Рішення № 41992050, 17.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22656/14 17.12.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"доПриватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"простягнення 15 704,62 грн. Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явились

Від відповідача: Пилипець А.Ю. по довіреності № 72 від 03.11.2014р.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення 15 704,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідача, який відповідно до закону повинен її відшкодувати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.11.2014р. порушено провадження у справі № 910/24330/14, призначено розгляд справи на 03.12.2014р., сторони зобов'язано вчинити дії та надати документи.

29.10.2014р. від представника позивача до суду надійшло клопотання, відповідно до якого позовні вимоги позивач підтримує та просить справу розглядати за відсутності його представника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 17.12.2014р.

В процесі провадження від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках Визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Статтею 29 Закону України N° 1961-ІХ/ від 01.07.2004 року встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Подані Позивачем докази в обґрунтування заявленої суми позовних вимог, а саме: рахунок-фактура № КС 00004557 від 27.08.2014 року не є належними та допустимими доказами, оскільки розрахунок вартості відновлювального ремонту проведено не суб'єктом оціночної діяльності та у вказаних документах не визначено коефіцієнт фізичного зносу.

Договором страхування N9 28-0199-11-2509 від 11.11.2011 року укладеного між Степаненко Ігорем Віталійовичем та Позивачем визначено вигодонабувача - ТОВ "Порше Мобілпі", тобто особи, яка визначена отримувачем страхового відшкодування.

Згідно наданих позивачем доказів вбачається, що виплата страхового відшкодування було здійснено на користь страхувальника, при цьому Позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують згоду вигодонабувача щодо отримання або відмови від отримання страхового відшкодування.

Крім того, відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, Бурцев Костянтин Борисович, на момент ДТП керував транспортним засобом Мерседес д.н. АЕ 8299 НЕ, при цьому у Відповідача застрахована цивільно-правова відповідальність Бурцева Костянтина Борисовича внаслідок експлуатації транспортного засобу Мерседес д.н. АЕ 8299 МЕ, а отже і страховий захист Відповідача в даному випадку не поширюється на експлуатацію Бурцевим Костянтином Борисовичем транспортного засобу Мерседес д.н. АЕ 8299 Н.

В дане судове засідання представник позивача не з'явився.

Відповідач в даному судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 17.12.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2011р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (надалі - Страховик) з однієї сторони та фізичною особою Степаненко Ігорем Віталійовичем з другої сторони - був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0199-11-2509, об'єктом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Volkswagen Polo Sedan», реєстраційний номерний знак АЕ 8414 ЕР, 2011 року випуску .

Договором передбачено строк дії договору - з 16.11.2011р. і діє по 15.11.2016р.

21.08.2014 року в районі е/о 5 по мосту № 2 в м. Дніпропетровську, сталася дорожньо - транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобілів марки «Мерседес», реєстраційний номерний знак АЕ 8299 МЕ, під керуванням водія Бурцева Костянтина Борисовича та автомобіля марки «Volkswagen Polo Sedan», реєстраційний номерний знак АЕ 8414 ЕР під керуванням Степаненко Д.І.

Відповідно до Постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.2014р. встановлено вину Бурцева К.Б. у скоєнні вищевказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України.

З матеріалів справи вбачається, що цивільна-правова відповідальність Бурцева Костянтина Борисовича, водія транспортного засобу марки «Мерседес», реєстраційний номерний знак АЕ 8299 МЕ, застрахована у Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" , що підтверджується полісом № АІ 2648020 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У відповідності до рахунку-фактури № КС00004557 від 27.08.2014р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД АВТО», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Volkswagen Polo Sedan», реєстраційний номерний знак АЕ 8414 ЕР в результаті його пошкодження при ДТП складає 17 384,32 грн. разом з ПДВ.

29.08.2014р. позивачем складено страховий акт № ССКА-3505, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 16 704,62 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сума страхового відшкодування в розмірі 16 704,62 грн., була перерахована на розрахунковий рахунок авторемонтного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Авто», що підтверджується платіжним дорученням: № 19697 від 29.08.2014р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування в розмірі 16 407,62 грн., до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, враховуючи те, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована відповідачем.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 15 704,62 грн. (за вирахуванням франшизи в розмірі 1000,00 грн. відповідно до договору цивільно-правової відповідальності укладеного між винною особою та відповідачем).

Договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 2648020 встановлено ліміт відповідальності Відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 50 000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Аб.1 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Аб.16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до Правил добровільного страхування транспортних засобів №19-1 (далі правила), які зареєстровані Міністерством фінансів України за №0602903, а саме п. 7.1.4 Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування Страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування.

Відповідно до п. 2.2.1 Правил, страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т. ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п.п.9.1, 9.26 Правил страхування до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до п. 9.17 Правил страхування страхове відшкодування може здійснюватись шляхом оплати страховиком вартості замінюваних частин, деталей і приладдя на аналогічні пошкодженим (за якістю і вартістю) та відновлюваного ремонту застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 15 704,62 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача викладені у відзиві, зокрема щодо відсутності експертного висновку з визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" унормовано, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено обов'язок страховика при настанні страхового випадку відшкодувати у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Суд звертає увагу, що вказаними нормами врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначення розміру збитків у правовідносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість правовідносини Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» та Степаненко Ігорем Віталійовичем виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу 28-0199-11-2509 від 11.11.2011р., отже є добровільним страхуванням. Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно ч.1 ст. 6 до Закону України "Про страхування", добровільним страхуванням є страхування, яке здійснюється на підставі договору між страхувальником та страховиком. Загальні умови, порядок здійснення добровільного страхування визначається правилами страхування, встановлюється страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Норми ст. 25 Закону України "Про страхування", якими визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Отже, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише авто товарознавчої експертизи, проведеної оцінювачем або суб'єктом оціночної діяльності, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу. Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 05.08.2013р. у справі № 5011-12/11966-2012 та від 19.08.2013р. у справі № 910/5734/13.

При цьому, вiдповiдно до пунктiв 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 Методики визначення вартостi матерiального збитку (реальнi збитки) з урахуванням фiзичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для вiдновлення свого порушеного права користування колiсним транспортним засобом (втрати товарної вартостi), здiйснюється на пiдставi аналiзу цiн продажу (пропозицiї) КТЗ, iдентичних або аналогiчних оцiнюваному на первинному чи вторинному ринках. При цьому можливе визначення збиткiв вiдповiдно до цiнових даних, аналогiчних, але не iдентичних КТЗ, з належним або скоригованим строком експлуатацiї.

Отже, положення цiєї Методики, за наявностi процесуального волевиявлення вiдповiдача, давали можливiсть перевiрити розмiр збиткiв, завданих внаслiдок ДТП.

Таким чином, позивач, здiйснивши виплату страхового вiдшкодування за договором добровiльного страхування наземного транспорту, отримав право вимоги, яке особа, що одержала страхове вiдшкодування, має до особи, вiдповiдальної за завданi збитки, у межах фактичних витрат.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, зокрема судовий збір, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 15 704 (п'ятнадцять тисяч сімсот чотири) грн. 62 коп. - страхового відшкодування та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.