Постанова № 41994838, 16.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа№ 910/14525/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Коломоєць Є.А. ( за довіреністю №01/02 від 01.02.14р.);

від відповідача : Андрущакевич Ю.В. ( за довіреністю №2/2014 від 15.01.14р.);

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014р.

у справі № 910/14525/14 (суддя: Смирнова Ю.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_4

2. ЗАТ "Крафтфудз Україна"

про стягнення 50000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 50000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014р. по справі №910/14525/14 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем було пропущено строк звернення із заявою про оплату страхового відшкодування.

Не погоджуючись з рішенням суду, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Здорово" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, , в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014р. скасувати та задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зазначив, що суд першої інстанції, при винесенні рішення не врахував, що річний строк позовної давності не може застосовуватись до даних правовідносин, що регулюють відшкодування виплаченого страхування в порядку регресу, що виникли в даній справі між двома страховими компаніями, а не між страховиком та страхувальником.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2014 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" та призначено справу № 910/14525/14 до розгляду на 25.11.2014 р., у складі колегії суддів, головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

25.11.2014р. представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином. Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила розгляд справи відкласти на 16.12.2014 року.

16.12.2014 року представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача та третіх осіб, за наявними у справі доказами

У судовому засіданні представник позивача, підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2012 між ПАТ "СК "Здорово" (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту № 103926 ("договір") (т.1 а.с.14), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Porsche, державний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

Вигодонабувачем за договором є страхувальник.

26 січня 2012 року, по вулиці Чеській 3, в місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого, відповідно до умов Договору КА № 103926 від 07.08.2012 року транспортного засобу Porsche, державний реєстраційний номер АА 0102ІТ, що належить страхувальнику, під керуванням останнього та автомобілем Mazda, під керуванням ОСОБА_4 А саме: ОСОБА_4, керуючи автомобілем Mazda, державний номер НОМЕР_2, не вибрав безпечної швидкості, щоб мати змогу контролювати рух свого автомобіля, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого відбулось зіткнення з автомобілем Porsche, державний номер НОМЕР_1, чим було спричинено механічні пошкодження обом автомобілям..

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2013 у справі № 757/2738/13-п (т.1 а.с.60), ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до якої, ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_4 п.п. 2.3, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до звіту №6828 з оцінки транспортного засобу, складеного 05.02.2013 (т.1 а.с.20) суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Porsche, державний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті спірної ДТП, складає 87090,23 грн.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 07.03.2013 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати страхувальнику коштів у сумі 83525,29 грн, що підтверджується видатковими касовими ордерами №539 від 05.03.2013 на суму 30000,00 грн, №751 від 22.03.2013 на суму 15000,00 грн та №1179 від 13.05.2013 на суму 38525,29 грн.(т.1 а.с.66-68)

Таким чином, до ПАТ "СК "Здорово" перейшло в межах суми 83525,29 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що дорожньо- транспортна пригода сталася 26 січня 2013 року, а позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування лише 03 лютого 2014 року, а тому в розумінні п.37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач пропустив встановлений однорічний строк для звернення з заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим вимоги ПрАТ «СК «Здорово» щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 50000,00 грн. є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Пунктом 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Посилання суду першої інстанції, що неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року є підставою для відмови у виплаті регресної вимоги, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Такий випадок встановлено статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора -страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним ( три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Особою, відповідальною за завдані збитки може бути як безпосередній заподіював шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Як зазначалось раніше, Постановою Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2013 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст,. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність особи, яка на законних підставах експлуатувала автомобіль «MAZDA 6», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована у ПрАТ «АСК «Інго Україна» з лімітом відповідальності страховика у 50000,00 грн. за шкоду, спричинену майну, згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6670531.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

03 лютого 2014 року ПрАТ «СК «Здорово» звернулось до ПрАТ «АСК «Інго Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу за фактом ДТП від 26.01.2013 року на загальну суму 83525 (вісімдесят три тисячі п'ятсот двадцять п'ять) грн. 29 коп.

Вимога в даній справі виникла у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто з правовідносин, що регулюються положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Господарського суду м. Києва від 18.04.2014 року у справі № 910/1748/14. від 25.07.2014 року у справі № 910/10020/14, від 14.05.2014 року у справі № 910/4576/14. від 04.09.2014 року у справі № 910/16171/14. постановах Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 у справі № 910/25419/13. від 02.07.2014 року у справі № 910/663/14 та від 23.07.2014 року у справі № 910/4576/2014. від 18.08.2014року у справі № 910/9030/14 та від 09.09.2014 року у справі № 910/5802/14, а також у постановах Вищого господарського суду України від 24.03.2014 у справі № 910/18716/13. від 25.06.2014 року у справі № 910/23812/13 та від 23.09.2014 року у справі 910/24933/13.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував та помилково відмовив в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з пропуском річного строку визначеного п.37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було пропущено річний строк для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат та у межах загального строку позовної давності переходить право вимоги до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014р. підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі № 910/14525/14 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі № 910/14525/14 скасувати. Позовні вимоги задовольнити.

« Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, б. 86-Н, код ЄДРПОУ 33637321, р/р 26500002006820 в ПАТ «Радикал Банк», МФО 319111) 50000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827,00 судового збору за подачу позовної заяви та 913,50 грн. судовий збір за подачу апеляційної скарги.»

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/14525/14 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко