Рішення № 41992061, 17.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24129/14 17.12.14

За позовом Національного Банку України

до Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет»

про стягнення 15 861, 60 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Медолиз Т.М. - по дов. №8-225/21562 від 07.11.2013р.

Трофіменко В.Л. - по дов. 18-2285/61542 від 23.10.2013р.

Від відповідача Ковальова Л.П. - по дов. №б/н від 12.08.2014р.

Обставини справи :

Національний Банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет» 5 421, 87 грн. пені, 1 675,51 грн. 3% річних та 8 764, 22 грн. - інфляційних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2014р. порушено провадження у справі №910/24129/13 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.12.2014р.

В судовому засіданні 01.12.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні та письмовому відзиві представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 01.1.22014р. оголошувала перерва до 17.12.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд:

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

10.10.2008 року між Національним банком України (далі позивач) та Публічним акціонерним товариством «Укрвторчормет» (далі відповідач) було укладено Договір № 9392713/Г-1193/1.

Згідно умов договору позивач здійснював постачання промислового брухту та відходів чорних металів у кількості 35 тон (орієнтовно на рік), а відповідач мав провести оплату за товар.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що приймання товару від позивача - здійснюється відповідачем шляхом оформлення приймально-здавальних актів форми № 19 або № 69.

Згідно з умовами договору на підставі приймально-здавальних актів у період з 17.10.2013 року по 23.12.2013 року позивачем було передано відповідачу товар на суму 74 401 грн. 40 коп.

Відповідно до пункту 3.1 договору, оплата за товар проводиться відповідачем протягом 20 робочих днів після приймання товару платіжним дорученнями за цінами, що зазначений в додатку №1 до даного договору, на підставі приймально - здавальних актів за формою №19 або №69.

03.12.2013 відповідач частково здійснив оплату за отриманий товар в сумі 756, 40 коп.(меморіальний ордер № 757387036).

31.12.2013 року за № 80/11-016/5986 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо проведення оплати за договором.

Листом від 10.02.2014 № 53 відповідач гарантував провести оплату за поставлений товар у сумі 73 645 грн.00 коп. у термін до 28 лютого 2014 року.

У зв'язку з тим, що у вказаний термін оплата не була здійснена позивачем 22.05.2014 за № 80/24-205/2350 на адресу відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за договором.

Даний лист відповідач залишив без задоволення та відповіді.

Сума основного боргу за договором в розмірі 73 645, 00 грн. була погашена відповідачем в повному обсязі 17.09.2014, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.09.2014 №№ 1246, 1321, від 17.09.2014 №№ 1600 та 1651.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору позивач просить стягнути з відповідача 5 421, 87 грн. пені, 1 675,51 грн. 3% річних та 8 764, 22 грн. - інфляційних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору по оплаті за отриманий товар.

На підставі п. 5.1 договору позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення оплати за отриманий товар в розмірі 5 421,87 коп.

Відповідно до п. 5.2 договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.

Ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом приймається до уваги, що заборгованість відповідача зі сплати за поставлений товар виникла через об'єктивні обставини, пов'язані з тим, що основними споживачами продукції відповідача є металургійні комбінати, розташовані у Донецькому регіоні, які опинились в центрі проведення АТО.

Крім того, відповідач докладав всіх залежних від нього зусиль для вирішення та врегулювання питання щодо вчасного здійснення платежів (в тому числі звертався з відповідними листами до кредитора).

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягають стягненню з відповідача до 100,00 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 675,51 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 8 764,22 грн., згідно обґрунтованого розрахунку, що наданий позивачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені в сумі 100,00 грн., 3 % річних в сумі 1675,51 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 8764,22 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 5 321,87 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" (02160 м. Київ, вул. Каунаська, 27; ідентифікаційний код 00191483) на користь Національного Банку України (01601 м. Київ, вул.. Інститутська, 9, ідентифікаційний код 14314452) пеню у розмірі 100 грн. 00 коп.; 3 % річних у розмірі 1 675 грн. 51 коп.; інфляційні нарахування в розмірі 8 764 грн. 22 коп. та 1827 грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.2014 р.

Суддя Трофименко Т. Ю.