Постанова № 41994910, 26.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/269/14

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" до Державної реєстраційної служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області, третя особа ОСОБА_1 про скасування запису, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

28.01.2014р. публічне акціонерне товариство "Банк"Фінанси та Кредит" в особі філії "Південне регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" звернулося до суду з позовом до Державної реєстраційної служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області, третя особа ОСОБА_1 про скасування запису здійсненого на підставі рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17.12.2010 року у справі №2-1767 про реєстрацію за гр. ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1.; зобов'язання відповідача внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно зміни, зокрема про реєстрацію за гр. ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку (кадастровий номер 4824880401/04/028/0003) розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.12.2001 року гр.ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, про що укладено договір дарування посвідчений державним нотаріусом Новоодеської державної нотаріальної контори, зареєстрованого за №1-1953.

17.05.2007 року між АТ „Банк „Фінанси та Кредит" і гр. ОСОБА_1 укладено кредитний договір №42-05/07 про отримання коштів строком до 14.05.2010 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором укладеного між АТ „Банк „Фінанси та Кредит" укладено іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Новоодеського нотаріального округу (зареєстрований у державному реєстрі за №1247). За вказаним договором в іпотеку було передано житловий будинок та земельну ділянку за адресою : Новоодеський р-н, с. Баловне, вул. Леніна, 68-А.

При цьому, рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17.12.2010 року у справі №2-1767, договір дарування від 14.12.2001 року стосовно передачі ОСОБА_2 в дар ОСОБА_1 житлового будинку та земельної ділянки за адресою : Новоодеський район, с. Баловне, вул. Леніна,68-А - визнано недійсним.

На підставі вищезазначеного рішення Новоодеське районне БТІ зареєструвало за гр.ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_1.

За скаргою банку, ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 29.10.2012 року у справі №22ц/1490/3060/2012 рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17.12.2010 року у справі №2-1767, - скасовано.

Отже, договір дарування від 14.12.2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є дійсним, але Новоодеським районним БТІ зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в зв'язку зі скасуванням рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17.12.2010 року у справі №2-1767, - не внесені.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В свою чергу ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов'язання перед банком по поверненню коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; правопостійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

На підставі вищенаведеного 08.11.2013 року позивач звернувся до реєстраційної служби Новоодеського управління юстиції з вимогою про внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема про реєстрацію права власності за гр.ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.18/

Листом реєстраційної служби Новоодеського управління юстиції №464/05-2.13 від 20.11.2013 року у проведенні державної реєстрації права власності на житловий будинок було відмовлено, так як подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. А саме: державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину, за якими виникло право, уповноваженої ними особи.

Не погоджуючись з відмовою у реєстрації права власності за ОСОБА_1, банк звернувся з позовом до суду, оскільки відповідно до ст. 33, 36 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель у разі невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за договором, може набути права власності на предмет іпотеки і в цьому випадку договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Так, статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотариально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Правовою підставою передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі щодо задоволення вимог іпотекодержателя вказаним способом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч.3 ст.17 вказаного закону, документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили. (п.5 ч.1 ст.19 закону)

Частиною 13 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Так, відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. N868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно пункту 20 вказаного Порядку за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 28 Порядку визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 1 статті 24 в Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено випадки відмови у держаній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зокрема п.4 ст.1 зазначеної статті передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

При цьому, ч. 4 зазначеної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно з приписами п. 19 Порядку № 868 від 17.10.2013 року, державний реєстратор приймає рішення про відновлення державної реєстрації прав на підставі рішення суду про скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації прав. У такому випадку загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено правомірності прийняття оскарженої відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки матеріалами справи підтверджено набуття ОСОБА_1 права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, який просить зареєструвати банк - іпотеко держатель, а саме договір дарування від 14.12.2001р. посвідчений державним нотаріусом Новоодеської державної нотаріальної контори, зареєстрованого за №1-1953, яким посвідчено, що вказаний об'єкт на праві власності належить ОСОБА_1, який є дійсним згідно рішення апеляційного суду Миколаївської області від 29.10.2012 року. Вказане рішення було додано до заяви з іншими, необхідними для реєстрації права власності документами.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки при вирішенні справи суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України підлягає скасуванню.

Керуючись, ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" задовольнити, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою скасувати запис Державної реєстраційної служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області здійснений на підставі рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17.12.2010 року у справі №2-1767 про реєстрацію за гр. ОСОБА_2 права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: О.І. Шляхтицький