Рішення № 41994770, 15.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21316/14

15.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Авто»

про стягнення 52 747,82 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармастор» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення заборгованості за договором про медикаментозне забезпечення № 46/1/2014 МА від 03.02.2014 р. у розмірі 50 947, 84 грн., а також 236, 66 грн. – інфляційних втрат, 1 395, 83 грн. – пені та 167, 49 грн. – 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/21316/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.11.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців адресу відповідача та отримані його представником, про що свідчить підпис останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.12.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармастор» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Гарант-Авто» укладено договір про медикаментозне забезпечення № 46/1/2014 МА, за умовами якого відповідач зобов’язався за дорученням позивача забезпечити лікарськими засобами та виробами медичного призначення Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарант-Авто» та його клієнтів.

Відповідно до п.п. 2.1.5., 2.3.2., 2.3.3. договору до 1-го числа наступного за звітними позивач зобов’язаний надавати відповідачу рахунок та акт виконаних робіт за період з 1-го до 15-го числа звітного місяця; до 15-го числа наступного за звітним – надавати відповідачу рахунок та акт виконаних робіт за період за період з 16-го до кінця звітного періоду. У разі не підписання відповідачем отриманого акту виконаних робіт протягом п’яти робочих днів з моменту отримання та ненадання заперечень, роботи вважаються виконаними у повному обсязі та прийнятими відповідачем.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору позивач оформляє звітні документи та надає їх відповідачу 01-го та 15-го числа місяця наступного за звітним. Оплата послуг позивача здійснюється на підставі рахунку протягом 10-ти робочих днів з моменту одержання його від позивача.

Договір, відповідно до п.п. 7.1., набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє 12 календарних місяців та у разі відсутності заперечень сторін за 30 календарних днів після закінчення строку дії договору, він вважається автоматично пролонгованим на наступні 12 календарних місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2014 р. на адресу відповідача були направлені претензія № 621 від 21.07.2014 р., рахунок № 3/к/14/2 від 31.03.2014 р. за передані медикаменти за період з 16.03.2014 р. до 31.03.2014 р. на суму 50 947, 84 грн. та акт наданих послуг № 3/к/14/2 від 31.03.2014 р. та отримані представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Авто» 30.07.2014 р., що підтверджується підписом останнього на повідомлені про вручення поштового відправлення.

В той же час, відомостей щодо підписання відповідачем акту наданих послуг № 3/к/14/2 від 31.03.2014 р., надання обґрунтованих заперечень щодо його підписання або оплати послуг, наданих за період з 16.03.2014 р. до 31.03.2014 р. на суму 50 947, 84 грн. матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазнає, що відповідачем порушено зобов’язання щодо оплати вартості виробів медичного призначення, переданих клієнтам Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Авто» за період з 16.03.2014 р. до 31.03.2014 р. на підставі договору № 46/1/2014 МА від 03.02.2014 р. у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 50 947, 84 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Проаналізувавши умови договору № 46/1/2014 МА від 03.02.2014 р., а також положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що вказаний договір одночасно містить ознаки договору про надання послуг та договору купівлі-продажу (поставки).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, частиною 2 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов’язання є обов’язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов’язковість виконання договірних зобов’язань.

Тож, виходячи із умов договору № 46/1/2014 МА від 03.02.2014 р., приймаючи до уваги, що обґрунтованих заперечень стосовно акту наданих послуг № 3/к/14/2 від 31.03.2014 р., за період з 16.03.2014 р. до 31.03.2014 р. на суму 50 947, 84 грн. відповідачем суду не надано, враховуючи, що вказаний акт отримано відповідачем 30.07.2014 р., суд дійшов висновку, що кінцевий строк оплати переданих клієнтам відповідача медичних препаратів – 13.08.2014 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів оплати медичних послуг та препаратів або його повернення не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання грошових зобов’язань не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором № 46/1/2014 МА від 03.02.2014 р. у розмірі 50 947, 84 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 236, 66 грн. – інфляційних втрат, 1 395, 83 грн. – пені та 167, 49 грн. – 3 % річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов’язань щодо оплати товару за договором № 46/1/2014 МА від 03.02.2014 р., приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 13.08.2014 р. до 22.09.2014 р. розмір пені становить 1 395, 83 грн., інфляційні втрати – 236, 66 грн. та 167, 49 грн. – 3 % річних.

В той же час суд відзначає, що 13.08.2014 р. є кінцевою датою оплати послуг, а відтак – прострочення оплати послуг та вартості медичних препаратів починається з 14.08.2014 р.

Між тим, розрахунок позивача не перевищує нараховані позивачем 3 % річних, інфляційні втрати та пеню.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор» задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармастор» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 61, код ЄДРПОУ 34048360) заборгованість у розмірі 50 947, 84 (п’ятдесят тисяч дев’ятсот сорок сім грн. 84 коп.) грн., 1 395, 83 (одна тисяча триста дев’яносто п’ять грн. 83 коп.) грн. – пені, інфляційні втрати у розмірі 236, 66 (двісті тридцять шість грн. 66 коп.) грн., 167, 49 (сто шістдесят сім грн. 49 коп.) грн. – 3 % річних та 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. – судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.12.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.