Ухвала суду № 41994921, 10.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/737/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства «Южная Стівідорінг Компані Лімітед» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18.02.2013р. Іноземне підприємство «Южная Стівідорінг Компані Лімітед» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС (правонаступник - ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 року №0000700070, №0000710070, від 05.02.2013 року №0000120070, №0000130070.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення перевірки перевіряючі дійшли помилкових висновків про те, що підприємство не правомірно заявило до бюджетного відшкодування суми ПДВ по операціям, ніби-то не пов'язаним з виконанням договорів з нерезидентом України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року адміністративний позов ІП «Южная Стівідорінг Компані Лімітед» задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 07.12.2012р. №0000700070, від 07.12.2012р №0000710070, від 05.02.2013р. №0000120070 та від 05.02.2013р №0000130070.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС 03.04.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В листопаді 2012 року податковими інспекторами-ревізорами ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Іноземним підприємством «Южная Стівідорінг Компані Лімітед» суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань податку на додану вартість наступних податкових періодів за серпень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення Підприємством вимог пп.198.4 ст.198, п.200.1, абз «а» п.200.4 ст.200 ПК України, а саме, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2012 року - на 6723 грн., завищено від'ємне значення різниці за липень 2012 року - на 6723 грн., завищено від'ємне значення за серпень 2012 року - на 4415 грн., про що було складено акт № 3691/15-419/33798779 від 20.11.2012 року.

На підставі даного акту перевірки уповноваженою особою відповідача 07.12.2012 року були винесені податкові повідомлення-рішення №0000700070, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 4415 грн.; №0000710070, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 6723 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 1680,75 грн.

В січні 2013 року працівниками ДПІ було проведено ще одну документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Іноземним підприємством «Южная Стівідорінг Компані Лімітед» суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань податку на додану вартість наступних податкових періодів за жовтень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року.

Даною перевіркою знову було встановлено порушення Підприємством вимог пп.198.4 ст.198, п. 200.1, абз «а» п.200.4 ст.200 ПК України, а саме, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2012 року на 4684 грн., завищено від'ємне значення різниці за жовтень 2012 року на 6729 грн., про що було складено відповідний акт №166/15-419/33798779 від 18.01.2013 року.

На підставі цього акту перевірки, уповноваженою особою ДПІ 05.02.2013 року були винесені податкові повідомлення-рішення №0000130070, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6729 грн.; №0000120070, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4684 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 2342 грн.

Не погодившись із вказаними вище рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних рішень податкового органу та відповідно, з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, як вбачається з матеріалів справи та спірних актів перевірок, перевіряючи дійшли до таких висновків, виходячи з того, що операціями, які звільняються від оподаткування ПДВ відповідно до пп.197.8 ст.197 ПК України, є господарські операції, які пов'язані з перевалкою транзитного вантажу, що підлягає оподаткуванню ПДВ, відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, місцем поставки яких є митна територія України. Такими операціями є швартові операції, операції з тимчасового надання складської площі для діяльності підприємств (сюрвейєрів), які проводять контроль якості та кількості, експертизу та сертифікацію транзитних вантажів і відповідно такі операції використовуються частково у оподатковуваних операціях так і у операціях звільнених від оподаткування ПДВ.

Як вбачається з даних поданих підприємством податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, у періодах, які перевірялися підприємство позивача застосовувало ставки оподаткування податком на додану вартість 20 % згідно із п.10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (швартові операції, утримання відкритої складської площі), а також застосовувало пільгу щодо звільнення від оподаткування згідно із п.197.8 ст.198 ПК України (надання послуг нерезиденту, пов'язаних з перевезенням кам'яного вугілля транзитом через митну територію України, а саме: навантажувально-розвантажувальних робіт, подача-забирання вагонів, зачистки вагонів, зберігання вантажу).

Відповідно розділу III «Узагальнюючої податкової консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності» (затв. наказом ДПС України від 06.07.12р. №610), згідно зі статтею 90 глави 17 Розділу V Митного кодексу України №4495-VI, «транзит» - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Разом з тим, Закон України від 20.10.1999р. №1172-XIV «Про транзит вантажів» є законом, який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України.

Як слідує зі ст.1 цього Закону №1172-XIV, транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України, а транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

А у відповідності до приписів ст.7 даного Закону №1172-XIV, транзитні послуги (роботи) надаються (виконуються) на підставі відповідних двосторонніх чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту.

При цьому, учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

На думку відповідача, досліджені ревізорами при перевірці договори та надані до перевірки бухгалтерські документи свідчать про те, що здійснені позивачем господарські операції підлягають оподаткуванню за основною ставкою, оскільки вони здійснювались ним поза межами дій транзитного договору.

Відповідно п.199.1 ст.199 ПК України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Так, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що Підприємство позивача нараховує податковий кредит (придбання мінінавантажувачу, дизельного палива, шин, послуг організації вантажно-розвантажувальних робіт, ремонту кранів, подачі-забирання вагонів, оренди приміщень, оренди механізмів, використання технічних електромереж, електрозабезпечення орендованих площ та ін.) з урахуванням частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями, розрахованої відповідно пункту 199.4 статті 199 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п.198.4 ст.194 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Як видно зі спірних актів перевірки, відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що придбані послуги подання та збирання вагонів локомотивом залізниці, організації вантажно-розвантажувальних робіт не використовувались позивачем для виконання договору з нерезидентом, а від так, такі господарські операції належать оподаткуванню за звичайною ставкою.

Проте, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, критично оцінює таку позицію відповідача, з огляду на наступне:

Так, по справі встановлено, що здійснені позивачем господарські операції: навантажувально-розвантажувальні роботи транзитного вантажу, подання та збирання вагонів локомотивом залізниці, зачищення вагонів після розвантаження, зберігання вантажів, швартові операції судна, на яке навантажують цей транзитний вантаж та інші операції є нерозривно пов'язаними між собою та є єдиним процесом перевалки вантажів, а саме транзитного вугілля, на виконання договору з нерезидентом.

Операції з навантажування-розвантажування вантажу, зберігання вантажу, охорона вантажу, подання та збирання вагонів локомотивом залізниці, зачищення вагонів після розвантаження і таке інше, що надавались позивачем нерезиденту, згідно п.197.8 ст.197 ПК України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, оскільки відносяться до послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України.

Крім того, судами обох інстанцій встановлено, що підприємство позивача також надає послуги і резидентам, тобто здійснює операції, пов'язані з перевалкою транзитного вантажу, що оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах згідно п.185.1 ст.185 ПК України, так як є операціями з поставки послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Таким чином, з огляду на вказане, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано при формуванні податкового кредиту з ПДВ було и застосовані положення п.п.199.1 ст.199 ПК України, в якому зазначається, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Разом з тим, представниками відповідача, в свою чергу, не доведено що укладені між позивачем та ДП «Морський торговельний порт» угоди на надання певних видів послуг (охорона території та вантажів, подання та збирання вагонів локомотивом залізниці, координаційні послуги, пожежна охорона, тощо) були продані (реалізовані) позивачем виключно резиденту, що, спростовується матеріалами справи.

При цьому, необхідно вказати, що аналогічна позиція з цього ж самого питання була висловлена і в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014р. у справі №814/296/13а по спору між тими самими сторонами але за інший податковий період.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову що, в свою чергу, не було зроблено представником відповідача при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко