, 64 362,00 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно повністю задоволені позовні вимоги Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт» , а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2014 у справі № 910/17681/14- без змін.

2. Матеріали справи № 910/17681/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов