Постанова № 41991818, 12.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 грудня 2014 року 13:39 справа №826/17348/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняО Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі по тексту - позивач, ПАТ "ДПЗКУ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2014 року №98226552207.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17348/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 20 листопада 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника не направив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 20 листопада 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 15 липня 2014 року №98226552207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.5.2 пункту 138.5, пункту 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.6, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 141.1 статті 141, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України ПАТ "ДПЗКУ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 65 008 829,00 грн., в тому числі за основним платежем - 52 007 063,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 001 766,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 23 червня 2014 року №549/26-55-22-07/37243279 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", код за ЄДРПОУ 37243279 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.5.2 пункту 138.5, пункту 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.6, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 141.1 статті 141, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2013 рік в сумі 273 864 673,00 грн., та занижено податок на прибуток на загальну суму 52 007 063,00 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 52 007 063,00 грн.

Встановлені в Акті перевірки порушення мотивовані наступним: за результатами проведених планових перевірок філій ПАТ "ДПЗКУ", а саме: "Миколаївський портовий елеватор", "Кобеляцький комбінат хлібопродуктів", "Новополтавський елеватор", Головної торгово-експортної філії ПАТ "ДПЗКУ", "Дубенський КХП", "Новоукраїнський КХП", "Шполянський елеватор", "Богданівецький КХП", встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій з такими контрагентами, як ТОВ "Глобал-Ресурс", ТОВ "Агромарк", ТОВ "Дойче Агро Компані", ТОВ "Агропродукт-Сервіс ЛТД", ТОВ "КМК-ЮГ", а тому позивачем безпідставно віднесено до складу витрат вартість отриманих товарів та послуг від вказаних контрагентів; підприємством завищено фінансові витрати, у зв'язку з порушенням умов кредитного договору, а саме: виплату відсотків, нарахування яких припадає на січень 2014 року, здійснено у січні 2013 року.

Позивач вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги тим, що нарахування відсотків здійснювалось у відповідності до умов кредитного договору та вимог чинного законодавства, а витрати віднесено до витрат того звітного періоду, в якому вони були нараховані.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ПАТ "ДПЗКУ" є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В частині висновків акта перевірки щодо реальності господарських операцій між філіями ПАТ "ДПЗКУ" та контрагентами, суд звертає увагу на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між філіями ПАТ "ДПЗКУ", а саме: "Миколаївський портовий елеватор", "Кобеляцький комбінат хлібопродуктів", "Новополтавський елеватор", Головної торгово-експортної філії ПАТ "ДПЗКУ", "Дубенський КХП", "Новоукраїнський КХП", "Шполянський елеватор", "Богданівецький КХП", та їх контрагентами - ТОВ "Глобал-Ресурс", ТОВ "Агромарк", ТОВ "Дойче Агро Компані", ТОВ "Агропродукт-Сервіс ЛТД", ТОВ "КМК-ЮГ", мету придбання та обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано в матеріали справи будь-яких доказів на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, у тому числі первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операціям, а також факту використання придбаних товарів та послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, тобто не надано жодних доказів на спростування висновків акта перевірки.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про заниження позивачем податку на прибуток по операціям з переліченими контрагентами позивачем не спростовано, а сума податкового зобов'язання з податку на прибуток за даним епізодом порушення визначена позивачу правомірно.

В частині висновків Акта перевірки про завищення витрат за 2013 рік, у зв'язку з віднесенням до їх складу суми відсотків за кредитним договором, нарахування яких припадає на січень 2014 року, суд керується наступним.

Матеріали справи підтверджують, що 26 грудня 2012 року ПАТ "ДПЗКУ" (позичальник) укладено з Експортно-імпортним банком Китаю (кредитор) кредитний договір, згідно якого кредитор погоджується надати позивальнику, відповідно до умов і положень цього договору кредит у доларах США із загальною основною сумою, яка не перевищує загальну суму зобов'язання.

Всі надходження за кредитом повинні використовуватись позичальником з метою придбання сільськогосподарської продукції у виробників для наступного продажу китайському імпортеру згідно з комерційним контрактом.

Як встановлено в Акті перевірки, ПАТ "ДПЗКУ" у січні 2013 року нараховано та включено до декларації з податку на прибуток відсотки, нарахування яких припадає на січень 2014 року, у сумі 265 891 808,00 грн.

Підпунктом 14.1.258 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

У відповідності до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно підпункту 138.5.2 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Згідно пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України визначено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 6.1 кредитного договору, на кожну дату виплати процентів позичальник повинен виплачувати кредитору проценти на суму кредиту.

Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що сума кредиту має послідовні періоди нарахування процентів. Період нарахування процентів, що застосовується до суми кредиту, дорівнює шести місяцям, за умови, що: перший період нарахування процентів щодо суми кредиту починається (включно з) у той день, в який здійснюється надання суми кредиту, та закінчується (виключаючи) у першу дату виплати процентів; будь-який період нарахування процентів, який буде виходити за межі дати остаточного погашення, закінчується датою остаточного погашення.

Судом встановлено, що нараховану у період з 21 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року суму процентів за кредитним договором, позивачем фактично виплачено 17 січня 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням від 17 січня 2014 року №6.

Виходячи з аналізу норм податкового законодавства та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що право на включення до складу витрат процентів від здійснення кредитно-депозитних операцій виникає з моменту визнання процентів, а саме з дати фактичної виплати процентів, тобто в межах спірних правовідносин датою визнання процентів позивачем за кредитним договором є 17 січня 2014 року.

Однак, позивачем віднесено до складу витрат проценти за кредитним договором, до їх визнання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що нарахування процентів здійснювалось у зв'язку з провадженням господарської діяльності позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем завищено фінансові витрати за 2013 рік, оскільки суми нарахованих процентів підлягають включенню до складу витрат у січні 2014 року.

Враховуючи викладене, позивачем не спростовано висновки Акта перевірки, а тому позовні вимоги ПАТ "ДПЗКУ" про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2014 року №98226552207 документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ "ДПЗКУ" не підлягає задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відмовити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Подільському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чести гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко