Рішення № 41994701, 11.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22692/14 11.12.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А ПЛЮС БУД"

про стягнення заборгованості у розмірі 75 508,55 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А ПЛЮС БУД" про стягнення заборгованості у розмірі 75 508,55 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 порушено провадження у справі №910/22692/14 та призначено її до розгляду на 18.11.2014 року.

У зв'язку із неявкою відповідача до судового засідання 18.11.2014, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.12.2014 року.

До судового засідання 11.12.2014 сторони не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що сторони не з'явились на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

0404.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А Плюс Буд» (орендар) укладено договір оренди підйомної техніки №5-040413 (далі - договір).

За умовами укладеного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування підйомну техніку, яка є об'єктом власності орендодавця. Орендар використовує отриману за цим договором підйомну техніку у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Розділом 2, зокрема пунктом 2.1.1. договору визначено, що орендодавець зобов'язується здійснити передачу підйомної техніки орендарю на своєму складі для загрузки на транспорт орендаря або на будівельному майданчику у випадку доставки підйомної техніки орендодавцем.

Щомісячно, до 10-го числа кожного місяця, складати та направляти орендарю для підписання акти виконаних робіт по всім одиницям техніки, що знаходиться в оренді (п. 2.1.4 договору).

Згідно п.3.1. договору, нарахування та оплата орендної плати за користування кожною одиницею підйомної техніки, переданої в оренду за цим договором, здійснюється щомісячно, виходячи із фактичної кількості календарних днів у місяці, протягом яких підйомна техніка знаходилась у користуванні орендаря за виключенням неділь. Якщо орендар використовує підйомну техніку також у неділі - орендна плата нараховується за всі календарні дні.

Обов'язком орендаря, відповідно до п.2.2.1 договору, є своєчасно проводити оплату оренди підйомної техніки )згідно з статтею 3 цього договору_ та вартість транспортування на об'єкт та/або з об'єкту (у разі доставки підйомної техніки орендодавцем). Згідно п.3.3. орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10-го числа місяця, що слідує за місяцем в якому було надано послуги з оренди підйомної техніки.

Судом встановлено, що позивачем виконано умови договору щодо надання у користування підйомну техніку, на підтвердження чого у матеріалах справи містяться акти виконаних робіт, підписані та скріплені печатками обох сторін, а саме:

- акт надання послуг №274 від 15.04.2013 на суму 9 299,99 грн.;

- акт надання послуг №343 від 30.04.2013 на суму 10 999,96 грн.;

- акт надання послуг №445 від 31.05.2013 на суму 15 999,94 грн.;

- акт надання послуг №622 від 30.06.2013 на суму 40 099,87 грн.;

- акт надання послуг №761 від 31.07.2013 на суму 35 999,87 грн.;

- акт надання послуг №852 від 14.08.2013 на суму 9 099,97 грн.;

- акт надання послуг №1105 від 30.09.2013 на суму 14 160,06 грн.;

- акт надання послуг №1233 від 11.10.2013 на суму 6 960,02 грн.;

- акт надання послуг №1425 від 31.10.2013 на суму 17 600,09 грн.;

- акт надання послуг №1625 від 30.11.2013 на суму 4 000,02 грн.

Загальна вартість наданих та отриманих послуг (оренда та транспортні послуги) становить 164 219,79 грн.

Відповідач, у порушення умов укладеного договору, вартість наданих послуг з оренди підйомної техніки та транспортних витрат, у встановлений договором строк, не оплатив у повному обсязі, а лише у розмірі 104 959,84 грн.

Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», банківська установа в якій у позивача відкритий розрахунковий банківський рахунок № 26004441566 та 2600915673, надано довідку про те, що у період з 01.01.2014 по 08.09.2014 грошові кошти на рахунок № 26004441566 від контрагента ТОВ «А Плюс Буд» не надходили. У той час як, на рахунок №2600915673 протягом квітня 2013-вересня 2013 року від ТОВ «А Плюс Буд» надійшли грошові кошти у загальному розмірі 104 959,84 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» звертаючись із даним позовом до суду просить стягнути заборгованість з вартості наданих послуг з оренди підйомної техніки та транспортних витрат, яка станом на день розгляду спору становить 59 259,95 грн., а також просить стягнути з відповідача штраф та пеню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою договір оренди підйомної техніки №5-040413 від 04.04.2013 є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 2,3 статті 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на якій його було укладено. Договір оренди може бути разірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймочем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані,якій було обумовлено у договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 4 статті 631 Цивільного кодексу України унормовано, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Так, спираючись на вищевикладені норми чинного законодавства, враховуючи, що актами надання послуг, наявними у матеріалах справи, підписаними з боку відповідача, підтверджується факт надання послуг з оренди підйомної техніки та транспортних витрат, суд дійшов висновку про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «А Плюс Буд» обов'язку сплати 59 295,95 грн., що є заборгованістю з орендної плати та транспортних витрат.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, судом встановлено, що внаслідок порушення відповідачем строків оплати орендної плати та транспортних витрат у ТОВ «А Плюс Буд» виник обов'язок сплатити пеню за несвоєчасне виконання внесення орендної плати.

Особа, яка порушила господарське зобов'язання або правила здійснення господарської діяльності, зобов'язана сплатити стороні, права якої порушено, штрафні санкції. Тобто у правопорушника виникає так звана штрафна відповідальність. Штрафна відповідальність, на відміну від відповідальності за завдання збитків, має передусім караючу, а не компенсаційну функцію.

Штрафні санкції це, зокрема, господарські санкції у виді грошової суми, та надає їх виключний перелік, а саме: неустойка, штраф, пеня.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

До того ж, із приписів статті 549 ЦК України слідує, що штраф може встановлюватись за будь-яке порушення зобов'язання, у той час як пеня - на випадок прострочення виконання зобов'язання.

Так, п.5.3. у разі несплати або несвоєчасної сплати грошових коштів у строки, зазначені у ст.. 3 даного договору, орендодавець вправі вимагати дострокового розірвання цього договору, а орендар зобов'язується сплатити на користь орендодавця, крім несплаченої суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу, а також штраф у розмірі 20% від суми несплаченого або несвоєчасного сплаченого платежу.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що штраф та пеня не є тотожними видами відповідальності за порушення виконання договірних зобов'язань та задовольняє вимогу позивача про стягнення 11 851,99 грн. штрафу та 4 396,61 грн. пені.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А ПЛЮС БУД" про стягнення заборгованості у розмірі 75 508,55 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А Плюс Буд» (01010, місто Київ, вулиця Грушевського, 3; ідентифікаційний код 38290026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (04309, місто Київ, вулиця Богатирська, будинок 11; ідентифікаційний код 35411500) 59 259 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 95 копійки суму основного боргу, 11 851 (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одну) гривню 99 копійок штрафу, пеню у розмірі 4 396 (чотири тисячі триста дев'яносто шість) гривень 61 копійку та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті 11.12.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 16.12.2014 року

Суддя К.В. Полякова