Рішення № 41994686, 18.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21237/13 18.12.14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик"

до I.I. VIALOGISTIKA

про стягнення 1140,23 Євро, що еквівалентно 12562,87 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Яковенко Л.В. (за дов.)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до I.I. VIALOGISTIKA про стягнення 1140,23 Євро, що еквівалентно 12562,87 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від суду від 11.11.2013 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 13.05.2014; зобов'язано позивача в термін до 25.11.2013 подати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на англійську(литовську) мову ухвалу господарського суду міста Києва від 11.11.2013 про порушення провадження у справі № 910/21237/13 у трьох примірниках; вирішено надіслати копію ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 11.11.2013 на англійській мові для вручення I.I. VIALOGISTIKA.

На виконання вимог ухвали суду 21.11.2013 відділом діловодства суду отримано від представника позивача належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на англійську мову ухвали господарського суду міста Києва від 11.11.2013 про порушення провадження у справі № 910/21237/13 у трьох примірниках.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.11.2013 у зв'язку зі зверненням господарського суду міста Києва із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного органу для вручення судових документів на території Литви провадження у справі № 910/21237/13 зупинено.

В судове засідання 13.05.2014 представники сторін не з'явилися, причин не явки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.05.2014 провадження по справі № 910/21237/13 поновлено, розгляд справи відкладено на 12.08.2014.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.05.2014 у зв'язку зі зверненням господарського суду міста Києва із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного органу для вручення судових документів на території Литви провадження у справі № 910/21237/13 зупинено.

Розпорядження заступника голови Господарського суду м. Києва від 12.08.2014 у зв`язку із перебуванням судді Головатюка Л.Д. у відпустці справу № 910/21237/13 за позовом ТОВ "Транс-Логістик" до I.I. VIALOGISTIKA про стягнення певної суми коштів передано судді Блажівській О.Є. для подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2014 суддя Блажівська О.Є. прийняла справу № 910/21237/13 за позовом ТОВ "Транс-Логістик" до I.I. VIALOGISTIKA про стягнення певної суми коштів, провадження по справі поновила.

В судове засідання 12.08.2014 прибув представник відповідача, надав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 12.08.2014 не прибув, проте через канцелярію господарського суду м. Києва надійшов лист від Міністерства юстиції республіки Литви.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2014 зобов`язано позивача надати завірений належним чином (нотаріально) засвідчений переклад даного листа з англійської мови. Розгляд справи відкладено на 28.08.2014.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.08.2014 суддя Головатюк Л.Д. справу № 910/21237/13 за позовом ТОВ "Транс-Логістик" до I.I. VIALOGISTIKA про стягнення певної суми коштів прийняв до свого провадження.

В судове засідання 28.08.2014 прибув представник позивача, надав пояснення по справі та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 28.08.2014 не прибув, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.08.2014 відкладено розгляд справи на 18.12.2014, зупинено провадження у справі № 910/21237/13 для звернення господарського суду міста Києва із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного органу для вручення судових документів на території Литви.

В судове засідання 18.12.2014 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.2014 втретє не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-ЛОГІСТИК» (далі позивач) та II "VIALOGISТІКА" (далі відповідач) було укладено Контракт (Договір) № V-23/01 /2013(далі договір).

Як свідчать матеріали справи позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажів відповідно до положень та умов Контракту (Договору) № V-23/01 /2013 від 22.01.2013 та Договору-Заявки № 95-L, а саме вантажним автомобілем «Сканія» д.н. АІ 1479 ВР/ АІ 5836 ХО перевозився вантаж з Італії до вантажоодержувача в Росію відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) № 2599/13 .

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України "Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносаменту) відповідно до вимог чинного законодавства". Подібна норма міститься в ч. 3 ст. 909 ЦК України. В даному випадку таким документом є транспортна накладна СМR № 2599/13.

Суд враховує, що Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 визначають товарно-транспорту накладну як обов"язковий документ, який має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Вказану CMR позивач надав суду і суд її приймає у якості належного та допустимого доказу виконання перевезення позивачем.

Згідно п. 4.4. Договору Замовник, зобов'язаний забезпечити своєчасне оформлення товарно-транспортних, митних та інших документів, необхідних для безперешкодного проходження через кордон країн відправлення. Призначення та транзиту.

Судом встановлено, що під час здійснення перевезення, з вини відповідача, а саме затримка надання дозволу на транзитне перевезення через Республіку Білорусь, відбувсь простій автомобілю на кордонному переході Козловичи тривалістю шість днів, в період з 30.01.2013 по 06.02.2013. Відповідно до умов Договору-Заявки № 95-L Відповідач зобов'язаний оплатити простій автомобілю в розмірі 100 EURO за кожну добу. Враховуючи термін простою, а саме шість днів, розмір оплати за простій становить 600 EURО.

Простій підтверджується роздруківкою даних GPS з програми Scania Fleet Management на підставі Договору про надання послуг № UA15-2012-0001 від 02.04.2012, укладеного між ТОВ «Транс-Логістик» та ТОВ з іноземними інвестиціями «Сканія Україна».

Згідно пункту 7.7. Договору, за наднормативний простій Замовник сплачує Перевізнику штраф у розмірі 100EUR за кожну розпочату добу, враховуючи вихідні та святкові дні країни перебування за умови подання транспортного засобу на навантаження / вивантаження та митне оформлення не менше, ніж за 36 годин до настання цих днів.

Відповідно до вказаної CMR, вантаж був розвантажений та прийнятий вантажоодержувачем. Цей факт відповідачем не спростовується, тому, відповідно до положень Договору, відповідач частково виконав свої зобов'язання відповідно до умов Договору та сплатив 3500 EURO, але в частині залишку в розмірі 1000 EURO (оплата за перевезення - 400 EURO та штрафні санкції за простій - 600 EURO) своїх зобов'язань не виконав станом на день розгляду справи.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Договором-Заявкою № 95-L передбачено строк оплати - 15 робочих днів після надання оригіналів документів (CMR, INVOICE). Відповідно до повідомлення про одержання/вручення поштового відправлення, документи відповідач отримав 25.02.2013, тобто мав оплатити послуги з перевезення до 19.03.2013.

Позивач вживав заходів досудового врегулювання спору, передбачених ст.ст. 6,7 ГПК України, відповідачу було направлено претензію 22.05.2013 до Відповідача на юридичну адресу, Vinciuniskiu Sodu 21 st St., 8, Vilnius, Lithuania, яка була доставлена 03.06.2013 та додатково була направлена претензія (на російській мові) на адресу 220100, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Кульман, 2, офіс 3, яка зі слів відповідача є фактичною, яку отримано 03.06.2013. У відповідь на претензію шляхом телефонної розмови відповідач 27.06.2013 погасив 1000 Євро заборгованості та пообіцяв, що протягом наступного місяця погасить 600 Євро за простій та 400 Євро заборгованості за перевезення.

Проте, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором.

Отже, станом на день звернення до суду розрахунки за надані послуги з перевезення вантажів та за простій транспорту відповідачем не здійснено та за боржником рахується заборгованість в розмірі 1000,00 EURO, що в гривневому еквіваленті станом на 29.10.2013 складає 11 017,55 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення, які регламентуються главами 63-64 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідачем не надано до суду документів за період до подання позивачем до суду позову, які б свідчили про заперечення відповідачем наданих позивачем послуг чи зауваження щодо їх якості.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1000,00 EURO, що в гривневому еквіваленті станом на 29.10.2013 складає 11 017,55 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 1000,00 EURO, що в гривневому еквіваленті станом на 29.10.2013 складає 11 017,55 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка згідно розрахунку позивача становить 140,26 EURO, що в гривневому еквіваленті станом на 29.10.2013 складає 1545,32 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6.5.Договору, в разі несплати платежів у встановлений пунктом 6.4. цього Контракту термін, Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 140,26 EURO, що в гривневому еквіваленті станом на 29.10.2013 складає 1545,32 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Поновити провадження у справі № 910/21237/13.

2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" задовольнити повністю.

3. Стягнути з I.I. VIALOGISTIKA (Vinciuniskiu Sodu 21 st St., 8, Vilnius, Lithuania, Account LT247400037649023810, Danske Bank Lithuania filial, Saltoniskiu st.2, Vilnius, Lithuania, S.W.I.F.T. SMPOLT22, VAT № LT 100006594218 Code: 302604123) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик" (юридична адреса: 01133, Україна, м. Київ, вул. Щорса, буд.26 літера А, офіс 114; поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, ЦРВЗ а/с № 155; р/р № 26000015667901 в ЦРУ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 300937, ІПН 359174126556, код ЄДРПОУ 35917412)основну заборгованість в розмірі 1000,00 EURO, що в гривневому еквіваленті станом на 29.10.2013 складає 11 017(одинадцять тисяч сімнадцять) грн. 55 коп., пеню в сумі 140,26 EURO, що в гривневому еквіваленті станом на 29.10.2013 складає 1545(одна тисяча п'ятсот сорок п'ять) грн. 32 коп., судовий збір в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 24.12.2014