Ухвала суду № 41992461, 16.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3048/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

представника позивача ТОВ «Гормолзавод» - Полілової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гормолзавод» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ „ГОРМОЛЗАВОД" звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ „ГОРМОЛЗАВОД" з питань повноти та своєчасності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 23.11.2012 року по 31.12.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки був складений акт та на підставі вищевказаного акту прийняті податкові повідомлення-рішення, які на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001272206, №0001282206, №0001292206 від 07.05.2014 року, прийняте ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що висновки постанови суду першої інстанції помилкові та такі, що не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що у період з 31.03.2014 року по 08.04.2014 року відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ „ГОРМОЛЗАВОД" з питань повноти та своєчасності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 23.11.2012 року по 31.12.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем був складений акт № 2169/15-53-22-06/38477517 від 15.04.2014 року та зроблений висновок про порушення позивачем п.198.1 п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість в загальній сумі - 53358 грн. та порушення п. 138.2 п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, а саме заниження податку на прибуток на загальну суму - 186 299 грн.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність заявлених вимог та необхідність задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що в силу особливостей продукції, що виробляється позивачами окремо первинний облік надходження сировини та матеріалів на склад підприємство не веде, сировина та матеріали придбаються у виробників за прямими договорами, оприбутковуються на підставі відповідних прибуткових (та податкових) накладних поставників за їх первинною вартістю придбання та надходять безпосередньо у виробничий цех для переробки та виготовлення готової продукції.

Відповідно до 201.1 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно до ст. 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того відповідно до ст. 201.8 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, якими є позивач та його контрагент на час виконання договорів, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно зі ст. 201.4 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Ст. 201.7 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до ст. 198.3 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі ст. 201.9 Податкового Кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що відповідачем не ставиться під сумнів сам факт придбання сировини та матеріалів у постачальників, факт понесення підприємством витрат та правильність їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Також колегія суддів зазначає, що усі первинні документи щодо господарських взаємовідносин між позивачем та підприємствами виконавцями рекламних послуг були у повному обсязі надані відповідачу під час здійснення перевірки та саме вони безпосередньо у сукупності повністю підтверджують факт надання послуг щодо реклами продукції позивача, їх зміст, об'єм, вартість, а тому суд не приймає до уваги висновки перевіряючих, які були викладені у акті перевірки про те, що відсутні будь-які відомості про те, яка саме рекламна послуга по розміщенню зовнішньої реклами та яка саме рекламна послуга виготовлення рекламного зображення була проведена підприємствами виконавцями рекламних послуг.

Згідно позиції Верховного суду України викладеної у Постанові від 08.09.2009 року № 21-737во09, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матepiaльних pecypciв, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі зазначеному платником податків у документах обліку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення сум грошового зобов'язання, зменшення від'ємних значень та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того ч. 5 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему розрахунків і регістрів аналітичного обліку.

З аналізу вищевказаного положення ч. 5 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство мало право самостійно визначати облікову політику з урахуванням особливості продукції, яка виробляється на їх підприємстві.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гормолзавод» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 16 грудня 2014 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.