Постанова № 41992269, 02.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Справа № 876/4682/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.,

за участю секретаря Гнатик А. З.

представника позивача Гармадій Н. Я.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року у справі № 813/1682/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-транс" до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови та визнання незаконними дій,

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Престиж-транс" звернулося з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, яким просило скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №31176975 від 11 жовтня 2012 року, скасувати пункт 2 постанови від 11 жовтня 2012 року про повернення виконавчого документа стягувачу, визнати незаконними дії по стягненню з позивача виконавчого збору на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 11 жовтня 2012 року.

Позов мотивує тим, що стягувач у виконавчому провадженні відмовився від примусового виконання, про що подав відповідачу письмову заяву, що також зазначається у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 11 жовтня 2012 року. Тобто, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" стягненню з боржника підлягає виконавчий збір у розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про стягнення виконавчого збору ВП №31176975 від 11 жовтня 2012 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що виконавчий збір стягується у разі невиконання боржником у встановлений строк виконавчого документа у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню. Вказана сума стягується також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання.

Водночас з аналізу апеляційної скарги зрозуміло, що апелянтом надано обґрунтування для скасування рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення останні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач явку свого представника не забезпечив, хоч і був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає слухати справу в його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем розпочато виконавче провадження по виконанню виконавчого напису №2124 виданого 31 серпня 2009 року приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно ТзОВ «Престиж-Транс», ОСОБА_3, ОСОБА_4 на загальну суму 231885,44 грн.

За заявою стягувача - ПАТ «ПроКредитБанк» №4369/12 від 1 жовтня 2012 року відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11 жовтня 2012 року.

11 жовтня 2012 року відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 23188,54 грн.

5 лютого 2014 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ТзОВ «Престиж-Транс», ОСОБА_3, ОСОБА_4 23188,54 грн виконавчого збору.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з помилкового трактування частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якої у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Зокрема суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що частина вказаної норми «У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача» вказує на застосування виконавчого збору у розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Водночас вказана норма чітко розділяє розмір виконавчого збору при виконанні рішення майнового та немайнового характеру та імперативно вказує на необхідність сплати виконавчого збору також у випадку повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання.

У вказаних випадках розмір виконавчого збору визначається в залежності від характеру рішення, що виконується. Зокрема у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача, якщо характер рішення носив майновий характер то з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Щодо позовної вимоги про скасування пункту 2 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11 жовтня 2012 року, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що така не належить до задоволення, оскільки постанову про стягнення з боржника виконавчого збору виділено в окреме виконавче провадження у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року у справі № 813/1682/14 скасувати, та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст постанови складено 7 грудня 2014 року