Постанова № 41994845, 23.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р.Справа № 915/1111/13Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Мирошниченко М.А. та суддів Воронюка О.Л. і Лашина В.В.,

(склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями та розпорядження в.о. голови суду № 3075 від 04.12.2014р.)

при секретарі судового засідання - Кияшко Р.О.

за участю представників:

ТОВ «Партнер-Агро» - не з'явився ,

ТОВ «Агрофірма Корнацьких» -Поспєлова І.М.(на підставі ордера та договору),

Корнацької Клавдії Павлівни - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на ухвалу господарського суду Миколаївської о області від 17.11.2014 р. про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Миколаївської області від 23.08.2013р. у справі №915/1111/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Корнацьких» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Корнацької Клавдії Павлівни про зобов'язання повернути самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 1520,1737 га,

ВСТАНОВИЛА:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер-Агро» (далі позивач) у господарському суді Миколаївської області пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі відповідач) про зобов'язання повернути позивачу самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 1520,1737га, розташовані в межах Ленінської сільської ради Первомайського району миколаївської області, без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, він є орендарем цих земельних ділянок, однак їх займає відповідач, без законних на це правових підстав.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.08.2013 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2014р. та постановою Вищого господарського суду від 12.05.2014 р., зазначений позов задоволено.

Вищезазначені судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи, в т.ч. рішеннями судів по іншим справам, доведено, що відповідач дійсно без будь-яких правових підстав користується земельними ділянками, які знаходяться в оренді позивача.

15.10.2014р. (вх.№18884/14) до господарського суду Миколаївської області надійшла заява відповідача (від 14.10.2014 р. вих. № 110) про перегляд вищевказаного рішення господарського суду Миколаївської області від 23.08.2013 р. у справі №915/1111/13 за нововиявленими обставинами, у який він просив скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В якості нововиявленої обставини відповідач послався на те, що постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013р. по справі №814/1350/13а, якими було відмовлено в задоволенні позову Корнацької Клавдії Павлівні до Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання недійсними і скасування розпоряджень Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області від12.10.2012р.№470-р, і №471-р та від 20.11.2012р.№523 -р., скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2014р., а саме ці розпорядження покладено в основу рішення господарського суду Миколаївської області від 23.08.2013р. у справі №915/1111/13 яким задоволено позовні вимоги позивача по цій справі.

Крім того заявник вважає, що вищевказаною ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2014р. встановлені обставини які мають преюдиційне значення для вирішення спору по господарській справі №915/1111/13.

Ухвалю господарського суду Миколаївської області від 17.11.2014 р. (суддя Бездоля Д.О.) відповідачу відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Миколаївської області від 23.08.2013р. у справі №915/1111/13, з посиланням на те, що скасування Вищім адміністративним судом України постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2013р. та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013р. по справі №814/1350/13а, і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, не вплинуло на чинність розпоряджень Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області від12.10.2012р.№470-р, і №471-р та від 20.11.2012р.№523 -р., на які робиться посилання у рішення господарського суду Миколаївської області від 23.08.2013р. у справі №915/1111/13.

Суд також зазначив, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2014 р. по справі №814/1350/13а не встановлено будь-яких нових обставин і що цей суд (касаційної інстанції) в силу приписів ч. 1 ст. 220 КАС України не має право досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою місцевого господарського суду відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у який просив ухвалу місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву (від 14.10.2014 р. вих. № 110) про перегляд рішення господарського суду Миколаївської області від 23.08.2013 р. у справі №915/1111/13 за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування своєї позиції скаржник навів таки ж самі доводи, що були ним наведені у заяві про перегляд рішення господарського суду Миколаївської області від 23.08.2013р. у справі №915/1111/13 за нововиявленими обставинами, а також зазначив, що місцевий суд дав невірну оцінку наведеним ним доводам та неправильно тлумачить норми матеріального та процесуального права, в т.ч. щодо приюдиційності висновків зроблених Вищім адміністративним судом України у своїй ухвалі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суд від 08.12.2014 р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.12.2014 р. об 11:30 год., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представники позивача і третьої особи в судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені про розгляд справи належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не заявили, про причини свого нез'явлення суд не повідомили.

Враховуючи вказані обставини, а також думку представника скаржника (відповідача), колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю позивача і третьої особи.

Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях наданих суду просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву про перегляд рішення господарського суду Миколаївської області від 23.08.2013 р. у справі №915/1111/13 за нововиявленими обставинами.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Задовольняючи позовні вимоги позивача по цієї справі суди першої та апеляційної інстанції в рішенні і постанові в обґрунтування своєї позиції щодо вмотивованості позовних вимог позивача серед інших встановлених обставин та наявних у справі доказів послались на наступні обставини:

- 12.10.2012р. Первомайською райдержадміністрацією прийнято розпорядження № 470-р про зарахування земельної ділянки в межах території Ленінської сільської ради до земель запасу державної власності і розпорядження № 471-р про надання дозволу громадянам України на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення в межах території Ленінської сільської ради;

- 20.11.2012р. Первомайською райдержадміністрацією прийнято розпорядження № 523-р, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (775 особам) для ведення особистого селянського господарства в межах території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області;

- 20.11.2012р. Первомайською райдержадміністрацією прийнято розпорядження за № 573-р, яким у власність громадян (773 осіб) для ведення особистого селянського господарства відведено земельні ділянки загальною площею 1520,1737 га в межах території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та видано державні акти на право власності на земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами.

З матеріалів справи вбачається і на це посилається відповідач у своїй заяві, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2014 у справі №№814/1350/13а (К/800/66802/13) про визнання недійсними та скасування вищеназваних розпоряджень Первомайської райдержадміністрації від 12.10.2012 № 470-р, № 471-р, та від 20.11.2012 № 523-р, скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач вважає, що обставина скасування Вищим адміністративним судом України вказаних судових рішень є нововиявленою у даній справі і, що ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.09.2014 у справі № К/800/66802/13 встановлені нові преюдиційні факти, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Згідно з частини другої вказаної статті підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)" від 09.04.2009 року № 01-08/204 нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

В пункті другому постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 року № 17 зазначено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Водночас, нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення.

Слід також враховувати, що за своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення.

Отже, нововиявлена обставина це: юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд розглядаючи заяву відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Миколаївської області від 23.08.2013р. у справі №915/1111/13 дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2014 у справі № К/800/66802/13 не встановлено нових обставин, з огляду на таке.

По-перше Вищій адміністративний суд України, який є судом касаційної інстанції, лише скасував рішення адміністративних суддів попередніх інстанції і направив справу на новий розгляд, а не ухвалив по ній своє судове рішення по суті спору, яким визнав би незаконними та скасував вищезазначені розпорядження Первомайської райдержадміністрації, які були, серед інших доказів, покладені в обґрунтування рішення господарського суду Миколаївської області від 23.08.2013р. у справі №915/1111/13, тобто ухвала Вищого адміністративного суду України не вплинула на чинність розпоряджень Первомайської райдержадміністрації від 12.10.2012 № 470-р, № 471-р, та від 20.11.2012 № 523-р.

По-друге, згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно роз'яснень наданих у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" преюдиційне значення процесуальним законом (ст.35 ГПК України) надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом, а в даному випадку Вищій адміністративний суд України, на переконання колегії суддів надав лише правову оцінку рішенням суддів попередніх інстанцій, а не встановив обставини які б можливо було вважати (визнати) нововиявленими.

Слід також враховувати, що при прийнятті господарським судом Миколаївської області рішення від 23.08.2013 у даній справі про задоволенні позову цей суд керувався не тільки фактами та обставинами встановленими Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2013 та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 у справі №№814/1350/13а, а ї іншими доказами та обставинами.

З огляду на викладене обставини, на які посилається відповідач, звертаючись до суду з заявою про перегляд прийнятого у справі рішення за нововиявленими обставинами, на переконання колегії суддів, не є нововиявленими у розумінні ст. 112 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає що місцевий суд всебічно розглянувши матеріали справи, надав вірну оцінку обставинам на які послався заявник та дійшов обґрунтованого висновку, що вказані заявником обставини не є нововиявленими в розумінні ст..112 ГПК України і як наслідок вмотивовано відмовив в задоволенні заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Миколаївської області від 23.08.2013 р. у справі №915/1111/13.

Доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі, які фактично повторюють його доводи викладені в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, на переконання колегії суддів не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування ухвали місцевого суду.

Враховуючи викладене колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної ухвали.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 99, 101-105,112-114, ГПК України колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Миколаївської о області від 17.11.2014 р. про відмову в задоволенні заяви (від 14.10.2014р. вих. №110) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Миколаївської області від 23.08.2013 р. у справі №915/1111/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на зазначену ухвалу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено і підписано 23.12.2014 р.

Суддя-доповідач: Мирошниченко М. А.

Судді Воронюк О.Л.

Лашин В.В.