Постанова № 41991778, 18.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2014 р. Справа№ 910/19535/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Снісаренко К.С. - дов. від 04.11.2014 року № 103

від відповідача: Медецький М.Л. - дов. від 01.10.2014 року № 01014

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Практікер Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року

у справі № 910/19535/14 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Елізіум Пласт" (м. Коростень Житомирської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Практікер Україна" (м. Київ)

про стягнення 96 145 грн. 18 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Елізіум Пласт" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Практікер Україна" про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 96 145 грн. 18 коп., з яких 82 780 грн. 83 коп. - сума основного боргу, 2 174 грн. 29 коп. - суми процентів за період прострочення, 11 190 грн. 06 коп. - інфляційного збільшення суми боргу.

Рішенням від 05.11.2014 року господарський суд міста Києва позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ТОВ „Практікер Україна" на користь ТОВ „Елізіум Пласт" 82 780 грн. 83 коп. - основного боргу, 11 190 грн. 06 коп. - інфляційних втрат, 2 162 грн. 10 коп. - 3% річних та 1 922 грн. 66 коп. - витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Практікер Україна" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року по справі № 910/19535/14 та передати справу на повторний розгляд у суд першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року апеляційна скарга ТОВ „Практікер Україна" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 18.12.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Cт. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 27.07.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Елізіум Пласт" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Практікер Україна" (Практікер) уклали договір купівлі-продажу (національний) від 27.07.2011 року № 084111, включаючи договір про умови від 08.02.2013 року № 084122.

Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

На виконання умов договору купівлі-продажу (національний) від 27.07.2011 року № 084111, додатків і доповнень до нього постачальником було поставлено Практікеру товар (підвіконня пластикові ПВХ, заглушки двосторонні) на суму 82 780 грн. 83 коп., що підтверджується видатковими накладними від 12.06.2013 року № РН-0000111, від 12.06.2013 року № РН-0000112, від 12.06.2013 року № РН-0000113, від 14.08.2013 року № РН-0000227, від 11.10.2013 року № РН-0000269, від 25.10.2013 року № РН-0000284, від 25.10.2013 року № РН-0000285, від 25.10.2013 року № РН-0000286, від 25.10.2013 року № РН-0000287.

Відповідно до п.3.1 договору купівлі-продажу (національний) від 27.07.2011 року № 084111 поставки здійснюються до місця прийняття товарів за рахунок постачальника на умовах DDP (доставлено, мито сплачене).

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 5 загальних умов поставки та надання послуг від 27.07.2011 року № 084131 строк оплати визначається згідно зі п. 4 договору про умови і залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за даною угодою, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом Практікер.

У відповідності до п. 4 договору про умови від 08.02.2013 року № 084122 оплата поставленого товару з 01.01.2013 року здійснюється протягом 70 днів з дня поставки товару, рахунку.

Оскільки поставка товару згідно видаткових накладних від 12.06.2013 року № РН-0000111, від 12.06.2013 року № РН-0000112, від 12.06.2013 року № РН-0000113 була здійснена постачальником 12.06.2013 року Практікер повинен був оплати товар за вказаними накладними в термін до 22.08.2013 року; поставка товару згідно видатковою накладною від 14.08.2013 року № РН-0000227 була здійснена 14.08.2013 року, а відтак Практікер повинен був оплати товар за вказаними накладними в термін до 24.08.2013 року; поставка товару згідно видатковою накладною від 11.10.2013 року № РН-0000269 була здійснена 11.10.2013 року, а відтак Практікер повинен був оплати товар за вказаними накладними в термін до 21.12.2013 року; поставка товару згідно видаткових накладних від 25.10.2013 року № РН-0000284, від 25.10.2013 року № РН-0000285, від 25.10.2013 року № РН-0000286, від 25.10.2013 року № РН-0000287 була здійснена 25.10.2013 року, а відтак Практікер повинен був оплати товар за вказаними накладними в термін до 08.01.2014 року, враховуючи, що останній день строку оплати припадає на вихідний день та переноситься на наступний робочий день.

Позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості у розмірі 82 780 грн. 83 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару у період з червня 2013 року по жовтень 2013 року у строк, встановлений п. п. 4 договору про умови від 08.02.2013 року № 084122, відповідачем не виконано.

Відповідач зазначав, що в реквізитах накладних не зазначено осіб, яких їх підписали, відсутні прізвище, ім'я та по-батькові та посади цих осіб, підписи таких осіб не відомі скаржнику та на накладних стоїть штамп гіпермаркетів, а не печатка ТОВ „Практікер Україна".

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такі посилання відповідача безпідставними, оскільки відповідно до листів-повідомлень відповідача від 01.01.2013 року № 354-701-084111, № 354-702-084111, № 354-716-084111 ним було надано позивачу зразки штампів про отримання товару, а не печаток, та крім того в цих листах зазначалося про те, що завірятися супровідні документи будуть підписом уповноважених осіб та при цьому не зазначалося про необхідність зазначення їх посад та прізвищ, імен та по-батькові.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідач прострочив строк оплати товару та не здійснив оплату, а відтак з нього підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 82 780 грн. 83 коп.

Крім того відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив суд стягнути на свою користь інфляційне збільшення боргу у розмірі 11 190 грн. 06 коп. та 3% річних у розмірі 2 174 грн. 29 коп.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув інфляційне збільшення боргу у розмірі 11 190 грн. 06 коп. та обмежив розмір стягуваних 3% річних до 2 162 грн. 10 коп.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Практікер Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року у справі № 910/19535/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року у справі № 910/19535/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/19535/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__22.12.2014 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім