Ухвала суду № 41991894, 16.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1103/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваль М.П.

- Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю « Миколаївбудмеханізація» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного Управління Міндоходів Миколаївської області №0002392201 від 06.12.2013р. (форма "Р") про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток (114483,88грн. за основним платежем) та №0002402201 від 06.12.2013 року (форма "Р") про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість (99551,20грн. за основним платежем та 49775,60грн. за штрафними санкціями).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно прийняв рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ та відніс до валових витрат суми від здійснення угод з контрагентами, які відповідач вважає нікчемними.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи, сторони до суду не прибули.

Відповідно до ч 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін по справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю «Миколаївбудмеханізація» зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

З 18.11.2013 року по 19.11.2013 року відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Валета» (код ЄДРПОУ 33056542) за вересень 2011 року та правомірності формування податкових зобов'язань та доходів, що враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ «Валета» (код ЄДРПОУ 33056542) в вересні 2011 року.

22.11.13 за результатами перевірки відповідачем було складено акт №№807/14-02-22-01/01273125, у висновках якого крім іншого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: -пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, на загальну суму 114483,88 грн.; -пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 42910,00 грн., -п.135.1, 135.2 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові доходи по ТОВ «Костарика-10» на загальну суму 45010,00 грн.; -п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 99551,20 грн.; -п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, гп. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 8582,00 грн.; -п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.201.1 та п.201.10 ст.201, п.187.1 ст.187 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по ТОВ «Валета» на загальну суму 9002,00 грн.;

Позивачем 27.11.2013р. вих. №356 було подано заперечення на Акт перевірки. Листом вих. №2946/10/14-02-22-01-13 від 05.12.2013року, відповідач надав позивачу відповідь про відмову у задоволенні заперечень на Акт перевірки.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення: -06.12.2013р. №0002392201 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток (114483,88грн. за основним платежем); -06.12.2013р. №0002402201 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість (99551,20грн. за основним платежем та 49775,60грн. за штрафними санкціями);

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів Миколаївської області та Міністерства доходів і зборів України. Однак, скарги позивача залишено без задоволення.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09 було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-Х11 (далі Закон №996) встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для підтвердження факту здійснення господарських операцій законодавство передбачає не тільки наявність самих первинних документів, а й наявність самого факту здійснення господарської операції.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що товар придбаний позивачем у ТОВ «ВАЛЕТА» за договір купівлі - продажу на умовах товарного кредиту №ТК 30-08/01 від 30.08.2011 року було реалізовано покупцю ТОВ «КОСТАРИКА - 10» за договором купівлі продажу № КП 31-08 -11/01 від 31.08.2011 року, що підтверджується: -договір купівлі - продажу на умовах товарного кредиту №ТК 30-08/01 від 30.08.2011 року; -специфікація №1 до договору купівлі - продажу на умовах товарного кредиту №ТК 30- 08/01 від 30.08.2011 року; -протокол-узгодження від 30.09.11 до договору купівлі - продажу на умовах товарного кредиту №ТК 30-08/01 від 30.08.2011 року; -додаткова угода №1 до протоколу-узгодження від 30.09.11 до договору купівлі - продажу на умовах товарного кредиту №ТК 30-08/01 від 30.08.2011 року;-акт№1 приймання-передачі векселя від 30.09.2011 року; -лист ТОВ «ВАЛЕТА» про передачу товару за адресою м.Миколаїв, вул.Новозаводська,13; -видаткова накладна №РН-92 від 01.09.2011 року; -податкова накладна №91 від 01.09.2011 року; -акт приймання-передачі наданих послуг відповідно з протоколом-узгодження від 30.09.2011 року; -податкова накладна №94 від 30.09.2011 року; -повідомлення про відступлення права вимоги від 11.06.2012 року; -договір №1 про відступлення права вимоги від 08.06.2012 року; -банківська виписка від 15.11.2011 року; -банківська виписка від 14.05.2012 року; -банківська виписка від 25.05.2012 року; -банківська виписка від 25.07.2012 року; -банківська виписка від 07.08.2012 року; -банківська виписка від 07.09.2012 року; -договір купівлі-продажу №КП 31-08-11/01 від 31.08.2011 року: -специфікація №1 до договору купівлі-продажу №КП 31-08-11/01 від 31.08.2011 року; -додаткова угода №1 від 30.09.2011 року до договору купівлі-продажу №КП 31-08-11/01 від 31.08.2011 року; -акт №1 приймання-передачі векселя від 30.09.2011 року; - лист ТДВ «МБМ» про передачу товару за адресою, вул.. Новозаводська, 13, - видаткова накладна № РН - 000103 від 01.09.2011 року; - довіреність № 01-09/1 від 01.09.2011 року; - податкова накладна № 1 від 01.09.2011 року; - журнал - ордер і відомість по рахунку 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року; - журнал - ордер і відомість по рахунку 3610 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) за 2011 рік; - журнал - ордер і відомість по рахунку 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року;

Відповідно до п.198.1 ПК України що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи всіх необхідних документів на підтвердження господарських операцій між позивачем та контрагентами, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.12.2013р. №0002392201 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток (114483,88грн. за основним платежем) та від 06.12.2013р. №0002402201 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість (99551,20грн. за основним платежем та 49775,60грн. за штрафними санкціями) підлягають скасуванню.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю « Миколаївбудмеханізація» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.