Рішення № 41991276, 17.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22959/14 17.12.14Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ доВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", м. Київ,провідшкодування шкоди в порядку регресу 7 252,56 грн. за участю представників сторін:

від позивача:не з`явивсявід відповідача:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія" "Українська страхова група" (надалі - ПрАТ "СК "УСГ", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", (надалі - ПрАТ НАСК "Оранта", відповідач) про відшкодування шкоди у порядку регресу в сумі 7 252,56 грн.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і сплативши за згодою вигодонабувача, у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як страховик, що застрахував цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2014р. порушено провадження у справі №910/22959/14 та призначено її до розгляду на 29.10.2014р.

З метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, розпорядженням Голови Господарського суду місті Києва від 29.10.2014р., у зв'язку із перебуванням судді Паламаря П.І. у відпустці, справу №910/22959/14 передано для розгляду судді Князькову В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2014р. справу №910/22959/14 було прийнято до свого провадження суддею Князьковим В.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.10.2014р., у зв`язку із неявкою уповноважених представників сторін до зали судового засідання, розгляд справи відкладено на 12.11.2014р та зобов'язано відповідача надати суду поліс №АВ/9252460, яким було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки/моделі "Skoda Fabia", реєстраційний номер АА3140НВ, та витребувано з Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) відомості щодо реквізитів (тип, страховик, страхувальник, ліміт відповідальності, період дії, розмір франшизи, тощо) вищезазначеного полісу.

На виконання умов ухвали господарського суду міста Києва від 29.10.2014р. відповідачем подано через відділ діловодства та документообігу (канцелярія) суду відзив б/н від 11.11.2014р. на позовну заяву, в якому ПрАТ НАСК "Оранта" вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

12.11.2014р. та 03.12.2014р. Господарський суд міста Києва відкладав розгляд справи, у зв'язку із відсутністю витребуваної інформації у відповідача та Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) щодо реквізитів полісу №АС/4457800 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Ухвалою суду від 03.12.2014р. зобов'язано позивача отримати у МТСБУ інформацію щодо вищезазначеного полісу.

Уповноваженим представником позивача 17.11.2014р. та 16.12.2014р. через відділ діловодства та документообігу (канцелярія) суду надані клопотання про розгляд справи за відсутності представника ПрАТ "СК "УСГ".

Відповідно до доказів, що містяться в матеріалах справи, а саме: рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень суд вважає відповідача - ПрАТ НАСК "Оранта" таким, що є належно повідомленим про дату, місце та час розгляду справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від сторін до Господарського суду міста Києва не надходило.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, в першу чергу саме відомостей щодо реквізитів полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності винуватої в скоєнні ДТП особи, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. (провадження по справі №910/22959/14 порушено 22.10.2014р. )

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини щодо процесуального строку розгляду справи та враховуючи те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/22959/14.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.08.2013р. між ПрАТ "СК "УСГ" (надалі - страховик), як страховиком, та Ейнієвим Емін Ельдаром Огли (надалі - страхувальник, вигодонабувач), як страхувальником, укладено договір №28-2801-13-00378 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті, за яким предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки/моделі Toyota Corolla 1.6, державний реєстраційний номер АА1395КЕ.

Відповідно до відомостей №9307560 сформованих АІПС ДТП станом на 11.12.2013р. про дорожньо-транспортну пригоду, 25.11.2013р. по вулиці Григоренка Дарницького району міста Києва відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки/моделі Mini Купер, державний реєстраційний номер АА8040КІ, під керуванням Поляничко О.М., транспортним засобом марки/моделі Skoda Фабія, державний реєстраційний номер АА3140НВ, під керуванням Пожидаєва А.А. та транспортним засобом марки/моделі Toyota Corolla 1.6, державний реєстраційний номер АА1395КЕ, під керуванням Ейнієва Емін Ельдара Огли, в наслідок чого транспортний засіб останнього отримав механічні пошкодження задньої центральної частини.

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Пожидаєвим А.А. Правил дорожнього руху України, якого постановою Дарницького районного суду міста Києва від 23.12.2013р. у справі №753/21128/13-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, 28.11.2013р. страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за договором №28-2801-13-00378 від 14.08.2013р.

Згідно п. 11 страхового акту №ДККА-32877 від 11.12.2013р. підставою для визначення розміру вартості матеріального збитку, спричиненому транспортному засобу страхувальника є рахунок-фактура № С-00052147 від 07.12.2013р., а п. 14 страхового акту, встановлено, що до виплати страхового відшкодування вигодонабувачеві підлягає сума 7 252,56 грн.

Позивач, на виконання умов договору №28-2801-13-00378 від 14.08.2013р. перерахував на рахунок станції технічного обслуговування, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСАМІТ ЛТД" суму страхового відшкодування у розмірі 7 252,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №22839 від 16.12.2013р.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до наявної у матеріалах справи роздруківки полісу №АВ9252460 з централізованої бази даних МТСБУ, цивільно-правова відповідальність власника забезпеченого транспортного засобу марки/моделі Skoda Фабія, державний реєстраційний номер АА3140НВ, на момент скоєння ДТП застрахована ПрАТ НАСК "Оранта" - відповідач у справі.

Зважаючи на вищевикладене, позивачеві перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 21.10.2014р. ПрАТ "СК "УСГ" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до відповідача про відшкодування майнової шкоди, однак коштів станом на день розгляду справи судом так і не отримало.

В свою чергу відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

На думку ПрАТ НАСК "Оранта" в матеріалах справи відсутні необхідні докази для прийняття обґрунтованого рішення, що підтверджується відсутністю в розумінні Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" розрахунку оціненої вартості страхового відшкодування суб'єктом оціночної діяльності.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Пунктом 5 статті 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва у справі 753/21128/13-п від 23.12.2013р. визнано винним Пожидаєва А.А. у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки/моделі Skoda Фабія, державний реєстраційний номер АА3140НВ, та в діях останнього передбачено склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до наявної у матеріалах справи роздруківки полісу №АВ9252460 з централізованої бази даних МТСБУ, на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність Пожидаєва А.В., як власника забезпеченого транспортного засобу марки/моделі Skoda Фабія, державний реєстраційний номер АА3140НВ, застрахована відповідачем у справі - ПрАТ НАСК "Оранта". (діючий поліс на дату скоєння ДТП)

Таким чином відповідач - Приватне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки/моделі Toyota Corolla 1.6, державний реєстраційний номер АА1395КЕ.

Згідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "СК "УСГ" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-2801-13-00378 від 14.08.2013р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Пожидаєва А.В., як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2013р. у справі №5011-23/10750-2012.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, позивач здійснив виплату суми страхового відшкодування у розмірі 7 252,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №22839 від 16.12.2013р. В свою чергу, підставою визначення розміру збитку відповідно до страхового акту №ДККА-32877 від 11.12.2013р. рахунок-фактура № С-00052147 від 07.12.2013р.

Враховуючи те, що відповідач заперечує проти задоволення позову з підстав відсутності в матеріалах справи висновку суб'єкта оціночної діяльності стосовно розміру заподіяної транспортному засобу страхувальника шкоди, господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Спеціальним законом, який застосовується до спірних правовідносин є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", частинами 1, 2 статті 34 якого передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування та протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до частини 36.2 статті 36 зазначеного Закону, якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Реальним підтвердженням виплати страховиком суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення з зазначенням призначення платежу та інших відповідних реквізитів.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012.

Отже, доводи відповідача про необхідність доведення розміру збитків виключно шляхом проведення його оцінки професійним оцінювачем відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не узгоджуються з нормами законодавства про страхування.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд міста Києва вважає рахунок-фактуру № С-00052147 від 07.12.2013р. належним і допустимим доказом визначення розміру збитку транспортного засобу страхувальника, в розумінні ст. 34 ГПК України.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи відсутність реквізиту "розмір франшизи" у роздруківці полісу №АВ9252460 з централізованої бази даних МТСБУ, цивільно-правової відповідальності власника забезпеченого транспортного засобу марки/моделі Skoda Фабія, державний реєстраційний номер АА3140НВ та, у зв'язку із відсутністю неодноразово витребуваної вищевказаної інформації у сторін справи та МТСБУ, суд зазначає про неможливість зменшення суми страхового відшкодування на розмір франшизи застрахованої відповідачем особи.

Відповідно до п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, полірування тощо, не повинне відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із страхового акту №ДККА-32877 від 11.12.2013, розмір страхового відшкодування визначений на підставі рахунку-фактури №С-00052147 від 07.12.2013р., виставленого ТОВ "АВТОСАМІТ ЛТД", до якого включено вартість технологічної мийки (без протирання), мийки наружної ручної та полірування деталі після відновлювального ремонту транспортного засобу марки/моделі Toyota Corolla 1.6, державний номер АА1395КЕ у розмірі 294,30 грн. (в т.ч. ПДВ).

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, про зменшення суми страхового відшкодування на вартість мийки та полірування, враховуючи що позивачем не надано доказів на підтвердження виключення даної складової із розміру страхового відшкодування, заявленого до стягнення у межах даного позову, а отже, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача має становити 6 958,26 грн. (7 252,56 грн. - 294,30 грн. = 6 958,26 грн.)

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України укладення договору передбачає відповідність останнього встановленим законодавством вимогам, і його умови не суперечать положенням нормативно-правових актів. Отже, належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язання за своєю правовою природою є правовідношенням, зміст якого розкривається, як через активну поведінку боржника - здійснення ним певної дії (передачі майна, виконання роботи, надання послуги, сплати грошей тощо), так і пасивну - утримання від певної дії. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено загальне правило виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Саме належне виконання зобов'язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов'язання. Належне виконання тягне за собою припинення зобов'язання (ст. 599 ЦК).

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Суд приходить до висновку, що відповідачем - ВАТ НАСК "Оранта" не доведено відсутності у нього зобов'язань перед позивачем по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.

За таких обставин, позовні вимоги ПрАТ "СК "УСГ" до ВАТ НАСК "Оранта" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, з урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7Д, код за ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32-А, код за ЄДРПОУ 30859524) сплачене страхове відшкодування у розмірі 6 958 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 26 коп. та судовий збір у розмірі 1 752 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дві) грн. 86 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 22.12.2014 року.

Суддя В.В. Князьков