КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2014 року 15:50 810/6158/14
м. Київ
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Мкртчян Н.Ц., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний консультант" до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання нечинними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний консультант" (далі-позивач, товариство) до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач) про визнання нечинними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся із заявою до податкового органу для реєстрації платником податку на додану вартість, проте листом відповідача позивача повідомлено про відмову в такій реєстрації. За наслідками оскарження цього рішення податковим органом надано лист, в якому повторно відмовлено позивачу в реєстрації платником ПДВ з тих підстав, що він перебуває в стані 9 та відсутній за місцезнаходженням. Позивач зазначає, що відповідно до інформації ЄДР статус відомостей щодо позивача підтверджено. Вважає, що відмова в реєстрації його платником ПДВ є протиправною, просить зобов’язати податковий орган здійснити таку реєстрацію.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково зазначив, що він фактично перебуває за адресою свого місцезнаходження, яку вказано в ЄДР, як на час звернення із заявою про реєстрацію платником ПДВ, так і в подальшому, цю адресу не змінював, твердження податкового органу про його відсутність за вказаною адресою не відповідає дійсності, після направлення податковим органом запиту до державного реєстратора останнім було вчинено відповідні дії щодо підтвердження місцезнаходження позивача, за наслідками яких статус відомостей про позивача було підтверджено, про що внесено запис до ЄДР.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у його задоволенні просив відмовити, надав письмові заперечення, які обґрунтовано тим, що оскаржені позивачем листи не є рішеннями суб’єкта владних повноважень в розумінні ст.2 КАС України. Зазначає також, що позивач, намагаючись через суд зобов’язати відповідача зареєструвати його платником ПДВ, змушує суд втрутитись в дискреційні повноваження податкового органу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, які склалися між сторонами.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридичний консультант" зареєстровано як юридична особа за адресою: вул. Леніна, буд. 215, кім. 3, с. Бузова, Києво-Святошинський район, Київська область, 08120, що підтверджується відомостями з ЄДР станом на жовтень-листопад 2014 р.
1 жовтня 2014 року позивач звернувся до податкового органу із заявою за встановленою формою для реєстрації платником податку на додану вартість.
У зв’язку з розглядом цієї заяви відповідачем 06.10.2014 направлено запит до органу податкової міліції, від якого у той же день отримано довідку №4004/10-13-07-01-14 від 06.10.2014 про не встановлення місцезнаходження ТОВ "Юридичний консультант", на підставі чого сформовано повідомлення про відсутність його за місцезнаходженням за формою 18-ОПП та направлено державному реєстратору для подальшого відпрацювання.
Відповідачем у листі №10644/10/10-13-18-02-18 від 06.20.2014 відмовлено позивачу в реєстрації з таких підстав: «оскільки особа не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 Податкового кодексу України та розділу III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 16 січня 2014 року №26, або існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу». У цьому листі відповідачем було запропоновано позивачу подати повторно заяву за формою № 1 ПДВ у відповідності до вимог Положення та Податкового кодексу.
Не погодившись із прийнятим рішенням позивачем 17.10.2014 подано скаргу, за результатами розгляду якої відповідачем надано відповідь №11082/10/18-218 від 21.10.2014, в якій знову відмовлено в реєстрації позивача платником ПДВ та зазначено, що у зв'язку з тим, що у ТОВ "Юридичний консультант" встановлений невідповідний стан - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням) та, відповідно, у заяві вказано недостовірні реєстраційні дані, чим порушено вимоги, визначені статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 Податкового Кодексу, або існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
Відповідно до ст.1 Закону України від 15.05.2003 №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Згідно з ч.2 ст.17 цього ж Закону в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи. Згідно з ч.5 ст.17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно з пунктами 12.4 і 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про надсилання такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №19-ОПП (додаток 25).
Згідно з розділом IV Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків (далі - Положення), затвердженого наказом ДПА України від 17 травня 2010 року №336, передбачено, що підрозділ податкової міліції при прийнятті рішення про організацію заходів із встановлення місцезнаходження платника податків обов'язково здійснює вихід за його адресою, здійснює опитування власника приміщення та оформлює відповідно такі заходи (пояснення або рапорт); у необхідних випадках звертається до адресного бюро МВС України для встановлення місця реєстрації фізичних осіб та всіх посадових осіб, засновників платника податків (заходи оформлюються довідкою або рапортом), за встановленими адресами здійснюються виїзди та опитуються засновники і керівники платника податків (за згодою) щодо фактичного місцезнаходження платника податків та документів фінансово-господарської діяльності (заходи оформлюються поясненням або рапортом). За наслідками підрозділ податкової міліції не пізніше 10 календарних днів з часу отримання запиту в обов'язковому порядку письмово повідомляє ініціатора запиту про проведену роботу за формою згідно з додатком 2. У разі необхідності вказаний термін може бути продовжений за рішенням керівника підрозділу податкової міліції до 30 днів з дати отримання запиту.
Суд зазначає, що запит відповідача до податкової міліції було направлено 06.10.2014 і у той же день отримано довідку про результати вжитих заходів та не встановлення місцезнаходження позивача. При цьому документи, складання яких передбачалося у вказаному Положенні, у матеріалах справи та у податкового органу відсутні. Наведене свідчить про можливі порушення органу податкової міліції при виконанні запиту відповідача, проте податковим органом достовірність отриманої довідки та надзвичайно стислий строк між наданням запиту та отриманням відповіді про його виконання сприйнято без будь-яких застережень.
Як встановлено судом, податковим органом у вказаних листах двічі відмовлено позивачу в реєстрації його платником ПДВ з тих підстав, що позивач нібито не перебуває за зареєстрованим в ЄДР місцезнаходженням. Такий висновок податковим органом зроблено згідно з отриманою довідкою податкової міліції про не встановлення місцезнаходження позивача за юридичною адресою.
При цьому суд зазначає, що посилання відповідача в цих листах на існування обставин, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із ст. 184 ПК України, є безпідставним, оскільки анулювання реєстрації може бути здійснено лише стосовно такої особи, яку раніше було зареєстровано платником ПДВ. Як встановлено судом, позивач вперше звернувся до податкового органу із заявою про реєстрацію його платником ПДВ.
Судом також встановлено, що згідно з відомостями ЄДР стосовно юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про місцезнаходження позивача були в цьому реєстрі як станом на день звернення позивача із заявою про реєстрацію платником ПДВ, так і в подальшому, а на запит державного реєстратора, вчиненого після зазначених дій податкового органу, позивачем було підтверджено статус цих відомостей, про що внесено запис в ЄДР. При цьому юридична адреса позивача не змінювалася.
Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що у ситуації, що склалася єдиною законною підставою для визнання юридичної особи такою, що відсутня за місцезнаходженням і, відповідно, анулювання або у відмови у реєстрації платником ПДВ, може бути лише запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте, як встановлено судом, запису в ЄДР про відсутність позивача за місцезнаходженням внесено не було, хоча позивачу відмовлено в реєстрації його платником ПДВ саме з тих підстав, що він нібито відсутній за місцезнаходженням.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови в реєстрації позивача платником податку на додану вартість, отже прийняті рішення відповідача є протиправними.
Суд відкидає твердження податкового органу про те, що оскаржені позивачем листи не є рішеннями суб’єкта владних повноважень в розумінні ст. 2 КАС України, оскільки фактично рішення податкового органу викладено саме у цих листах і це рішення стосується відмови в реєстрації позивача платником ПДВ. Отже, ці листи безпосередньо визначають коло прав та обов’язків позивача, оскільки унеможливлюють визнання за ним статусу платника ПДВ та спричиняють певні правові наслідки. Це означає, що рішення податкового органу, викладені в оспорюваних листах, є рішеннями суб’єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду. Саме про це свідчить також і твердження податкового органу про наявність у нього виключних дискреційних повноважень щодо прийняття таких рішень про надання чи ненадання особі статусу платника ПДВ.
З цього приводу суд також зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
При цьому згідно з приписами ч.4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, а відповідно до вимог ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Приймаючи рішення щодо застосування того чи іншого способу захисту порушених прав позивача, суд бере до уваги, що позивачем, місцезнаходження якого було зареєстровано в ЄДР, у встановленому порядку подано до податкового органу необхідні документи для надання йому статусу платника ПДВ, тому підстав для відмови у встановленні йому такого статусу у відповідача не було.
Оскільки у даному випадку судом встановлено, що єдиною підставою для відмови податкового органу в реєстрації позивача платником ПДВ були відомості про нібито відсутність цього платника податку за місцезнаходженням, що фактично не відповідало дійсності, то це означає, що єдиним можливим способом захисту прав позивача у ситуації, що склалася за встановлених судом обставин справи, є саме зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме зобов’язати ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридичний консультант" як платника податку на додану вартість згідно з поданою заявою від 1 жовтня 2014 року (вх. №21008/10). За наведених обставин таке рішення суду не є втручанням в дискреційні повноваження податкового органу.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та рішень.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі сплаченої ним суми судового збору.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про відмову в реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний консультант" платником податку на додану вартість, викладені в листах №10644/10/10-13-18-02-18 від 6 жовтня 2014 року та №11082/10/18-218 від 21 жовтня 2014 року.
Зобов'язати ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридичний консультант" як платника податку на додану вартість згідно з поданою заявою від 1 жовтня 2014 року (вх. №21008/10).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний консультант" судові витрати у сумі 73 (сімдесят три) грн 08 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Журавель В.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 листопада 2014 р.
Судове рішення № 41994185, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 20.11.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 810/6158/14. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: