Ухвала суду № 41992300, 10.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 108877/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Ільчишин Н.В. та Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінок» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінок» до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2011 року №0002082302/24846 та №0002072302/24845.

Позовні вимоги мотивовані тим, що товариством на час проведення податкової перевірки були представлені договори та первинні документи, які є достатніми доказами на підтвердження факту здійснення господарських операцій та які дають повне право товариству на віднесення витрат по проведених операціях до складу валових витрат у відповідності до п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: банківські виписки, договори, акти виконаних робіт, аудиторські висновки, податкові накладні та інші документи, що підтверджують понесення ними вказаних витрат. Відтак вважають, що суми ПДВ правомірно відображені у складі податкового кредиту, сформованого на підставі поданих податкових накладних. Тому вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.

З висновками суду першої інстанції не погодився апелянт - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Барвінок», котре вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а тому просить суд апеляційної інстанції перевірити висновки суду першої інстанції щодо обставин справи та надати їм правову оцінку.

Заслухавши думку судді головуючого та перевіривши відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання направлень, виданих ДПІ в Залізничному районі м. Львова, наказу від 17.05.2011 року №561 та плану -графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проводилась планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 07.07.2011 року №1773/23-2/35621418 (далі -акт перевірки). 25.07.2011 року відповідачем направлено лист позивачу №24587/23-2 «Про допущення описки в акті перевірки».

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, пп.5.2.1,5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищене від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року всього в сумі 4 935 697,17 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року у сумі 1 006 666,67 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 613 577,23 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 184 697,98 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 3 130 755,29 грн.;

- пп.7.4.1, 7.4.4,7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, 198.4, 198.2 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2010 року по 31.08.2010 року та з 01.11.2010 року по 31.03.2011 року всього в сумі 433 456,91 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 85 031,37 грн., за травень 2010 року в сумі 56 000 грн., за червень 2010 року в сумі 89 333,33 грн., за липень 2010 року в сумі 89 333, 33 грн., за грудень 2010 року в сумі 100 000 грн., за лютий 2011 року у сумі 13 758,88 грн.;

- за порушення вимог п.3.4 ст.3, пп.4.2.9, п.4.2 ст.4, п.7.1, ст..7, пп.8.1.1, 8.1.2, п.8.1 с.8, пп. «а» п.17.2, ст. 17, пп. «а» п.19.2, ст..19, пп.20.3.2, п.20.3, ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 9873,62 грн.;

- за порушення вимог пп.8.1.2, п.8.1 ст.8, ст..16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 4000 грн..

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 28.07.2011 року:

- №0002072302/24845, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 538 382,41 грн., в тому числі за основним платежем 433 456,91 грн. та за штрафними санкціями 104 925,50 грн.;

- №0002082302/24846, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4 935 697,17 грн., в тому числі: за півріччя 2010 року в сумі 1 006 666,67 грн., за 3 квартали 2010 року 1 620 243,90 грн., за 2010 рік 1 804 941,88 грн., за 1 квартал 2011 року 3 130 755,29 грн. та штрафні санкції в розмірі 1 грн..

Відповідно до пп.5.3.9. Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами і доповненнями (далі -Закон 334), не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями (далі - Закону 168), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.198.2. ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступного.

Висновки податкового органу про порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1, 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення ним валових витрат в сумі 1400000 грн. в тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 166666,67 грн. , за 3 квартал 2010 року в сумі 166666,67 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 166666,67 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 900000 грн. та порушення ним пп.7.4.1, 7.4.4., 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що сприяло включенню до складу податкового кредиту податку на додану вартість з вартості отриманих аудиторських послуг в сумі 199999,99 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 33333,33 грн., за червень 2010 року в сумі 33333,33 грн., за липень 2010 року в сумі 33333,33 грн., за грудень 2010 року в сумі 100000 грн. обґрунтовуються, на думку суду першої інстанції, тим, що ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок» у вказаному періоді безпідставно включило до складу валових витрат вартість аудиторських послуг, наданих суб'єктом аудиторської діяльності в Україні, незалежною аудиторською фірмою ТзОВ «Аудиторська фірма «Компроміс -Аудит».

Також, суд першої інстанції підтвердив висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1, 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення ним валових витрат в сумі 1120000 грн. в тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 840000 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 280000 грн. та порушення ним пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що сприяло безпідставному включенню до складу податкового кредиту податку на додану вартість з вартості отриманих логістичних послуг в сумі 219 698,04 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 51 698,04 грн.,за травень 2010 року в сумі 56 000 грн., за червень 2010 року в сумі 56 000 грн., за липень 2010 року в сумі 56 000 грн.. Вказані висновки є результатом оцінки правовідносин позивача за договором з ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек».

Висновки суду першої інстанції про порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1, 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат в сумі 610 755,28 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року у сумі 166 910,56 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 18 031,31 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 425 813,41 грн. обґрунтовуються тим, що ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок» уклало договори з Фірмою «Дегрес Холдінг лімітед» позики у формі відновлювальної кредитної лінії від 03.09.2010 року на використання у виробничих потребах, поповнення обігових коштів,інвестиційні проекти, інші цілі, пов'язані з діяльністю позичальника, однак в періоді отримання позики та користування нею позивач використав кошти, отримані в позику та власні обігові кошти на потреби, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не пов'язані з видами діяльності підприємства.

Також, суд першої інстанції зазначає про порушення позивачем п.198.3, 198.4, 198.2 ст. 198 ПК України та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 13 758,88 грн. в тому числі за лютий 2011 року в сумі 13 758,88 грн.. Вказане порушення є результатом включення позивачем до складу податкового кредиту в лютому 2011 року розміру ПДВ з вартості придбаних ТМЦ (бонети мінусової двосторонньої Linde), згідно податкової накладної виписаної ТзОВ «П'ятий фактор» №132 від 05.01.2011 року, за господарською операцією, що реально не відбулася.

Ознайомившись з матеріалами податкової перевірки, взявши до уваги зміст господарських договорів, на підставі яких відбулося формування податкового кредиту позивача, оцінюючи відповідність господарської діяльності вимогам податкового законодавства, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про порушення ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норм Закону України «Про податок на додану вартість» правильним та обґрунтованим з огляду на наступне.

Колегія суддів здійснювала оцінку відносин позивача з приводу отримання послуг у вигляді аудиторської перевірки фінансової звітності замовника ( позивача) за відповідні періоди від ТзОВ «Аудиторська фірма «Компроміс-Аудит» на підставі договорів, актів, які є однотипними. Акти не містять інформації про фактично понесені витрати виконавцем на здійснення цих послуг, договорами не передбачено порядок формування вартості послуг; понесені витрати на придбання вищенаведених послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання послуг.

Зокрема, між позивачем (замовник) та ТзОВ «Аудиторська фірма «Компроміс -Аудит»(виконавець) укладено наступні угоди : договір №84-А від 02.07.2010 року на проведення аудиту та пов'язаних з ним супутніх аудиту послуг, договір №7 від 04.01.2011 року на проведення аудиту та пов'язаних з ним супутніх аудиту послуг, договір №183 від 10.09.2010 року на проведення аудиту та пов'язаних з ним супутніх аудиту послуг, договір №62 від 02.06.2010 року на проведення аудиту та пов'язаних з ним супутніх аудиту послуг, договір №212 від 01.11.2010 року на проведення аудиту та пов'язаних з ним супутніх аудиту послуг, у відповідності до умов якого 07.12.2010 року сторонами підписано додаток №2 до договору, відповідно до якого внесено зміни у п.1.1, 1.2 договору за якими виконавець зобов'язується за завданням замовника надати аудиторські послуги з проведення перевірки щодо спостереження, контролю, достовірності відображених даних інвентаризації основних засобів (вибірково), незавершеного капітального будівництва, незавершеного виробництва, товарів (вибірково), дебіторської та кредиторської заборгованості в бухгалтерському обліку ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок» станом на 31.12.2010 року.

Матеріали справи містять копії зазначених договорів, додатків до договорів, акти приймання - передачі виконаних робіт (послуг), протокол узгодження договірної ціни, копії платіжних доручень, копії податкових накладних (Т.І а.с. 89-116). Інших документів на підтвердження реальності вказаних операцій як до перевірки, так і суду позивачем не подано.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про аудиторську діяльність» із змінами і доповненнями, аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела. Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом. Результати надання інших аудиторських послуг оформляються відповідно до стандартів аудиту.

У ст. 7 Закону України «Про аудиторську діяльність» із змінами і доповненнями, наведено перелік документів, якими оформляються результати аудиторських перевірок і надання інших, супутніх, послуг, а саме: аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам про ступінь відповідності фінансової звітності або іншої інформації законам та іншим нормативно-правовим актам України, положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, внутрішнім нормативним документам і положенням суб'єктів господарювання, іншим джерелам; експертний висновок, акт - такими документами оформляються аудиторські послуги у вигляді експертизи; довідка - складається при наданні аудиторських послуг у вигляді консультацій (інформаційно-консультаційні послуги). Такі послуги можуть також надаватися усно.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про аудиторську діяльність» із змінами і доповненнями, аудит може проводитися з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит). При цьому підприємство-замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми) з дотриманням вимог цього Закону (ст. 17 Закону). Жодних документів на підтвердження підстав проведення аудиту позивачем не надано (рішення (накази) керівника підприємства про проведення аудиту та письмової вимоги інвесторів - на підтвердження того, що їм потрібна регулярна, надійна, достовірна, порівняльна та доволі детальна інформація, на основі якої вони зможуть оцінити рівень дотримання підприємством вимог чинного законодавства та прийняти обґрунтовані й виважені рішення з питань управління підприємством, тощо).

Вказані визначення заперечують правомірність віднесення позивачем ряду послуг, які за умовами вказаних договорів зобов'язувалось надати товариство «Аудиторська фірма «Компроміс-Аудит», до складу валових витрат, оскільки Акт приймання - надання виконаних послуг не може бути доказом виконання такої послуги.

Враховуючи вищенаведене, висновок суду першої інстанції про порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1, 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, 7.4.4., 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», за наслідками угод з контрагентом ТзОВ «Аудиторська фірма «Компроміс -Аудит» по отриманню аудиторських послуг є обґрунтованим та відповідним законодавству.

Стосовно вартості логістичних послуг за договором з ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек», колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції з покликанням на матеріали справи зазначається про порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1, 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що привело до завищення валових витрат в сумі 1 120 000 грн. в тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 840 000 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 280 000 грн. та порушення позивачем пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за рахунок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість з вартості отриманих логістичних послуг в сумі 219 698,04 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 51698,04 грн.,за травень 2010 року в сумі 56000 грн., за червень 2010 року в сумі 56000 грн., за липень 2010 року в сумі 56000 грн..

01.04.2009 року між позивачем та ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек»( виконавець) укладено договір про надання логістичних послуг № ГО-068-ІМ5-10, відповідно до умов якого виконавець погодився надати логістичні послуги позивачу. Відповідно до п.1.1, 7.1 договору, сторони домовились, що Євротек зобов'язується надати працівникам позивача, які зайняті у процесах Логістичного центру (складських приміщеннях, розташованих за адресою м. Львів, вул. Городоцька 359), необхідні робочі місця в межах території Логістичного центру площею не менше 10 м.кв. Поняття логістичних послуг наведено у п.2.1 договору та передбачає, що Євротек надає на користь позивача будь -які та всі логістичні послуги, що складаються з операційних одиниць, визначених далі у п.2.2 цього договору та зарезервованої площі для надання цих послуг. Відповідно до п.2.2 договору передбачено, що логістичні послуги є послуги, що складаються з наступних операційних одиниць та зарезервованої площі: вивантаження повної палети, вивантаження збірної палети, підбір 1 SKU, завантаження повної палети, завантаження збірної палети. Як вбачається з п.12.1 договору, сторони договору знаходяться за однією адресою м. Львів, вул. Городоцька 359.

До вказаного договору надано додатки, в тому числі додаток №2 «Умови та тарифи резервування площі для надання логістичних послуг», додаткові договори, податкові накладні, акти надання послуг.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що у актах надання послуг, підписаних позивачем та ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» не вказано видів наданих логістичних послуг, кількість відпрацьованого часу, кількість задіяних працівників, а кількість наданих операційних одиниць вказано лиш в одному додатку до акта виконаних робіт №33376 від 31.05.210 року. А докази, надані позивачем, не підтвердили реальності здійснення операцій з контрагентом ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек».

Згідно ст. 49 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

З врахуванням цих підстав, позивачем належними та допустимим доказами не спростовано висновків податкового органу про порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1, 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за наслідками правочинів з ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» по наданню логістичних послуг.

В подальшому, ТзОВ «Торгова мережа «Барвінок» уклала договори з Фірмою «Дегрес Холдінг лімітед» позики у формі відновлювальної кредитної лінії від 03.09.2010 року на використання у виробничих потребах, поповнення обігових коштів, інвестиційні проекти, інші цілі, пов'язані з діяльністю позичальника, однак в періоді отримання позики та користування нею позивач використав кошти, отримані в позику та власні обігові кошти на потреби, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не пов'язані з видами діяльності підприємства, а саме:

- оплачувало аудиторські послуги, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства по операціях з ТзОВ «Аудиторська фірма «Компроміс -Аудит», про які зазначено вище ;

- повертало фінансову допомогу ТзОВ «Центр Проект», яка було отримана як поворотна фінансова допомога по договорах та використана на цілі, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, зокрема: на оплату консультаційних послуг підприємству ТзОВ «Центр Проект» за відсутності підтверджуючих документів; здійснення платежів за зобов'язаннями, згідно договору поруки та мировою угодою на користь ЗАТ «ВО «Конті». Оплата послуг за юридичний супровід при здійсненні купівлі об'єктів нерухомості, що надавались ТзОВ «МВЗ-Плюс» (вказана операція не була відображена у податковому обліку позивача, не пов'язана з господарською діяльністю та у позивача наявний власний штат юристів для виконання юридичного супроводу). Здійснення платежів на користь ТзОВ «Диво» за зобов'язаннями по договору поруки. Нарахування ТзОВ «Ровекс» роялті згідно ліцензійного договору, за умов відсутності використання торгової марки вказаного підприємства.

Аналізуючи господарські договори за участю позивача, такі як, договір поруки від 29.10.2010 року між позивачем (поручитель), ТзОВ «Диво»(кредитор) та ТзОВ «Торговий світ»(боржник), договір поруки від 16.09.2010 року між позивачем (поручитель), ЗАТ «ВО «Конті»(кредитор), ТзОВ «Ровекс»(боржник 1), ТзОВ «Родина Тарашевських»(боржник 2),ліцензійний договір від 13.09.2010 року між ТзОВ «Ровекс»(ліцензіар) та позивачем (ліцензіат), договір №20/9-ЮБ про надання послуг від 20.09.2010 року між позивачем (замовник) та ТзОВ «МВЗ-Плюс»(виконавець), угоду №1 від 25.05.2009 року між позивачем (замовник) та ТзОВ «Цент Проект» про надання консультаційних послуг, колегія суддів вважає, що такі господарські угоди сприяли виведенню фінансових потоків підприємства за рахунок ряду контрагентів та повернення коштів на рахунок попереднього позикодавця.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не було доведено належного використання коштів,отриманих в позику від Фірми «Дегрес Холдінг лімітед» на потреби,пов'язані з господарською діяльністю підприємства є обґрунтованим. Позивачем не спростовано висновків податкового органу про порушення товариством п.5.1, пп.5.2.1, 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення розміру валових витрат в сумі 610 755,28 грн., у зв'язку з використанням коштів, отриманих в позику та власні обігові кошти на потреби, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не пов'язані з видами діяльності підприємства.

Стосовно правовідносин позивача з товариством «П'ятий фактор», колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що дані правовідносини були спрямовані на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків. Наведене обґрунтовуються тим, що позивачем включено до складу податкового кредиту в лютому 2011 року розмір ПДВ з вартості придбаних ТМЦ (бонети мінусової двосторонньої Linde) згідно податкової накладної виписної ТзОВ «П'ятий фактор» №132 від 05.01.2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2010 року між позивачем (покупець) та ТзОВ «П'ятий Фактор» (продавець) укладено договір №01/12/10, відповідно до якого продавець передає а покупець приймає у власність обладнання та оплачує його вартість відповідно до умов цього договору. Ціну, асортимент та кількість обладнання сторони узгоджують при підписанні специфікації №1 до договору. Реальність господарської операції доводиться не тільки наявністю копії специфікації №1 до договору, видаткової та податкової накладної, копії платіжних доручень, копію сертифікату відповідності, оскільки вказані документи забезпечують лише дотримання процедури документального оформлення бухгалтерського обліку, а й можливістю дослідити рух проданого товару по документах постачальника. За податковим обліком підприємства постачальника не значиться поставка товару на відповідну суму, що позбавляє права позивача на формування податкового кредиту за рахунок розміру податку з вказаної операції купівлі-продажу.

Позивачем не було надано суду усіх первинних документів, які б свідчили про продаж ТзОВ «П'ятий фактор» позивачу бонети мінусової двосторонньої Linde та не спростовано належними та допустимими доказами висновків податкового органу, а значить не спростовано висновків податкового органу про порушення п.198.3, 198.4, 198.2 ст. 198 ПК України та завищення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 13 758,88 грн. в тому числі за лютий 2011 року в сумі 13 758,88 грн. по придбанню у контрагента ТзОВ «П'ятий фактор» ТМЦ (бонети мінусової двосторонньої Linde).

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним та обґрунтованим,а апеляційна скарга позивача - необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160 ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінок» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року у справі № 2а-334/12/1370- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді Н.В. Ільчишин

Р.Й. Коваль