Постанова № 41992203, 18.12.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2014 р. Справа № 5008/1137/2012

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого -судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Марко Р.І.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Заступника прокурора Закарпатської області від 09.10.2014 р. № 05/2-862/816.вих.-14 (вх. № 01-05/4814/14 від 15.10.2014 р.), Міністерства фінансів України від 07.10.2014 р. № 31-13030-0626/25793 (вх. № 01-05/4821/14 від 16.10.2014 р.), Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» від 09.10.2014 р. № 25-2/724 (вх. № 01-05/4820/14 від 16.10.2014 р.),

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 року

у справі № 5008/1137/2012 (суддя Кадар Й.Й.),

порушеній за позовом Прокурора Голосіївського району міста Києва поданого в інтересах держави в особі:

Позивача-1: Міністерства фінансів України, місто Київ,

Позивача-2: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», місто Київ,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» (Закарпатська обл., Свалявський р-н, с. Солочин, Санаторій «Квітка Полонини»),

Про: розірвання Договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20 квітня 2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ»; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» перерахувати кошти, необхідні для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва в сумі 3 586757,45 грн.

За участю представників сторін:

від апелянта/прокурора: прокурор Макогон Ю.І. (посвідчення № 020325),

від апелянта/позивача-1: не прибув,

від апелянта/позивача-2: Коротун О.М. - п/к за довіреністю № 25/147 від 12.12.2013 р.,

від відповідача: Олійник Р.Б. - п/к за довіреністю № 118 від 26.07.2013 р.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України представникам роз'яснено тп зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася, на підставі клопотання сторін.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП "Документообіг господарських судів" від 15.10.2014 р., дану справу розподілено судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням Заступника голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2014 року (том 4, а.с. 174) у склад колегії для розгляду справи № 5008/1137/2012 господарського суду Закарпатської області введено суддів Гриців В.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2014р. апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області від 09.10.2014 р. № 05/2-862/816вих.-14 (вх. № 01-05/4814/14 від 15.10.2014 р.) прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 12.11.2014 р. (том 4, а.с. 175). Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2014р. апеляційну скаргу Міністерства фінансів України від 07.10.2014 р. № 31-13030-0626/25793 (вх. № 01-05/4821/14 від 16.10.2014 р.) прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 12.11.2014 р. (том 4, а.с. 176). Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2014р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» від 09.10.2014 р. № 25-2/724 (вх. № 01-05/4820/14 від 16.10.2014 р.) прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 12.11.2014 р. (том 4, а.с. 177), про що Прокурор та сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: Апелянт/прокурор: 27.10.2014 р. рекомендованою поштою № 79010 07395658, 23.10.2010 р. № 79010073956631, 23.10.2014 р. № 7901007395640 (том 4, а.с. 178, 179, 180), апелянт/позивач-1 - 24.10.2014 р. - рекомендованою поштою № 7901007395666 (том 4, а.с. 181), апелянт/позивач-2: - 24.10.2014 р. - № 7901007395623 (том 4, а.с. 182), відповідач - 23.10.2014 р. - рекомендованою поштою № 7901007395674 (том 4, а.с. 183).

У судове засідання, яке відбулося 12.11.2014 р. представник Прокуратури/апелянт прибув, наведене в апеляційній скарзі підтримав, просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 р. у справі № 5008/1137/2012 в частині відмови у зобов'язанні відповідача повернути 2369727,65 грн. та ухвалити нове рішення про задоволення позову по суті позовних вимог прокурора Голосіївського району міста Києва.

Апелянт/позивач-1 повноважного представника у судове засідання не направив. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 р. у справі № 5008/1137/2012 в частині відмови у зобов'язанні відповідача повернути 2369727,65 грн. та ухвалити нове рішення про задоволення позову по суті позовних вимог прокурора Голосіївського району міста Києва, просить розглядати дану справу без участі представника Міністерства фінансів України.

Представник апелянта/позивача-2 прибув, 10.11.2014 р. через канцелярію суду подав Письмові пояснення за вх. № 01-04/6570/14 від 10.11.2014 р. (том 4, а.с. 228-231), надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у зобов'язанні відповідача повернути 2369727,65 грн. та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду за вх. № 01-04/6571/14 від 10.11.2014 р. подав Відзив на апеляційну скаргу, апеляційних скарг не визнає, просить з підстав зазначених у Відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 р. у даній справі залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 р. у справі № 5008/1137/2012 апеляційні скарги Заступника прокурора Закарпатської області від 09.10.2014 р. № 05/2-862/816. вих.-14 (вх. № 01-05/4814/14 від 15.10.2014 р.), Міністерства фінансів України від 07.10.2014 р. № 31-13030-0626/25793 (вх. № 01-05/4821/14 від 16.10.2014 р.), Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» від 09.10.2014 р. № 25-2/724 (вх. № 01-05/4820/14 від 16.10.2014 р.) об'єднано в одне апеляційне провадження і розгляд справи відкладено на 10.12.2014 р., про що Прокурора, представника відповідача та представника апелянта/позивача-2 було повідомлено під розписку (том 4, а.с. 249), апелянта/позивача-1 у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України № 75 (том 4, а.с. 248/зворот).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. розгляд даної справи відкладено на 18.12.2014 р., про що Прокурора, представника відповідача та представника апелянта/позивача-2 було повідомлено під розписку (том 5, а.с. 4), апелянта/позивача-1 у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України № 75 (том 5, а.с. 8/зворот).

З підстав зазначених у Розпорядженні від 18.12.2014 р. замість суддів Гриців В.М. та Якірець Г.Г. введено суддів Давид Л.Л. та Марко Р.І.

Представник Прокуратури прибув, наведене в апеляційній скарзі підтримав, просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 р. у справі № 5008/1137/2012 в частині відмови у зобов'язанні відповідача повернути 2369727,65 грн. та ухвалити нове рішення про задоволення позову по суті позовних вимог прокурора Голосіївського району міста Києва.

Апелянт/позивач-1 повноважного представника, повторно, у судове засідання не направив. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 р. у справі № 5008/1137/2012 в частині відмови у зобов'язанні відповідача повернути 2369727,65 грн. та ухвалити нове рішення про задоволення позову по суті позовних вимог прокурора Голосіївського району міста Києва. Крім того Апелянт/позивач-1 просить розглядати дану справу без участі представника Міністерства фінансів України (п. 4 прохальної частини апеляційної скарги).

Представник апелянта/позивача-2 прибув, наведене в апеляційній скарзі підтримав, 15.12.2014 р. за вх. № 01-04/7519/14 надіслав Письмові пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у зобов'язанні відповідача повернути 2369727,65 грн. та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача прибув, через канцелярію суду за вх. № 01-04/6571/14 від 10.11.2014 р. подав Відзив на апеляційну скаргу, просить з підстав зазначених у Відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 р. у даній справі залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційних скарг по справі № 5008/1137/2012, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2014 р. прийнято апеляційні скарги Заступника прокурора Закарпатської області від 09.10.2014 р. № 05/2-862/816.вих.-14 (вх. № 01-05/4814/14 від 15.10.2014 р.), Міністерства фінансів України від 07.10.2014 р. № 31-13030-0626/25793 (вх. № 01-05/4821/14 від 16.10.2014 р.), ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» від 09.10.2014 р. № 25-2/724 (вх. № 01-05/4820/14 від 16.10.2014 р.) до провадження та розгляд справи призначено на 12.11.2014 р., про що Прокурор та сторони були належним чином, під розписку, повідомлені (том 4, а.с. 178, 179, 180, 181, 182 та 183).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. у справі № 5008/1137/2012 участь повноважних представників обов'язковою не визнавалась.

Згідно, норм чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника апелянта/позивача-1, бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, для забезпечення права на захист в Україні діє адвокатура.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засіданні.

Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) затверджена Інструкція з діловодства в господарських судах України (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482).

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції на адресу сторін у справі було направлено ухвалу про відкладення розгляду даної справи, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (том 4, а.с. 248/зворот, а.с. 249, том 5, а.с. 8/зворот та а.с. 4) і відсутність у судовому засіданні представника апелянта/позивача-1, який клопотав про розгляд даної справи без його участі, не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 року у справі № 5008/1137/2012 залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 року у справі № 5008/1137/2012 (суддя Кадар Й.Й.) позов задоволено частково (п. 1-й резолютивної частини рішення). Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Сузір'я" перерахувати на рахунок Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ" суму 1 217029,80 грн. коштів, необхідних для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва та стягнув з відповідача на користь позивача-2, 2436,00 грн. судового збору (п. 2-й та 3-й резолютивної частини рішення). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (п. 4-й резолютивної частини рішення) (том 4, а.с. 154-155, 156-170).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Заступник прокурора Закарпатської області, Міністерство фінансів України та Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» звернулися до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, відповідно, від 09.10.2014 р. № 05/2-862/816вих.-14 (вх. № 01-05/4814/14 від 15.10.2014 р.)(том 4, а.с. 184-189), від 07.10.2014 р. № 31-13030-0626/25793 (вх. № 01-05/4821/14 від 16.10.2014 р.) (том 4, а.с. 202-209) та від 09.10.2014 р. № 25-2/724 (вх. № 01-05/4820/14 від 16.10.2014 р.)(том 4, а.с. 214-221), просять скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 р. у справі № 5008/1137/2012 і прийняти нове рішення про задоволення позову прокурора Голосіївського району міста Києва в повному обсязі (п. 2, п.п. 2, 3 прохальних частин вищевказаних апеляційних скарг).

Скаржники, в основному, свої апеляційні скарги обґрунтовують тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи та не досліджено всіх доказів, що призвело до прийняття неправильного рішення та відповідно порушення прав та законних інтересів позивача.

Так, Заступник прокурора Закарпатської області оскаржуючи судове рішення від 26.09.2014 р. у справі № 5008/1137/2012, в частині відмови у позові щодо повернення на рахунок Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» 2369727,65 грн. посилається на те, що ним не пропущено загального трирічного строку позовної давності за вимогами довірителів Дубиніна В.В., Молдавчук В.В., Студентської А.В., Сорич В.Ю., а також не погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для розрахунку з Кордас Т.Ю. та Студентською А.В., не зважаючи на те, що із вказаного питання вже є рішення судів, які вступили в законну силу тому, що кошти за рішеннями судів не стягнуті.

Апелянт/прокурор стверджує, що йому про порушені права позивача-1: Міністерства фінансів України (Позивача-1 по справі) стало відомо саме в липні 2012 р. в ході розгляду звернення ПАТ «АКБ «Київ» на порушення ТзОВ «Сузір'я» зобов'язань за Договором про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 р. та завдання ним збитків на суму 3586757,45 грн.

Прокурор вважає, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги тих обставин, що частка Міністерства фінансів України у статутному капіталі Банку складає 99,94% та ПАТ «АКБ «Київ» відноситься до суб'єктів господарювання державного сектора економіки, а кошти Банку є державними в розумінні п.4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про здійснення державних закупівель», тому вважає, що порушено право та законні інтереси позивача-1.

Крім того, Прокурор зазначає, що місцевий суд не у всіх випадках, обчислюючи строк позовної давності, застосував 10 банківських днів з моменту отримання вимоги управителя від 21.03.2012 р. про повернення коштів, відтак вважає, що перебіг позовної давності почався з 06.04.2012 р., а позовна заява пред'явлена - 28.11.2012 р., тому строк позовної давності не пропущено. Просить врахувати викладене в апеляційній скарзі, скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 р. у справі № 5008/1137/2012 і прийняти нове рішення про задоволення позову прокурора Голосіївського району міста Києва в повному обсязі.

Аналогічні доводи наведені в апеляційній скарзі Апелянта/позивача-1, зокрема, вчинено покликання на те, що місцевий суд не у всіх випадках, обчислюючи строк позовної давності, застосував 10 банківських днів з моменту отримання вимоги управителя від 21.03.2012 р. про повернення коштів, відтак вважає, що перебіг позовної давності почався з 06.04.2012 р., а позовна заява пред'явлена - 28.11.2012 р., тому строк позовної давності не пропущено. Разом з тим, Апелянт/позивач-1 стверджує, що у даному спорі має місце переривання перебігу строку позовної давності згідно Мирової угоди від 12.11.2012 р., укладеної між Банком, Забудовником та довірителем Ковтун Г.Ф., а після переривання перебіг позовної давності починається заново. Крім того, Апелянт/позивач-1 стверджує, що оскільки йому про порушення його законних інтересів діями відповідача стало відомо лише у червні 2011 р., позов подано до суду 28.11.2012 р., строк позовної давності не пропущено. Разом з тим, Скаржник (апелянт/позивач-1) покликається на те, що частка Міністерства фінансів України у статутному капіталі Банку складає 99,94% та ПАТ «АКБ «Київ» відноситься до суб'єктів господарювання державного сектора економіки, а кошти Банку є державними в розумінні п.4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про здійснення державних закупівель», тому вважає, що порушено право та законні інтереси позивача-1. Просить врахувати викладене в апеляційній скарзі, скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 р. у справі № 5008/1137/2012 і прийняти нове рішення про задоволення позову прокурора Голосіївського району міста Києва в повному обсязі.

Апелянт/позивач-2 в апеляційній скарзі, додатково поданих письмових поясненнях від 10.11.2014 р. та від 15.12.2014 р. покликається на те, що ним подано суду першої інстанції всі належні докази для задоволення позову в повному обсязі. Зокрема вказує на те, що наявність не виконаних судових рішень Відповідачем не може створювати загрози подвійного стягнення. У справах Господарського суду Закарпатської області № 907/363/13 та № 907/746/13 було вирішено стягнути з Відповідача на користь Позивача збитки, заподіяні внаслідок виплати Банком довірителям Кордас Т.Ю. та Студентській А.В. грошових коштів, згідно судових рішень. Разом з тим, судові рішення у справах № 907/363/13 та № 907/746/13 не були виконані Відповідачем, грошові кошти за ними досі не сплачені. Тому, наявність самих по собі рішень про стягнення грошових коштів, не позбавляє права Банку звернутись з іншим позовом щодо захисту своїх прав та не призводить до подвійного стягнення. Вважає, що основне зобов'язання Відповідача по поверненню грошових коштів не може бути зменшено, зокрема, у зв'язку із наявністю не виконаних судових рішень про стягнення збитків, які хоч і відносяться до невиконання Відповідачем договору, однак мають іншу природу виникнення (деліктні зобов'язання). Стосовно строку позовної давності, то апелянт/позивач-2 вважає, що ним не пропущено строк позовної давності для звернення до суду. Апелянт зазначає, що Відповідач пов'язує можливість застосування строків позовної давності з тим, що Договором встановлений строк звернення до Забудовника з вимогою про повернення грошових коштів для розрахунків із Довірителями у 10 банківських днів та вважає, що термін позовної даності необхідно рахувати від дня, коли виник обов'язок у Забудовника повернути грошові кошти конкретному довірителю. Однак, позовні вимоги пов'язують розірвання Договору із наслідками його розірвання, якими є повернення незаконно утримуваних Відповідачем грошових коштів. Строк позовної давності за вимогами про розірвання Договору не сплив, оскільки у відповідності до п. 7.1. Договору він діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, що відносини між Сторонами припиняються після виконання усіх зобов'язань перед Довірителями. За таких обставин, що строк позовної давності за вимогами про розірвання Договору та застосування пов'язаних з цим наслідків, не пов'язаний із обов'язком Забудовника сплатити кошти для розрахунків з конкретним Довірителем, а зв'язаний з терміном дії договору, тобто до повного його виконання, після виконання усіх зобов'язань перед Довірителями. За таких обставин, якщо навіть вираховувати строки зобов'язань Забудовника за розрахунками перед конкретним Довірителем та не враховувати визнання Відповідачем свого обов'язку за Договором повернути грошові кошти для розрахунків із Довірителями, апелянт/позивач-2 стверджує, що місцевий суд мав зважати на звернення Банку до Відповідача з вимогами ще у січні - квітні 2011 році, тобто у межах строку позовної давності, що помилково рахуються Відповідачем, як такий що почав спливати за вимогами до конкретного Довірителя лише у червні 2011 року. Просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 р. у справі № 5008/1137/2012 і прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 30.10.2013 р. у справі № 5008/1137/2012 господарським судом Закарпатської області було постановлено судове рішення, яким позовні вимоги прокурора Голосіївського району міста Києва задоволено повністю. Розірвано договір про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 р., укладений між ТзОВ «Сузір'я» та ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ», зобов'язано ТзОВ «Сузір'я» перерахувати на рахунок ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» кошти в сумі 3 586757 грн. 45 коп. (том 3, а.с. 90-97).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 р. у даній справі, рішення місцевого господарського суду - залишено без змін (том 3, а.с. 216-222).

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2014 р. у справі № 5008/1137/2012 рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.10.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 р. у справі № 5008/1137/2012 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» перерахувати на рахунок Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» кошти в сумі 3 586757,45 грн. скасовано з передачею справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області. В решті рішення та постанову залишено без змін (том 4, а.с. 39-45).

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимог про зобов'язання ТзОВ «Сузір'я» перерахувати на рахунок ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» кошти в сумі 3 586757,45 грн., Вищий господарський суд зазначив, що задовольняючи вимогу про перерахування відповідачем коштів, необхідних для розрахунків з довірителями ФФБ в сумі 3 586757,45 грн., суди виходили з того, що в діях забудовника вбачаються порушення, обумовлені п. 2.15 договору, а тому вимога позивача про перерахування відповідачем коштів ґрунтується на положеннях закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», правил ФФБ і договору.

Вищий господарський суд вказав, що зазначені висновки в цій частині є передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.

У разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього закону при відмові довірителя від участі і ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ (ч. 4 ст. 18 Закону), що пунктами 5.4.3., 5.4.4., 5.4.5. правил ФФБ та ст. 17 Закону передбачено, що за наявності відповідних підстав, управитель повертає довірителю внесені ним кошти. Для виплат довірителям коштів з ФФБ управитель використовує кошти оперативного резерву. У випадку недостатності коштів створеного оперативного резерву для повернення довірителю коштів забудовник на письмову вимогу управителя зобов'язаний перерахувати на рахунок ФФБ відповідну суму. Виплата коштів довірителю ФФБ не може здійснюватись за рахунок іншого ФФБ або власних коштів управителя.

За нормою ч. 2 ст. 13 Закону у разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право, зокрема, вимагати повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва об'єктів коштів, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв'язку із розірванням договору про участь у ФФБ, що аналогічні положення передбачені і пунктом 3.2.7. договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 р., що частиною 3 ст. 18 Закону закріплено право кореспондуючий обов'язок забудовника повернути грошові кошти на рахунок ФФБ.

Як зазначено у постанові ВГС України від 01.07.2014 р. у справі № 5008/1137/2012, що матеріалами справи підтверджено загальний розмір заборгованості ФФБ перед довірителями на загальну суму 3 586757,45 грн., в т.ч.: на користь Дубиніна В.В. - 374018,15 грн. та 244586,65 грн.; на користь Кордас Т.Ю. - 374018,15 грн.; на користь Молдавчука В.В. - 244586,65 грн. та 244586,65 грн.; на користь Батечко Г.А. - 347490,50 грн.; на користь Сороча В.Ю. - 453621,30 грн.; на користь Студентської А.В. - 434310,10 грн.; на користь ПАТ АКБ «Київ» - 869539,30 грн.

Однак колегія суддів ВГС Ураїни з висновками попередніх судових інстанцій про те, що «позовна вимога про зобов'язання ТОВ «Сузір'я» перерахувати кошти в сумі 3 586757,45 грн. є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню» не погодилась, оскільки судами не було враховано наступного.

Так, Вищий господарський суд України зобов'язав під час нового розгляду справи дослідити судові рішення та з'ясувати коли, якими судами, за чиїми позовами, за яких підстав та предметів спору тощо приймались вказані рішення, в т.ч. щодо стягнення спірних сум, а саме: рішення у справах № 907/363/13, № 907/363/13, які стосуються стягнення коштів, а предметом даного спору є зобов'язання перерахувати кошти. Разом з тим зазначив, що «При цьому суди дійшли необґрунтованого висновку, що вказані способи захисту можуть бути застосовані одночасно». Крім того колегія суддів ВГС України у постанові відзначає, що економічним і правовим наслідком застосування як одного так і іншого способу фактично є отримання позивачем грошових коштів, що може призвести до безпідставного подвійного стягнення.

Таким чином, ВГС України вказав, що визначення розміру коштів, необхідних для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва, саме в сумі 3586757,45 грн. зроблено без урахування всіх обставин справи та є передчасними.

У постанові ВГС України також відзначено, що судами в ході розгляду справи не було враховано, зокрема, п. 3.3.10 спірного договору внаслідок відмови довірителя від участі у ФФБ забудовник зобов'язаний не пізніше 10 банківських днів з дати отримання від управителя офіційного листа перерахувати на рахунок ФФБ грошові кошти в необхідному обсязі, що як вбачається з матеріалів справи, довірителі подали заяви про вихід з ФФБ у 2008-2009 роках, також у вказаний період управитель звертався до ТОВ «Сузір'я» з листами про повернення коштів довірителям, що відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що «Виходячи з вимог п. 3.3.10 спірного договору, перебіг строку позовної давності щодо вказаних вимог про перерахування коштів почався після закінчення вищевказаного 10-денного строку», та, що «Відповідно до ст.ст. 257, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові».

Вищий господарський суд України переглядаючи дану справу у касаційному порядку звернув увагу судів на те, що незважаючи на заяву відповідача, суди вищезазначених обставин щодо виникнення права вимоги та відповідних строків позовної давності не встановили, а лише зазначили, що відповідно до п. 7.1. спірного договору він діє до повного виконання, а тому строк позовної давності не сплив.

Вищий господарський суд України також вважає необґрунтованим висновок судів про те, що строк позовної давності за вимогами про розірвання договору та застосування його наслідків є пов'язаним з обов'язком забудовника сплатити кошти для розрахунків з довірителями, а зв'язаний з терміном дії договору до повного виконання усіх зобов'язань перед довірителем та звернув увагу судів, що оскільки в даному випадку слід розрізняти поняття строку виконання зобов'язання та строку дії договору. Згідно ж з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, суди в оскаржуваних судових рішеннях відповідних фактів не встановили та не зробили чітких висновків щодо можливого пропуску позивачем строку позовної давності.

Відповідно до статті 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Місцевий господарський суд з огляду на вказівки зазначені у постанові ВГС України від 01.07.2014 р. по справі № 5008/1137/2012 встановив, що у провадженні господарського суду Закарпатської області знаходились наступні справи: справа № 907/746/13 (том 4, а.с. 82-89), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013 р. (том 4, а.с. 90-94). Постанова ЛАГС залишена без змін постановою ВГС України від 11 лютого 2014 р. (том 4, а.с. 95-100) за позовом ПАТ „Акціонерний комерційний банк „Київ" (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я" (далі - відповідач) про стягнення 398 539 грн. 08 коп. В межах даної справи позивач ставив вимогу про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з тим, що відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.04.2012 року з ПАТ „АКБ „Київ" на користь Кордас Теодори Юліанівни було стягнуто 398539,08 грн., в тому числі: 374018,15 грн. - вартість закріплених вимірних одиниць об'єкту інвестування, 12997,09 грн. - інфляційних витрат, 11523,84 - 3% річних. 20 вересня 2013 року позов ПАТ „Акціонерний комерційний банк „Київ" по справі № 907/746/13 задоволено в повному обсязі; справа № 907/363/13 за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерного комерційного банку „Київ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сузір'я" (далі - відповідач) про стягнення суми 554208,06 грн. В межах даної справи позивач ставив вимогу про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з тим, що відповідно до заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.05.2012 року з ПАТ „АКБ «Київ" на користь Студентської А.В. стягнуто суму, що становить загальну вартість закріплених вимірних одиниць об'єкта інвестування у розмірі 434310,1 грн., та понесених інфляційних втрат у розмірі 84526,14 грн., 35252,82 грн. - 3% річних від простроченої суми, 10000,00 грн. витрат на правову допомогу та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи. Рішенням апеляційного суду від 04.10.2012 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн., в решті рішення першої інстанції залишено без змін. Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 04.10.2012 р. та рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.05.2012 р. залишено без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 23.01.2013 р. (том 2, а.с. 153-155). Рішенням господарського суду Закарпатської області по справі № 907/363/13 від 25.06.2013 року (том 4, а.с. 101-110), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. у даній справі (том 4, а.с. 111-114), постанова ЛАГС від 24.09.2013 р. - залишена без змін постановою ВГС України від 27.11.2013 р. (том 4, а.с. 115-118), позов ПАТ „АКБ Київ" задоволено частково, вирішено стягнути з ТзОВ „Сузір'я" на користь ПАТ „АКБ „Київ" загальну суму 434772,90 грн., в тому числі суму 434310,10 грн. у відшкодування понесених збитків, частково суму 462,80 грн. у відшкодування трьох процентів річних та суму 120 грн. у відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, стягнутих за рішенням Апеляційного суду Закарпатської області 04.10.2012 року, а також частково суму 8677,33 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Крім того, місцевий суд встановив, що рішеннями Ужгородського міськрайонного суду за позовами Дубініна В.В. (рішення набуло законної сили 10.07.2013 року) та Батичко Г.А. (рішення набуло законної сили 20.09.2013 року) кошти для розрахунку з вказаними довірителями ФФБ та штрафні санкції були стягнуті з ПАТ „АКБ «Київ". В той же час за рішенням Ужгородського міськрайонного суду за позовом Молдавчук В.В. кошти для розрахунків з вказаним довірителем ФФБ стягнуто солідарно з ПАТ „АКБ «Київ" та ТзОВ „Сузір'я".

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 26.11.2012 р. залишено без змін рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.11.2011 р. та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 12.04.2012 р. за позовом Яцківа І.І. до ПАТ «АКБ «Київ», ТзОВ «Сузір'я» про розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва, повернення коштів, стягнення штрафних санкцій та за зустрічним позовом ПАТ «АКБ «Київ» до Яцківа І.І. про визнання дій неправомірними (том 2, а.с. 156-157). Перерахування коштів, необхідних для розрахунків з довірителем Яцків І.І. фонду фінансування будівництва не є предметом спору у даній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 03.10.2012 р. залишено без змін рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.08.2011 р. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 20.01.2012 р. за позовом Стойка О.М. до ПАТ «АКБ «Київ», ТзОВ «Сузір'я» про розірвання договору, повернення коштів та стягнення штрафних санкцій (том 2, а.с. 158-160). Перерахування коштів, необхідних для розрахунків з довірителем Стойко О.М. фонду фінансування будівництва не є предметом спору у даній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 07.12.2011 р. залишено без змін рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.01.2011 р. в не скасованій апеляційним судом частині та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 08.04.2011 р. за позовом Грубого Ф.В. до АКБ «Київ», в особі Святошинської філії, ТОВ «Сузір'я» (том 2, а.с. 161-164). Перерахування коштів, необхідних для розрахунків з довірителем Грубим Ф.В. фонду фінансування будівництва не є предметом спору у даній справі.

В матеріалах справи наявна заява відповідача: ТзОВ «Сузір'я» про застосування строку позовної давності (том 3, а.с. 38-40), просить суд застосувати строки позовної давності, у зв'язку з тим, що договором встановлений строк звернення до забудовника з вимогою про повернення грошових коштів для розрахунків із довірителями у 10 банківських днів. Відповідач вважає, що термін позовної даності необхідно рахувати від дня, коли виник обов'язок забудовника повернути грошові кошти конкретному довірителю. Оскільки прокурор звернувся до суду із позовом з вимогами до забудовника лише 28 листопада 2012 року, трирічний строк позовної давності за вимогами довірителів про повернення грошових коштів сплив наступним чином: за вимогами довірителя Дубініна В.В. - 09.01.2012 року, довірителя Молдавчук В.В. - 26.12.2011 року, довірителя Студентської А.В. - 24.06.2011 року, довірителя Сорич В.Ю. - 03.12.2011 року. На думку відповідача, судом має бути відмовлено у позові у зв'язку зі спливом строків позовної давності на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, 20.04.2007 р. між ТзОВ „Сузір'я" (забудовник) та АКБ „Київ" (управитель) було укладено договір про організацію спорудження об'єкта будівництва (далі - договір)(том 1, а.с. 18-31).

Відповідно до п. 1.1 Договору, управитель, який діє в інтересах довірителів Фонду фінансування будівництва (ФФБ), замовляє забудовнику збудувати належної якості багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Ужгород, вул. Д. Климпуша (далі - об'єкт будівництва), ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування (квартири) довірителям ФФБ у власність у встановлені в цьому договорі строки та на умовах, визначених правилами ФФБ, а управитель зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування будівництва за рахунок грошових коштів, отриманих у довірчу власність за укладеними з довірителями договорами про участь у ФФБ.

В п. 1.8 Договору сторони визначили початок спорудження об'єкта будівництва (квітень 2007 року), час введення об'єкта будівництва в експлуатацію (червень 2008 року) та дату передачі об'єктів інвестування довірителям під заселення (грудень 2008 року).

Довірителями фонду фінансування будівництва багатоквартирного житлового будинку виступили, зокрема, наступні особи: Дубінін В.В., Кордас Т.Ю., Молдавчук В.В., Батичко Г.А., Сорич В.Ю., Студентська А.В. та АКБ „Київ".

В період функціонування ФФБ управителем було залучено в довірче управління грошові кошти на загальну суму 6.213.984,53 грн. та сформовано оперативний резерв в розмірі 10%. Довірителями до ФФБ було внесено 3.086.150,04 грн., що підтверджується виписками з особових рахунків, які наявні в матеріалах справи.

Управитель свої зобов'язання за договором щодо фінансування будівництва виконував належним чином, що не заперечується відповідачем, підтверджується меморіальними ордерами та банківськими виписками по рахунку ФФБ за період з 01.01.2007 р. по 01.06.2009 р. та з 29.05.2009 р. по 31.12.2012 р.

Проте забудовник своїх зобов'язань належним чином не виконав, в порушення умов договору не завершив будівництво та не здав будинок в експлуатацію у встановлені строки.

Невиконання забудовником взятих на себе зобов'язань мало наслідком вихід довірителів з ФФБ та звернення до управителя з вимогами про повернення внесених коштів.

У зв'язку із ситуацією, що склалась, банк неодноразово звертався до відповідача із вимогами про перерахування коштів для їх подальшого повернення довірителям у зв'язку із достроковим розірванням договорів про участь у ФФБ. Серед інших, була вимога управителя від 21.03.2012 р., якою він звернувся до забудовника із вимогою № 25-02/899 про розірвання договору, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями (3.960.775,60 грн.), відшкодування заподіяних збитків та сплату неустойки.

Відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (далі - Закон) фінансові установи створюють фонди за власною ініціативою в порядку, визначеному цим Законом. Залежно від мети створення фонд може бути фондом фінансування будівництва чи фондом операцій з нерухомістю. Метою створення ФФБ є отримання довірителями ФФБ у власність житла. Управитель здійснює управління майном відповідно до Правил фонду та договору управління майном.

Правилами фонду фінансування будівництва виду А, затвердженими рішенням правління АКБ „Київ" від 21.03.2007 р. (далі - правила ФФБ)(том 1, а.с. 32-48), визначено, що забудовником об'єкта інвестування є ТзОВ „Сузір'я". Дані правила погоджені та підписані забудовником.

У відповідності до вимог чинного законодавства, у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ (ч. 4 ст. 18 Закону).

Пунктами 5.4.3, 5.4.4, 5.4.5 правил ФФБ та ст. 17 Закону передбачено, що за наявності відповідних підстав, управитель повертає довірителю внесені ним кошти. Для виплат довірителям коштів з ФФБ управитель використовує кошти оперативного резерву. У випадку недостатності коштів створеного оперативного резерву для повернення довірителю коштів забудовник на письмову вимогу управителя зобов'язаний перерахувати на рахунок ФФБ відповідну суму. Виплата коштів довірителю ФФБ не може здійснюватись за рахунок іншого ФФБ або власних коштів управителя.

За нормою ч. 2 ст. 18 Закону у разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право, зокрема, вимагати повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва об'єкта коштів, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв'язку із розірванням договору про участь у ФФБ.

Аналогічні положення передбачені і пунктом 3.2.7 Договору про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 р.

Частиною 3 ст. 18 Закону закріплено кореспондуючий обов'язок забудовника повернути грошові кошти на рахунок ФФБ.

Матеріалами справи підтверджено загальний розмір суми заборгованості ФФБ перед довірителями на загальну суму 3.586.757,45 грн., в тому числі: на користь Дубініна В.В. - 374.018,15 грн. та 244.586,65 грн.; на користь Кордас Т.Ю. - 374.018,15 грн.; на користь Молдавчука В.В. - 244.586,65 грн. та 244.586,65 грн.; на користь Батичко Г.А. - 347.490,50 грн.; на користь Сорича В.Ю. - 453.621,30 грн.; на користь Студентської А.В. - 434.310,10 грн. та на користь ПАТ АКБ „Київ" - 869.539,30 грн.

Як випливає з розрахунку доданого до позову, Прокурор просить суд зобов'язати ТзОВ „Сузір'я" перерахувати на рахунок Банку кошти у сумі 3586757,45 грн. для розрахунку з довірителями, в тому числі:

1) на користь Дубініна В.В. (договір на участь у ФФБ №7/2007 від 14.12.07) - 374018,15 грн.;

2) на користь Дубініна В.В. (договір на участь у ФФБ №8/2007 від 14.12.07) - 244586,65 грн.

3) на користь Кордас Т.Ю. (договір на участь у ФФБ №14/2008 від 05.02.08) - 374018,15 грн.;

4) на користь Молдавчук В.В. (договір на участь у ФФБ №10/2008 від 22.01.08) - 244586,65 грн.;

5) на користь Молдавчук В.В. (договір на участь у ФФБ №12/2008 від 22.01.08) - 244586.65 грн.

6) на користь Батичко Г.А. (договір на участь у ФФБ №22/2008 від 25.04.08 р.) - 347490,50грн.;

7) на користь Сорич В.Ю. (договір на участь у ФФБ №18/2008 від 08.02.08 р.) - 453621,3 грн.;

8) на користь Студентської А.В. (договір на участь у ФФБ №24/2008 від 14.05.08 р. ) - 434310,10грн.;

9) на користь ПАТ АКБ "Київ" (договір на участь у ФФБ №1/2007 від 14.06.07 р.) - 869539,30грн.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що господарським судом Закарпатської області розглядались наступні справи:

1) справа № 907/746/13 за позовом ПАТ АКБ „Київ" (далі - позивач) до ТзОВ „Сузір"я" (далі - відповідач) про стягнення 398539 грн. 08 коп. В межах даної справи позивач ставив вимогу про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з тим, що відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.04.2012 року з ПАТ АКБ „Київ" на користь Кордас Теодори Юліанівни було стягнуто 398539,08грн., в тому числі: 374 018,15 грн. - вартість закріплених вимірних одиниць об'єкту інвестування, 12 997, 09 грн. - інфляційних витрат, 11 523,84 - 3% річних. Вказане рішення в повному обсязі виконано банком.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20 вересня 2013 року по справі № 907/746/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. позов ПАТ „АКБ „Київ" задоволено в повному обсязі. Постановою ВГС України від 11.02.2014р. у задоволенні скарги ТзОВ „Сузір'я" відмовлено.

2) справа № 907/363/13 за позовом ПАТ „АКБ „Київ" до ТзОВ „Сузір'я" про стягнення суми 554208,06 грн. В межах даної справи позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з тим, що відповідно до заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.05.2012 з ПАТ „АКБ „Київ" на користь Студентської А.В. стягнуто суму, що становить загальну вартість закріплених вимірних одиниць об'єкта інвестування у розмірі 434310,10грн. та понесених інфляційних втрат у розмірі 84526,14грн., 35252,82 грн. - 3% річних від простроченої суми 10000грн. витрат на правову допомогу та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 04.10.2012 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення витрат на правову допомогу, в решта частині рішення місцевого суду залишено без змін. Вказане рішення в повному обсязі виконано банком.

3) рішенням господарського суду Закарпатської області по справі № 907/363/13 від 25.06.2013р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.13р., позов ПАТ "АКБ Київ" задоволено частково, вирішено стягнути з ТзОВ "Сузір'я" на користь ПАТ "АКБ "Київ" загальну суму 434772,90 грн. (в тому числі суму 434 310,10 грн. у відшкодування понесених збитків, частково суму 462,80 грн. у відшкодування трьох процентів річних та суму 120 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, стягнутих за рішенням Апеляційного суду Закарпатської області 04.10.2012 року, а також частково суму 8677,33 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Постановою ВГС України від 27.11.2013 р. касаційну скаргу ПАТ "АКБ "Київ" відхилено, постанову апеляційного суду залишено без змін.

Вищенаведене дає підстави стверджувати про те, що жодних підстав для задоволення позову по справі № 5008/1137/2012 в частині перерахування коштів для розрахунку з Кордас Т.Ю. та Студентською А.В. немає. В протилежному випадку матиме місце подвійне стягнення одних і тих самих сум, а саме: сум внесених вказаними Довірителями у ФФБ, що повністю узгоджується з висновками ВГС України зробленими в постанові від 01.07.2014 р. в даній справі.

З огляду на викладене, посилання в апеляційних скаргах Прокурора, Міністерства фінансів України та ПАТ «АКБ «Київ» на те, що оскільки судові рішення у справах № 907/363/13 та № 907/746/13 про стягнення з відповідача на користь позивача-2 збитків, заподіяних внаслідок виплати Банком довірителям Кордас Т.Ю. та Студентській А.В. грошових коштів не виконані і грошові кошти досі не сплачені, не зважаючи на відкриття виконавчого провадження та зведеного виконавчого провадження, наявні підстави для стягнення цих коштів у справі № 5008/1137/2012, є безпідставним.

Слід також зазначити, що відшкодування збитків, які були предметом спору у справах № 907/363/13, № 907/746/13, та рішенні господарського суду Закарпатської області по справі № 907/363/13 від 25.06.2013р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2013р. про відшкодування понесених збитків з ТзОВ «Сузір'я» на користь ПАТ "АКБ Київ" на загальну суму 434772,90 грн. та зобов'язання перерахувати кошти, необхідні для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва, що є предметом спору у даній справі, є не суть тотожними поняттями та регулюються різними нормами ЦК України.

Пунктом 3.3.10 спірного Договору визначено, що у випадку недостатності грошових коштів оперативного резерву для виплати Довірителям у випадках зменшення обсягу підтвердженого замовлення внаслідок відмови Довірителя від участі у ФФБ, а також в інших випадках, першу письмову вимогу Управителя, в термін не пізніше 10 (десяти) банківських днів, з дати отримання від Управителя офіційного листа, перерахувати на рахунок ФФБ грошові кошти в необхідному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, довірителі подали заяви про вихід з ФФБ у 2008 - 2009 роках, також у вказаний період управитель звертався до ТзОВ "Сузір'я" з листами про повернення коштів довірителям, що випливає з наступного:

1) Дубінін В.В. подав заяви про вихід з ФФБ та повернення коштів 17.12.2008 року, що підтверджується додатковими угодами про розірвання договорів про участь у ФФБ №07/2007 та № 8/2007 (том 1, а.с. 101, 104). ВАТ „АКБ „Київ" (правонаступником якого є ПАТ „АКБ „Київ") звернулося з листом до ТзОВ „Сузір'я" про перерахування коштів для повернення Дубініну В.В. - 24.12.2008 року (том 1, а.с. 109-110). Тобто виходячи з вимог п. 3.3.10 Договору від 20.04.2007 р. ТзОВ „Сузір'я", як Забудовник мало перерахувати кошти до ФФБ у строк до 09 січня 2009 року (10 банківських днів), і відповідно строк позовної давності по вимозі про перерахування коштів для розрахунку з Дубініним В.В. сплив ще 09 січня 2012 року.

2) Молдавчук В.В. подав заяви про вихід з ФФБ та повернення коштів 03.12.2008 року (том 3, а.с. 41, 42). ВАТ „АКБ „Київ" (правонаступником якого є ПАТ „АКБ „Київ") звернулося з листом до ТзОВ „Сузір'я" про перерахування коштів для повернення Молдавчуку В.В. - 12.12.2008 року (том 1, а.с. 130-131). Тобто виходячи з вимог п. 3.3.10 Договору від 20.04.2007 р. ТзОВ „Сузір'я", як Забудовник мало перерахувати кошти до ФФБ у строк до 26 грудня 2008 року (10 банківських днів), і відповідно строк позовної давності по вимозі про перерахування коштів для розрахунку з Молдавчуком В.В. сплив ще 26 грудня 2011 року.

3) Студентська А.В. подала заяву про вихід з ФФБ та повернення коштів 24 червня 2009 року (том 1, а.с. 97-98), враховуючи приписи ст. 253 ЦК України, з 25.06.2009 р. + 10 банківських днів = 09.07.2009 р. Тобто виходячи з вимог п. 3.3.10 Договору від 20.04.2007 р. ТзОВ „Сузір'я", як Забудовник мало перерахувати кошти до ФФБ у строк до 09.07.2009 року (10 банківських днів), і відповідно строк позовної давності по вимозі про перерахування коштів для розрахунку з Студентською А.В. сплив, 09.07.2012 р., а позовна заява подана прокурором до господарського суду 07.12.2012 р. (том 1, а.с. 134).

Помилкове зазначення місцевим господарським судом у мотивувальній частині судового рішення дати « 24 червня 2012 року» не є підставою для скасування зазначеного судового рішення.

4) Сорич В.Ю. подав заяву про вихід з ФФБ та повернення коштів 03.12.2008 року (копія позовної заяви Сорич В.Ю. до ПАТ „АКБ „Київ" та ТзОВ „Сузір'я" в матеріалах справи (том 3, а.с. 43-48), враховуючи приписи ст. 253 ЦК України, 04.12.2008 р. + 10 банківських днів = 16.12.2008 р. Тобто виходячи з вимог п. 3.3.10 Договору від 20.04.2007 р. про організацію спорудження об'єкта будівництва та ст. 261 ЦК України строк позовної давності за вимогою про перерахування коштів для розрахунку з Сорич В.Ю. сплив ще 16.12.2011 р.

Помилкове зазначення у тексті судового рішення дати « 03 грудня 2011 року» не є підставою для скасування судового рішення.

Як встановлено колегією суду, прокурор звернувся з позовом від 28.11.2012 р. № 8138 вих-12 (том 1, а.с. 3) в інтересах ПАТ „Акціонерний комерційний банк „Київ" до ТзОВ "Сузір'я" про розірвання Договору від 20.04.2007 р. та про перерахування позивачеві коштів необхідних для розрахунків з Довірителями ФФБ - 07.12.2012 р. (позовну заяву з додатками до господарського суду Закарпатської області було скеровано прокурором по-пошті, згідно відтиску поштового штампу на конверті - 07.12.2012 р. (том 1, а.с. 134), позовні матеріали поступили на адресу суду 10.12.2012 р. (том 1, а.с. 3). Відтак датою звернення прокурора з позовом до суду у даній справі є 07.12.2012 р. - дата здачі до установи зв'язку позовної заяви.

Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що права та законні інтереси позивача-2: ПАТ „АКБ „Київ" порушено неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині перерахування позивачеві коштів необхідних для розрахунків з Довірителями ФФБ.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Виходячи з вимог п. 3.3.10 спірного Договору, перебіг строку позовної давності щодо вказаних вимог про перерахування коштів почався після закінчення вищевказаного 10 - ти денного строку.

Відповідно до ст.ст. 257, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки прокурор звернувся до суду із позовом з вимогами до забудовника, як встановлено колегією Львівського апеляційного господарського суду лише 07.12.2012 р. (том 1, а.с. 134), трирічний строк позовної давності за вимогами довірителів про повернення грошових коштів сплив наступним чином: за вимогами довірителя Дубініна В.В. - 09.01.2012 року, довірителя Молдавчук В.В. - 26.12.2011 року, довірителя Студентської А.В. - 09.07.2012 року; довірителя Сорич В.Ю. - 16.12.2011 року, а не з моменту отримання, уже не першої вимоги від 21.03.2012 р. про розірвання договору та повернення коштів.

З огляду на наведене, є помилковою позиція Апелянтів у даній справі, що перебіг позовної давності почався з 06.04.2012 р.

Слід зазначити, що довіритель Сорич В.Ю. звертався ПАТ „АКБ „Київ" та ТзОВ „Сузір'я" з позовною заявою (копія позовної заяви Сорич В.Ю. до ПАТ „АКБ „Київ" та ТзОВ „Сузір'я" (том 2, а.с. 111-116), як і інші довірителі, як от Дубінін В.В. (том 2, а.с. 93-97), Молдавчук В.В. (том 2, а.с. 99-104), Батичко Г.А. (том 2, а.с. 106-109), а тому посилання Прокурора про те, що Сорич В.Ю. взагалі не звертався до управителя про повернення коштів не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

В свою чергу, вимоги Позивача про зобов'язання ТзОВ „Сузір'я" перерахувати кошти, необхідні для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва, а саме: Батичко Г.А. (договір на участь у ФФБ № 22/2008 від 25.04.2008р.) в сумі 347490,50 грн. та ПАТ „АКБ „Київ" (договір на участь у ФФБ №1/2007 від 14.06.2007р.) в сумі 869539,30 грн. підлягають задоволенню.

Колегією суддів встановлено, що місцевий господарський суд, враховуючи висновки ВГС України викладені в постанові від 01.07.2014 року, констатує, що кошти для розрахунку з довірителями Кордас Т.Ю. та Студентською А.В. (808328,25 грн.) вже стягнуті з ТзОВ "Сузір'я" за іншими господарським справам (справи № 907/746/13 та № 907/363/13), а відтак, економічним і правовим наслідком застосування як одного так і іншого способу фактично є отримання позивачем грошових коштів, що може призвести до безпідставного подвійного стягнення.

В свою чергу, заперечення апелянта/прокурора, апелянтів/позивачів-1 та 2 з приводу доводів відповідача щодо спливу строку позовної давності до заявлених вимог про зобов'язання ТзОВ „Сузір'я" перерахувати кошти, необхідні для розрахунків з довірителями фонду фінансування будівництва не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на наступне.

Позивач посилається на те, що відповідач (ТзОВ "Сузір'я") здійснював часткове погашення заборгованості за Договором від 20.04.2007 р. про організацію спорудження об'єкта будівництва (далі - Договір від 20.04.2007 р.), перераховуючи кошти позивачу (ПАТ „АКБ „Київ") для розрахунку з довірителями ФФБ, зокрема, зі Смолен М.П., П'ятак В.І., Яцків І.І., Грубим Ф.В., Стойкою О.М., Ковтун Г.Ф., і тим самим здійснив переривання строку позовної давності. При цьому, апелянт/позивач-1 посилається на Мирову угоду по справі № 710/2295/12 від 12.11.2012 р.

Однак, в даному випадку ТзОВ "Сузіря" не перераховувало ПАТ „АКБ „Київ" кошти для розрахунку з довірителями, а здійснювало відшкодування заподіяних збитків на підставі рішень судів, що набрали законної сили. З тих самих підстав між довірителем Ковтун Г.Ф., ПАТ «АКБ «Київ» та ТзОВ «Сузір'я» була укладена Мирова угода по справі № 710/2295/12 від 12.11.2012 р. (том 3, а.с. 68-69), яка була виконана ТзОВ «Сузір'я» (том 3, а.с. 75-77).

Тому зазначені твердження апелянтів до уваги не приймаються.

Крім того, виходячи з положень п. 3.3.10. Договору від 20.04.2007 р. у випадку недостатності коштів оперативного резерву для виплати Довірителям у випадках зменшення обсягу підтвердженого замовлення внаслідок відмови Довірителя від участі у ФФБ у забудовника (ТзОВ "Сузір'я") виникає зобов'язання перерахувати на рахунок ФФБ грошові кошти для розрахунку саме з конкретним довірителем, який відмовився від участі у ФФБ, а не зобов'язання перерахувати на рахунок ФФБ усі внесені кошти. Тобто зобов'язання по перерахунку коштів для розрахунку з кожним окремим довірителем ФФБ має окремий характер, і, відповідно, позовна давність по кожному відповідному зобов'язанню має обчислюватись окремо.

Пунктом 4.1.1 постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 зазначено: у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Твердження Апелянтів про те, що Договір від 20.04.2007 р. на момент подання позовної заяви діяв і, відповідно, строк позовної давності по вимогам про перерахування коштів для розрахунку з довірителями не може вважатися таким, що сплив, є помилковим оскільки має місце змішування понять "строк виконання зобов'язання" та "строк дії договору". Насправді, це різні поняття. Договір виходячи з положень ст.ст. 11, 509 ЦК України, є лише однією із підстав виникнення зобов'язань, і строк його дії не має прямого зв'язку із позовною давністю за вимогами щодо виконання зобов'язань за таким договором. Позовна давність застосовується саме до вимог, що випливають із зобов'язань, і у даних відносинах (відносини по організації спорудження об'єкта будівництва) не залежить від строку дії договору.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тобто, точкою відліку для позовної давності є день коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не сплив строку договору.

Твердження апелянта/позивача-2 про те, що відповідні вимоги про зобов'язання перерахувати на рахунок ФФБ грошові кошти для розрахунку з довірителями є підставою стверджувати про поважність пропуску строку позовної давності не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки не свідчить про наявність поважних обставин, які передбачені ч. 5 ст. 267 ЦК України.

Також суд констатує, що не дивлячись на те, що позов поданий прокурором в інтересах ПАТ „АКБ „Київ" (позивача-2, апелянта по справі) строк позовної давності обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач (в нашому випадку - позивач-2), а не прокурор.

Відповідно до п. 4.1. Постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10, початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

Також не можуть бути взяті судом до уваги твердження Міністерства фінансів України, м. Київ (апелянта/позивача-1) про те, що до його вимог як позивача до відповідача про зобов'язання перерахувати на рахунок ФФБ грошові кошти для розрахунку з довірителями, строк позовної давності не сплив, не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на таке.

Так, саме за твердженням Міністерства фінансів України, м. Київ, останній не є стороною договору та не зв'язаний з його умовами, а відтак, не є особою, права якої порушуються у разі неналежного виконання умов договору від 20.04.2007 р.

Окрім того, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" є самостійним господарюючим суб'єктом і відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ч. 1 ст. 92 ЦК України набуває цивільних прав та обов'язків, здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування; Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ", як акціонерне товариство не уповноважувало Міністерство фінансів України, як акціонера, на звернення до суду з даним позовом, і статутом ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" наявність такого права у Міністерства фінансів України не передбачена, і крім того таких повноважень, за відсутності зазначення про це в статуті, не надано Міністерству фінансів України і в силу закону.

Належність державі частки у статутному фонді ПАТ "АКБ "Київ" не є безумовним підтвердженням порушення саме інтересів Міністерства фінансів України, м. Київ (апелянта/позивача-1) при виконанні умов Договору від 20.04.2007р., і визначення прокурором даної особи, як позивачем-1 у справі, не доводить обґрунтованість посилань прокурора про порушення інтересів Міністерства, які випливають із зобов'язальних правовідносин за договором, в якому міністерство не є стороною.

Крім того, є необґрунтованим посилання Прокурора в апеляційній скарзі про те, що порушенням ТзОВ «Сузір'я» зобов'язань за Договором про організацію спорудження об'єкта будівництва від 20.04.2007 завдано Міністерству фінансів України та ПАТ «АКБ «Київ» збитків на суму 3586757,45 грн., оскільки стягнення збитків в зазначеній сумі не було предметом спору у даній справі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина 3 ст. 101 ГПК України).

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що має наслідком, зокрема, відшкодування збитків (статті 610 та 611 Цивільного кодексу України). Статтею 22 Цивільного кодексу України, статтями 224 та 225 Господарського кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її майна, не одержані доходи (упущена вигода); відшкодування збитків, як засіб цивільно-правової відповідальності, застосовується за наявності усіх складових цивільного правопорушення: неправомірної поведінки учасника зобов'язання, настання негативних наслідків, причинно-наслідкового зв'язку між неправомірною поведінкою та негативними наслідками, вини порушника; при цьому перші три складові підлягають доведенню Позивачем належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Вимога про стягнення збитків у даній справі Прокурором не заявлялася.

Відповідно до ст. 54 ГПК України, принципів диспозитивності та рівності сторін у судовому процесі, позивач у позовній заяві самостійно визначає предмет та підстави поданого позову; суд не вправі вийти за межі підстав та предмету позову, крім випадків, визначених законодавством.

Інші доводи апелянтів до уваги не приймаються, так як вони не доведені належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України). Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційні скарги апелянтів залишити без задоволення, рішення господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 р. у справі № 5008/1137/2012 - без змін.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави у суді.

За таких обставин, витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на позивачів.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 26.09.2014 року у справі № 5008/1137/2012 - залишити без змін, апеляційні скарги: Заступника прокурора Закарпатської області (вх. № 01-05/4814/14 від 15.10.2014 р.), Міністерства фінансів України (вх. № 01-05/4821/14 від 16.10.2014 р.), Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (вх. № 01-05/4820/14 від 16.10.2014 р.) - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на позивачів.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Марко Р.І.

В судовому засіданні 18.12.2014 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 22.12.2014 р.