Постанова № 41992212, 16.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р.Справа № 916/2804/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Таран С.В.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Коновалов Д.О., довіреність № 3589, дата видачі : 24.09.14;

від відповідача - Яцевич О.С., довіреність № Д/ЮС-61, дата видачі : 15.08.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

на рішення господарського суду Одеської області від 29 вересня 2014 року

по справі № 916/2804/14

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії

до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

про стягнення 396,22 дол. США, 69585,21 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» 396,22 дол. США, 69585,21 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29 вересня 2014 року (суддя Малярчук І.А.) задоволено позов Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) 396 дол. США 22 центи основного боргу, 66047 грн. 45 коп. основного боргу, 1219 грн. 22коп. пені, 1589 грн. 07коп. штрафу, 375 грн. 54 коп. три проценти річних, 353 грн. 93 коп. індексу інфляції, 1827 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що з огляду на наявні в матеріалах справи вище проаналізовані документи, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 396,22 дол. США, 66047,45грн. основного боргу по послугам, набутим у січні-серпні 2014р. за договором №40-П-ІЗФ-13/006 від 30.12.2013р. обґрунтовані та доведені належним чином, також суд задовольнив позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на процесуальні порушення суду першої інстанції при розгляді справи, зокрема, в ухвалах суду від 03.09.2014 року та від 15.09.2014 року не зазначено про присутність в судових засіданнях представникам відповідача Бондаренко О.С.; в заявах про збільшення позовних вимог не визначено суму заборгованості в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ; позивачем не надіслано відповідачу додатки до заяв про уточнення та збільшення позовних вимог, що є порушенням п.3 ст.63 ГПК України.

По суті рішення апелянт виклав свої заперечення в апеляційній скарзі, які полягають в наступному.

На думку апелянта, договір №40-П-ИЗФ-13 від 30.12.2013р. так і не було укладено між сторонами, оскільки Ізмаїльською філією ДП «АМПУ» не було дотримано вимог процедури укладання договору, однак проект договору не надано на розгляд господарського суду. Таким чином, позивачем зазначено що у зв'язку з неврегульованими розбіжностями Договору щодо надання послуги з оформлення інспекторського нагляду послуга надається відповідачу на підставі листування від сторонами, проте при розрахунках штрафних санкцій за неоплачені рахунки позивач нарахував штрафні санкції згідно умов Договору, які стягнуто оскаржуваним рішенням, що є суперечливим.

Крім того, апелянт зазначає, що після ознайомлення капітанів з матеріалами позовної заяви, всіма капітанами, які значились підписантами у квитанціях на оплату послуг, заявках та актах приймання-передачі виконаних робіт/послуг були написані рапорти, у яких вони зазначають, що на документах стоять не їх підписи, а підписи інших членів екіпажу - або старші помічники капітана, 2-гі помічники капітана або 3-ті помічники капітана. Також апелянт звертав увагу на інші розбіжності у встановлених фактах проведення перевірок суден та належності підписів на квитанціях та актах.

Скаржник також вважає, що відповідно до чинного законодавства огляди суден проводяться не менше одного разу в три місяці, однак постає питання про доцільність проведення інспекторського огляду суден при кожному приході чи відході судна до порту.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.12.2013р. між ДП „АМПУ" в особі Ізмаїльської філії (адміністрація) та ПАТ „УДП" (судновласник) було укладено договір №40-П-ІЗФ-13/006КФО про надання послуг та визначення порядку оплати портових зборів, за умовами якого він визначає права та обов'язки сторін на території та акваторії Ізмаїльського морського порту відносно обслуговування судновласника та суден, які знаходяться в його власності чи оперуванні, порядку надання послуг адміністрацією та порядку сплати портових зборів та плат за послуги (роботи), які надаються (виконуються) адміністрацією. Надання (виконання) послуг (робіт) суднам, стягнення плати за них та портових зборів проводяться на підставі та у відповідності до КТМ України, Наказу Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013р. „Про портові збори", Правил надання послуг у морських портах України, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України №348 від 05.06.2013р., Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №430 від 27.06.2013р., Зводу звичаїв порту та Обов'язкових постанов по порту, інших чинних нормативно-правових актів та на умовах даного договору (п.п.1.1., 1.2. договору, Протокол розбіжностей від 13.01.2014р.).

Відповідно до п.2.2.1. договору №40-П-ІЗФ-13/006КФО від 30.12.2013р. адміністрація зобов'язана за письмовими заявками (надаються особисто, поштою або сканований примірник, наданий на електронну адресу із наданням впродовж 3 діб оригіналу цієї заявки) судновласника надавати послуги суднам, що заходять в акваторію порту або виходять з акваторії порту. Організовує виконання структурними підрозділами адміністрації заявок судновласника, пов'язаних з обслуговуванням суден, після попереднього їх узгодження з адміністрацією.

Відповідно до п.п.4.1., 4.2., 4.3. договору №40-П-ІЗФ-13/006КФО від 30.12.2013р., Протоколу розбіжностей від 13.01.2014р., оплата цільових портових зборів, визначених наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316 „Про портові збори" та іншими чинними нормативно-правовими актами України, здійснюється судновласником на рахунок адміністрації у доларах США по судах під іноземним прапором, і у національній валюті по судах під прапором України до виходу судна з морського порту на підставі рахунків, виставлених адміністрацією. Адміністративний збір сплачується на підставі окремо виставленого адміністрацією попереднього рахунку. У разі несплати цільових портових зборів до виходу судна з морського порту, адміністрація залишає за собою право прийняти усі заходи щодо відмови у видачі дозволу на вихід судна з морського порту, після закінчення обробки, до погашення боргу з віднесенням відповідальності за простій судна на судновласника. Додаткові роботи (послуги), в т.ч. непередбачені додатком №1 до цього договору, виконані адміністрацією за заявкою судновласника, оплачуються судновласником за тарифами адміністрації плюс ПДВ згідно з чинним законодавством України. Фактичні рахунки по судно заходу (в т.ч. адміністративний збір), а також по послугах (роботах), наданих (виконаних) адміністрацією, оплачуються судновласником протягом 7 банківських днів від дати виставлення рахунка, оформленого на підставі підписаного уповноваженими представниками та скріпленого печатками обох сторін акту здавання-приймання наданих послуг, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок адміністрації.

Відповідно до п.5.2. договору №40-П-ІЗФ-13/006КФО від 30.12.2013р., Протоколу розбіжностей судновласник несе відповідальність за несвоєчасну сплату рахунків, виставлених адміністрацією. За порушення судновласником строків оплати, вказаних у цьому договорі, адміністрація має право нарахувати та стягнути з судновласника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно п.8.1. договору №40-П-ІЗФ-13/006КФО від 30.12.2013р. цей договір набуває чинності з 01.01.2014р. та діє до 31.12.2014р., але у частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

До договору №40-П-ІЗФ-13/006КФО від 30.12.2013р. сторонами було підписано Додаток №1 - перелік платних послуг (робіт), який уточнено в Протоколі розбіжностей від 13.01.2014р.

Копія протоколу врегулювання розбіжностей від 03.02.2014р. не містить підпису та печатки відповідача, а отже такий правочин вважається неукладеним.

Додатковими угодами №1 від 10.03.2014р., №2 від 26.03.2014р. сторони намагались дійти згоди щодо зміни редакції додатку №1 до договору. Вказані угоди підписані ПАТ „УДП" із застереженням про їх погодження тільки з протоколом розбіжностей, доказів підписання яких обома сторонами суду не надано.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено в ході апеляційного перегляду, в період з січня по липень 2014р. позивачем надавались послуги суднам відповідача, про захід яких до Ізмаїльського порту свідчать відмітки у Журналах реєстрації приходів та відходів річкових суден під прапором України (справи №№07/55, 07/56, 07/66, 07/65, 07/66, 1-04/1-55).

Вказане підтверджується також реєстрами каравану суден ПАТ „УДП", реєстрами самохідних суден та буксирів, квитанціями про оплату послуг Інспекції державного портового нагляду Ізмаїльської філії ДП „АМПУ", заявками на перевірку судна у зв'язку з його відходом, актами приймання-передавання виконаних робіт/наданих послуг, актами перевірки каравану, що відходить, наявними в матеріалах справи.

Також, про прийняття відповідачем наданих позивачем послуг з пломбування суднових запірних пристроїв свідчать акти від 10.06.2014р., від 12.06.2104р., від 30.07.2014р..

З метою отримання оплати за надані послуги позивачем було виставлено відповідачу рахунки - за надання послуг з оформлення приходу в порт Ізмаїл та виходу з нього суден під прапором України, за надання послуг з інспекторського огляду суден, за надання послуг з пломбування суднових запірних пристроїв, за надання послуг приходу в порт Ізмаїл та виходу з нього суден під іноземним прапором, на загальну суму 210,14 дол.США та 40 008,47 грн., які вручені відповідачу, про що свідчать копії журналів видачі документів ПАТ „УДП".

18.06.2014р. за №11/05/22/180/962 позивачем було надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості за надані по договору №40-П-ІЗФ-13/006КФО від 30.12.2013р. послуги, на що відповідач відповів численними листами, які містяться в матеріалах справи, про відмову в оплаті рахунків через не підписання позивачем протоколів розбіжностей, що були запропоновані відповідачем, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судова колегія, дослідивши та проаналізувавши обставини справи, погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони є правомірними та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.116 КТМ України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона її на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

За положеннями ч.1 ст.117 КТМ України морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Відповідно до положень ч.1 ст.73 КТМ України морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території і акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір №40-П-ІЗФ-13/006КФО від 30.12.2013р. фактично був укладений між сторонами, оскільки, по-перше, сторони договору підписали та скріпили печатками Протокол розбіжностей від 13.01.2014р. до договору №40-П-ІЗФ-13/006КФО від 30.12.2013р., в якому дійшли згоди про врегулювання спірних положень вказаного договору та додатку №1 до нього - Переліку платних послуг (робіт).

Водночас, про укладення між сторонами договору свідчить фактичне виконання сторонами умов договору - замовлення та надання послуг, виставлення та акцепт рахунків, складення сторонами первинних фінансових документів, фактичні взаєморозрахунки із посиланням на Договір тощо.

Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приймає спірний договір як укладений та такий, що виконувався сторонами.

Відповідно до п.1.2 договору, надання (виконання) послуг (робіт) суднам, стягнення плати за них та портових зборів проводяться на підставі та у відповідності до КТМ України, Наказу Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013р. „Про портові збори", Правил надання послуг у морських портах України, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України №348 від 05.06.2013р., Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №430 від 27.06.2013р., Зводу звичаїв порту та Обов'язкових постанов по порту, інших чинних нормативно-правових актів та на умовах даного договору.

За положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.21 Закону України „Про морські порти України" тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України „Про морські порти України" звід звичаїв морського порту встановлює правила надання послуг у морському порту, обслуговування суден і пасажирів, що склалися і тривалий час застосовуються на практиці у цьому морському порту.

Звід звичаїв морського порту, затверджено наказом по ДП „ІМТП" №1158 від 21.11.2012р. та згідно наказу №5 від 12.06.2103р. ДП „АМПУ" його норми застосовуються Філією під час виконання покладених на неї обов'язків. Розділом 4 Зводу звичаїв порту (перевірений Одеським РТПП та затверджений наказом ДП „ІМТП" від 21.11.2012р. №1158) встановлено неповний перелік послуг, що надаються в порту. Розділом 7 Зводу звичаїв порту встановлено, що надані (виконані) портом послуги оплачуються за ставками згідно калькуляцій порту.

Порядок оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 27.06.2013р. №430 (далі - Порядок).

Згідно п.1.1. Порядку його дія поширюється на судна, які заходять у морські порти України (крім морських рибних портів), капітанів морських портів, служби капітанів морських портів під час виконання ними процедур з оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден із морського порту та оформлення виходу суден із морського порту.

Підпункти 3), 9) п.2.2. Порядку передбачають, що прихід судна в порт оформлюється капітаном морського порту не більше ніж через 6 годин з моменту приходу судна за умови виконання прикордонних, митних, санітарних і карантинних процедур в установленому законодавством порядку та відвідування судна уповноваженою особою Служби; уповноважена особа Служби реєструє прихід кожного судна в Журналі реєстрації приходу суден (додаток 2).

Дозвіл на вихід судна з порту надає капітан морського порту після перевірки суднових документів, зазначених у пункті 4.3 розділу IV, за умови позитивних результатів контролю судна, а також задовільного морехідного стану судна і готовності до виходу його в море (п.3.1. Порядку).

Види послуг Адміністрації та тарифи на них затверджені «Переліком платних послуг (робіт) що надаються (виконуються) за письмовими заявками Агента/Судновласника з 07.04.2014р.» (т.1 а.с.78).

Судом першої інстанції встановлено та перевірено під час апеляційного розгляду, що в період з січня по серпень 2014р. ПАТ „УДП" були отримані послуги з інспекторського огляду та оформлення приходу суден в порт Ізмаїл та виходу з нього.

Як свідчать журнали видачі документів ПАТ „УДП", позивачем відповідачу були вручені рахунки на оплату отриманих послуг, які ним оплачені не були з підстав відмови позивача у погодженні запропонованих відповідачем протоколів розбіжностей.

При цьому, факт прийняття названих послуг підтверджується підписами помічників капітанів на заявках та квитанціях на отримання послуг а також проставленням печаток суден на цих документах.

Доводи апеляційної скарги про те, що квитанції на оплату послуг, заявки та акти приймання-передачі виконаних робіт/послуг підписані не капітанами, а іншими членами екіпажу, не спростовує сам факт надання послуг та обов'язок відповідача їх оплатити.

Більш того, судом першої інстанції вірно встановлено, що факт отримання послуг по оформленню приходу/виходу суден, інспекторського огляду суден підтверджується згідно журналів заходу/виходу з порту Ізмаїл самим фактом заходу/виходу суден із порту, оскільки такі процедури для суден є обов'язковими та їх надання забезпечує ДП „АМПУ" в особі Ізмаїльської Філії. Крім того, згідно приписів ч.8 ст. 181 ГК України,

Таким чином, фактичні дії відповідача свідчать про прийняття ним запропонованих відповідачем умов договору щодо розміру плати за надані послуги.

Довід про те, що відповідно до чинного законодавства огляди суден проводяться не менше одного разу в три місяці, та є недоцільним проведення інспекторського огляду суден при кожному приході чи відході судна до порту, відхиляється судом, оскільки чинним законодавством не встановлена заборона проводити інспекторський огляд частіше одного разу в три місяці.

Що стосується доводів апелянта про не зазначення у заявах про збільшення позовних вимог, та у самому рішенні суми позову у гривневому еквіваленті, апеляційний суд відхиляє їх, адже вони спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Згідно розрахунку штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань, що є додатком до позовної заяви (т.1 а.с.25), зазначається сума боргу в доларах США із зазначенням гривневого еквіваленту за курсом НБУ станом на 03.07.2014 р. - 210,14 дол. США, що складає 2488,09 грн., розрахунку штрафних санкцій, що є додатком до останньої заяви про збільшення позовних вимог від 03.09.2014 року (т.4 а.с.12-14), де позивач просив збільшити позовні вимоги, зокрема, на 169,49 дол.США, що в еквіваленті складає 2240,66 грн.

Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, незазначення суми у гривневому еквіваленті судом першої інстанції в рішенні не є підставою для його скасування, оскільки не є процесуальним порушенням, яке є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення згідно ч.3 ст.104 ГПК України, та не призвело до прийняття неправильного рішення.

Доводи про не зазначення в ухвалах суду від 04.08.2014р. та від 03.09.2014 року про присутність представника відповідача Бондаренко О.С. судом не приймаються, оскільки, по-перше, в протоколі судового засідання та ухвалі суду від 03.09.2014 року зазначено про присутність представника відповідача Бондаренко О.С. (т.6 а.с.77-79).

Щодо присутності представника відповідача в судовому засіданні 04.08.2014 року, апелянтом не підтверджено зазначеного факту жодними належними та допустимими доказами. Крім того, відповідач мав можливість протягом п'яти днів після підписання протоколів судових засідань подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколів відповідно до положень ч.5 ст.81-1 ГПК України.

Посилання скаржника на неотримання від позивача додатків до заяв про уточнення та збільшення позовних вимог, що є порушенням п.3 ст.63 ГПК України, також не є підставою для скасування рішення.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 29 вересня 2014 року по справі № 916/2804/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 22.12.2014 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя С.В. Таран