Рішення № 41994750, 18.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 904/7135/14 18.12.14За позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Альфа ЛТД"

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк" Актив-Банк"

про стягнення 39 637,59 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача не прибув

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача 34 484,59 грн. за договором на обслуговування банківських рахунків.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.14р. порушено провадження у справі № 904/7135/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АЛЬФА ЛТД" до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "АКТИВ-БАНК", Криворізького відділення Публічного акціонерного товариства комерційний банк "АКТИВ-БАНК" № 28, про стягнення 34 484,59 грн. за договором на обслуговування банківських рахунків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області № 904/7135/14 від 15.10.2014 на підставі ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АЛЬФА ЛТД" до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "АКТИВ-БАНК", Криворізького відділення Публічного акціонерного товариства комерційний банк "АКТИВ-БАНК" № 28, про стягнення 34 484,59 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.11.2014 прийняв справу № 904/7135/14 до свого провадження, розгляд справи призначив на 13.11.2014.

Представники сторін в судове засідання 13.11.2014 не з'явилися, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.

Розгляд справи відкладено на 27.11.2014.

В судове засідання 27.11.2014 прибув представник позивача, дав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 27.11.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Розгляд справи відкладено на 18.12.2104.

Судом встановлено, що 28.11.2014 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить:

1. Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Актив-Банк» на користь Товариства з об меженною відповідальністю «Фірма «Альфа ЛТД» заборгова ність в сумі 36 768,29 грн.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Актив-Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа ЛТД» індекс ін фляції 632,30 грн. та 3% річних 237,00 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Актив-Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа ЛТД» судові ви трати по справі, які складаються з судового збору в розмірі 1 827 грн., юридичної до помоги - 1 700 грн. та податку на доходи фізичних осіб 300 грн.

Суд прийняв дану заяву.

Враховуючи правила ст. 22 ГПК України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, а спір розглядається, виходячи зі збільшеної ціни позову.

При розгляді даної заяви суд бере до уваги п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 18.12.2014 не з'явилися, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.

Місцезнаходження позивача та відповідача за адресами, на які було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та відповідач повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач та відповідач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа ЛТД» (далі позивач чи ТОВ «Альфа «Фірма ЛТД») та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Актив- Банк» (далі Відповідач чи ПАТ КБ «Актив-Банк») укладено договір на обслуговуван ня банківських рахунків суб'єкта господарювання №РКО-28-3670921-14(копія договору №РКО-28-3670921-14 в матеріалах справи)(далі договір).

Згідно п.1.1 цього Договору ПАТ КБ «Актив-Банк» відкриває TOB «Фі рма «Альфа ЛТД» поточний рахунок - 2600330167092 та здійснює його розрахунково-касове об слуговування.

Відповідно до п.п. 2.1.-2.3. договору банк відкриває Рахунки протягом 3-х робочих днів з моменту надання Клієнтом всіх необхідних документів, передбачених вимогами законодавства України та нормативними актами НБУ, при умові їх відповідності вимогам чинного законодавства України.

Розрахункові документи Клієнта, що надійшли до Банку протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, але в межах операційного дня, виконуються Банком не пізніше наступного операційного дня.

Прийом і видача готівкових коштів Клієнту проводиться протягом операційного часу. Прийняті від Клієнта протягом операційного часу готівкові кошти зараховуються Банком на Рахунок Клієнта в день їх надходження. Готівкові кошти, прийняті від Клієнта після операційного часу, зараховуються Банком на Рахунок Клієнта наступного робочого дня.

Згідно пп.пп. 3.1.1.-3.1.5. договору Додержуватись вимог чинного законодавства4 України, нормативних актів НБУ, що регулюють питання здійснення будь-яких операцій відносно відкриття та подальшого обслуговування Рахунків Клієнта, та вимог цього Договору.

Проводити комплексне обслуговування поточних Рахунків Клієнта та здійснювати за його дорученнями розрахункові та касові операції протягом встановленого в Банку операційного часу в межах операційного дня Банку, відповідно до чинного законодавства України та нормативних актів НБУ.

Своєчасно здійснювати розрахункові операції у відповідності до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та іншими нормативними актами, що регулюють порядок здійснення таких операцій.

Здійснювати приймання від Клієнта та видачу йому готівкових грошових коштів відповідно до чинного законодавства України та нормативних актів НБУ. Претензії Клієнта про недостачу готівкових коштів Банк не розглядає і відповідальності не несе, якщо недостача виявлена при перерахунку зазначених коштів поза приміщенням Банку і без його уповноважених представників.

Видавати Клієнту на його вимогу виписки по Рахунках в порядку та формі, встановленої Банком, починаючи з наступного робочого дня після здійснення операції.

Як встановлено судом, з вищевказаного поточного рахунка позивач намагався здійснити грошові перекази згідно платіжних доручень:

- №55 від 13.05.2014 - 45 400,00 грн.;

- №58 від 23.05.2014 - 6 899,67 грн.;

- №60 від 23.05.2014 - 3 591,82 грн.;

- №61 від 26.05.2014 - 5 600,00 грн.;

- №63 від 28.05.2014 - 13 370,00 грн.;

- №64 від 30.05.2014 - 21 172,06 грн.

Крім того, за час розгляду даного позову на розрахунковий рахунок Позивача у ПАТ КБ «Актив-Банк» 11.07.2014 надійшло ще 15 306,00 грн. (Довідка з Клієнт-банку в маеріалах справи), але вищезазначена сума була частково перерахована Позивачем на рахунок в іншому банку:

- 21.07.2014 - 5000,00 грн. та списано 1,50 грн. комісії (виписка про перерахунок в маеріалах справи);

- 22.07.2014 - 5001,50 грн. та списано 1,50 грн. комісії (виписка про перерахунок в маеріалах справи);

- 28.07.2014 - 50,00 грн. - списано комісію;

- 29.07.2014 - 50,00 грн. - списано комісію;

- 27.08.2014 - 50,00 грн. - списано комісію.

Отже, до теперішнього часу відповідач не перерахував з поточного рахунку позивача №2600330167092 у ПАТ КБ «Актив-Банк» грошові кошти в розмірі 36 768 (тридцять шість тисяч сімсот шістдесят вісім) грн., 29 коп.

Свої договірні обов'язки відповідач не виконав, порушивши умови п.2.3. та п.3.1.4. Дого вору на обслуговування банківських рахунків суб'єкта господарювання №РКО-28-3670921-14 від 03.03.2014 та ч.3 ст.1066 ЦПК України, в зв'язку з чим ТОВ «Фірма «Альфа ЛТД» не може ви користати за призначенням свої грошові кошти з поточного рахунку №2600330167092 у ПАТ КБ «Актив-Банк».

Позивач з 28.05.2014 направляв на адресу ПАТ КБ «Актив-Банк» претензії, щодо неможливості використання коштів на розрахунковому рахунку №2600330167092 у ПАТ КБ «Ак тив-Банк» (копії листів-претензій у матеріалах справи), а саме:

- Лист-вимога №133 від 28.05.2014 про вимогу' здійснити перерахування коштів по платі жним дорученням в термін до 30.05.2014;

- Лист-вимога №136 від 29.05.2014 про пояснення причин невиконання платіжних дору чень № 59, 60, 61 та 63 на загальну суму 34 081,21 грн.;

- Заява №137 від 29.05.2014 про вжиття заходів реагування на порушення банківського законодавства;

- Лист №142 від 30.05.2014 про закриття поточного рахунку та Заява про закриття поточ ного рахунку юридичної особи.

Судом встановлено, що позивач, намагаючись врегулювати спір мирним шляхом та, керуючись ст.5, 6, 7 ГПК України неодноразово направляв, починаючи з 28.05.2014 претензії з вимогою здійснити відпо відачем виплату коштів позивачу. Але станом на день розгляду справи позивач не може отримати кошти в розмірі 31 615,29 грн., які знаходяться на поточному рахунку №2600330167092 у ПАТ КБ «Актив- Банк».

Отже, відповідач в односторонньому порядку зупинив обслуговування позивача та не виконав його розпорядження про перерахування коштів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у зв'язку з наступним:

Відповідно до ч. 5 статті 341 Господарського кодексу України установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 11, 11.1, 11.2 Порядку проведення розрахункових операцій у системі електронних платежів "Клієнт-Банк", затвердженого відповідачем, у процесі здійснення розрахункового обслуговування клієнта з використанням розрахункових документів в електронній формі банк зобов'язаний при одержанні від клієнта пакета розрахункових документів провести їхнє дешифрування і перевірити справжність підписів посадових осіб клієнта, уповноважених підписувати розрахункові документи. У випадку успішної дешифрації і перевірки підписів розшифровані пакети документів повинні бути підписані електронним підписом операціоніста і поміщені в електронну поштову скриньку клієнта. Після здійснення дешифрації і перевірки справжності підписів клієнта провести первісний контроль вірності заповнення розрахункових документів з боку клієнта, зіставити суму в документі з залишком коштів на рахунку, перевірити дотримання клієнтом діючих правил безготівкових розрахунків. Результатом цієї роботи є рішення операціоніста про прийом або відмову в прийомі розрахункових документів клієнта.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (п.1.12.) встановлено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку" (додаток 23); ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Пунктом 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно із ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України ''Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976. доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Позивач зазначив, що за допомогою коштів, що знаходяться на його рахунках у відповідача проводив свою господарську діяльність - сплачував податки, розраховувався з постачальниками і субпідрядниками, оновлював свої основні фонди й активи, отримував надходження від продажів і прибутки від виконаних робіт тощо. Тобто, за допомогою цих рахунків позивач забезпечував проведення своєї діяльності, як суб'єкт господарювання.

Законодавство України розмежовує види договорів які укладаються з банками, і види рахунків, які відкриваються банками для клієнтів. Згідно п.7.1 ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п.7.1.2).

Використання поточного рахунку позивачем повністю відповідає законодавству України, зокрема, ч. 2 ст. 341 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за якою для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках. Ст. 342 ГК України встановила, що суб'єкти господарювання відкривають рахунки для розрахунків у банках, а розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Загальновідомо, що сфера застосування готівкового обігу досить обмежена.

Ч. 1 статті 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У ч.3 цієї статті закріплено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У ст. 1089 ЦК України сказано, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно п.1.37 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»:

Розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Клієнт банку - будь-яка Фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження права Клієнта щодо розпорядження грошовими коштами на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження такого права за рішенням суду, випадках підозри у фінансуванні тероризму і «відмиванні грошей» та інших випадках, передбачених законодавством.

Ця стаття відсилає до ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за якою обмеження юридичних осіб у користуванні коштами, що знаходяться на рахунках банків, здійснюється виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або накладення арешту, в порядку встановленому законом. Зупинення видаткових операцій клієнтів банку здійснюється виключно в разі накладення арешту.

У ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» міститься обмеження щодо здійснення діяльності банку під час тимчасової адміністрації. Але ці обмеження не поширюються на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням банком господарської діяльності суб'єктів господарювання, і тому посилання банків на таку підставу є незаконним. Суд зазначає, що п.1 ч.6 цієї ж статті визначено, що обмеження не поширюються за договорами банківського рахунку.

У ч. 5 ст. 341 ГК України передбачено, що установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Таким чином, суд зазначає наступне:

Грошові кошти в сумі 36 768,29 грн. є власністю позивача, а не банку.

ТОВ Фірма "Альфа ЛТД" є саме Клієнтом банку, а не його вкладником чи іншим вигодонабувачем.

Правовий режим коштів на поточному рахунку має особливий статус на відміну від інших видів договорів та рахунків.

Клієнт не обмежений у праві розпоряджатись своїми коштами, крім випадків передбачених законодавством. Постанови державного виконавця чи рішення суду про арешт або про заборону користуватись ТОВ Фірма "Альфа ЛТД" коштами на своєму рахунку не існує, а тому Банк грубо порушує права свого Клієнта.

Грошові кошти на поточних рахунках банків не мають ознак строковості.

Це кошти, завдяки яким підприємство підтримує свою «життєдіяльність» і без яких може збанкрутувати. Знаючи про законність вимог ТОВ Фірма "Альфа ЛТД", відповідач неправомірно утримує ці кошти і повертати їх законному власнику не збирається.

Також суд наголошує, що аналіз ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вказує на те, що цей Закон покликаний врегулювати відносини між вкладниками банку - виключно фізичними особами і органів, що представляють Державу, яка гарантує саме населенню повернення вкладів. З метою повернення вкладів людям був створений Фонд гарантування вкладів, який існує завдяки внескам банків. Адже найбільшим кредитором економіки є населення, яке за сприятливих умов «кредитує» банки. Разом з тим, визначення термінів у ст.2 Закону містить поняття, що за своїм змістом розраховані тільки на фізичних осіб.

Суд зазначає, що ТОВ Фірма "Альфа ЛТД" ніякого вкладу у відповідача не мав.

Таким чином, Закон виключає з-під своєї дії тих клієнтів, яким банк надавав розрахунково-касове обслуговування.

Щодо природи договору банківського рахунку

Сам поточний (банківський) рахунок є законодавчо встановленим способом зберігання коштів клієнтів, а можливості такого рахунку є засобом розрахунків з підприємствами, бюджетом тощо.

Гроші, що знаходяться на поточному рахунку, відкритому на підставі Договору №РКО-28-3670921-14 від 03.03.2014 належать ТОВ Фірма "Альфа ЛТД".

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії і мають найвищу юридичну силу, то Основний Закон Держави має пріоритет у застосуванні перед ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ніхто і ніяким чином не має права позбавляти особу користуватись, розпоряджатись і володіти своєю власністю. Відтак, дії відповідача суперечать Конституції і є протиправними.

В ч.1 ст.321 ЦК України сказано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права.

Крім того, надіслання розпорядження Клієнта на виконання платіжного доручення Банком є способом користування і володіння своїм майном.

За ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - ЗУ «Про банки і банківську діяльність»), клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Тобто, власники поточних (не депозитних, кредитних або інших) рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків, а, відтак, на операції з цими коштами жодним чином не може розповсюджуватися мораторій, до того ж, зупинення операцій за цими рахунками навіть теоретично не може призвести до «відновлення фінансового становища банку», адже відновлювати власний фінансовий стан можна лише за рахунок власних активів, а не за рахунок коштів, що належать третім особам.

Зі змісту Глави 72 ЦК України, зокрема ст. 1066-1068 ЦК України, випливає, що за своєю суттю Договір банківського рахунку № 1549 від 03.06.2010 є договором про надання послуг. Відтак, зобов'язання Банку виконувати доручення Клієнта, включаючи розпорядження на переказ коштів, не є грошовим чи майновим зобов'язанням, бо клієнт доручає банку виконати операцію своїми коштами, а не коштами банку.

Тобто, предметом позову є зобов'язання відповідача надати послугу, а не сплатити гроші.

Таким чином, Відповідач, як Банк, не має перед ТОВ Фірма "Альфа ЛТД" зобов'язань майнового (грошового) характеру, а його зобов'язанням є лише послуга, надання якої відповідач взяв на себе.

За надання послуг Відповідач отримував з ТОВ Фірма "Альфа ЛТД" передбачену договором комісійну винагороду (п.4.3 Договору).

Правовідносини, що виникли з договору, зобов'язують Банк здійснювати обслуговування Клієнта, а не передавати свої кошти чи майно. Встановлені ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження не поширюються щодо обслуговування поточних операцій. Ці обмеження стосуються виключно кредиторів банку, вкладників (депозити тощо), примусового стягнення майна і коштів, що належить банку, грошових зобов'язань, штрафних санкцій тощо.

Вищевказані правові позиції, зокрема, підтверджуються в Постанові Вищого господарського суду України від 29.10.2014 у справі № 910/5560/14 та Постанові Вищого господарського суду України від 12.11.2014 у справі № 910/9232/14.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання узв'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, вимога позивача про стягнення з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Актив-Банк» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа ЛТД» заборгова ності в сумі 36 768,29 грн. підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 632,30 грн. та 3% річних в сумі 237,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом встановлено, що згідно розрахунку позивача інфляційні збитки становлять 632,30 грн., а 3% річних - 237,00грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 2 000,00 грн., що складаються власне з витрат на правову допомогу в сумі 1700,00 грн. та 300,00 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Як свідчать матеріали справи, позивачеві надавалися юридичні послуги у цій справі, і це підтверджується договором про надання юридичних послуг № 002/Р-0406/2014 від 29.05.2014, довіреністю на представництво інтересів та платіжним дорученням № 77 від 16.07.2014 на суму 1700,00 грн.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 вказано, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, у правилах адвокатської етики.

Таку позицію підтримує Вищий господарський суд України, зокрема в постанові від 26.03.2013 по справі №5011- 47/13958-2012 та додатковій постанові від 03.06.2013 по справі №6/5025/784/12.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з наведеним, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача витрати за послуги адвоката в сумі 1700,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 300,00 грн., які були сплачені в якості податку з доходів фізичних осіб, то суд зазначає, що сплата даної суми є внутрішньогосподарською діяльністю позивача і не стосується витрат по даній справі, а відтак дана вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Альфа ЛТД" задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Актив-Банк»(04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, код ЄДРПОУ 26253000) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа ЛТД» (50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Ферганська, буд. 41, код ЄДРПОУ 20222955) заборгова ність в сумі 36 768(тридцять шість тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 29 коп., інфляційні збитки в сумі 632(шістсот тридцять дві) грн. 30 коп., 3% річних в сумі 237(двісті тридцять сім) грн. 00 коп., витрати на послуги адвоката в сумі 1700(одна тисяча сімсот) грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 24.12.2014