Рішення № 41991215, 15.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22453/14 15.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"пророзірвання договору на постачання теплової енергії Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивача не з'явився;від відповідачаМарковська В.В. - представникОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про розірвання з 26.04.2014 договору №521163 від 21.01.2002 на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада 5" та Публічним акціонерним товариством "Київенерго".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що через внесення змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" для позивача в силу приписів наведеного нормативно-правового акту стало неможливим виконання прийнятих на себе за договором №521163 від 21.01.2002 зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 за вказаним позовом було порушено провадження у справі №910/22453/14, розгляд якої було призначено на 12.11.2014.

У судовому засіданні 12.11.2014 у відповідності до вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 15.12.2014.

В судове засідання 15.12.2014 з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак в судовому засіданні 12.11.2014 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, з огляду на те, що позивач просить суд розірвати договір, який, на думку відповідача, припинив свою дію.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.12.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Як стверджує позивач у позовній заяві, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада 5" та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" було укладено договір №521163 від 21.01.2002 на постачання теплової енергії у гарячій воді, який у прохальній частині позову заявник і просить розірвати з 26.04.2014.

Відповідно до ч.1 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції до внесення змін 26.04.2014) було передбачено, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Згідно з п. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції до внесення змін 26.04.2014) також було передбачено, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Позивач стверджує, що він не є балансоутримувачем будинку, однак враховуючи необхідність забезпечення мешканців житлово-комунальними послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання та відсутність норми, яка б регулювала правовідносини у житловому будинку, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада 5» та ПАТ «Київенерго» було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №521163 від 21.01.2002, тобто позивач виступав транзитером у правовідносинах щодо постачання теплової енергії, а не споживачем теплової енергії.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-7 з 26.04.2014 внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-4, у зв'язку з чим в п. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Також, згідно вищеназваного закону були внесені зміни до ч.1 ст.29 Закону України «Про житлово- комунальні послуги», де передбачено, що договір на надання житлово- комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем, чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Позивач вказує на те, що оскільки він не є теплопостачальною організацією, не вправі провадити діяльність з надання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання, це виключає будь-яку можливість бути стороною у договорі на постачання теплової енергії у гарячій воді №521163 від 21.01.2002 в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Також, позивач зазначає, що він не є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та не має права надавати ці послуги з 26.04.2014, а тому вищевказаний договір, на його думку, підлягає розірванню з 26.04.2014.

Позивач стверджує, що звернувся до ПАТ «Київенерго» з пропозицією за про розірвання договору, однак згідно листа відповідача, останній заперечив щодо розірвання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №521163 від 21.01.2002.

Враховуючи наведене, позивач просить суд розірвати договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №521163 від 21.01.2002, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДА 5» та ПАТ «Київенерго» відповідно до ч.1 ст. 607 Цивільного кодексу України, враховуючи неможливість його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

За приписами ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Виходячи зі змісту доданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада 5" до позовної заяви документів, судом встановлено, що договір з визначеним позивачем номером (№521163) на постачання теплової енергії у гарячій воді 21.01.2002 було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" та Акціонерною енергопостачальною компанію "Київенерго".

Тобто, фактично твердження позивача про укладення спірного правочину саме з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада 5" є помилковими та не відповідають суб'єктному складу сторін, який визначений у преамбулі договору №521163 від 21.02.2002.

Одночасно, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада" є самостійними юридичними особами, з різними ідентифікаційними кодами 32070545 та 30300272 відповідно. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості стосовно припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" як юридичної особи та правонаступництва її прав та обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада 5".

Крім того, суд зазначає, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на момент укладання спірного правочину Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" як юридичної особи ще не існувало, а державну реєстрацію господарського товариства було проведено лише 11.09.2002.

Крім цього, як встановлено судом, п.1 правовстановлюючого документу позивача, підписаний учасниками господарського товариства Мхітарян Нвєр Мнацакановичем та Закритим акціонерним товариством "Позняки-жил-буд", містить положення про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" є правонаступником прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" в частині договірних відносин по обслуговуванню будинку №13 по вул.Старонаводницькій у м.Києві.

Одночасно, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У ст.10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено наступні права учасника товариства: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

За таких обставин, внаслідок створення юридичної особи та передання певного майна до її статутного фонду, учасники не набувають права на вирішення усіх питань діяльності новоствореного господарського товариства (яке відповідно до ст.23 Закону України "Про господарські товариства" мають створені органи суб'єкта господарювання: загальні збори, директор тощо), а стають власниками корпоративних прав, перелік яких встановлюється законодавством та правоустановчими документами.

Тобто, до повноважень учасників господарського товариства не належить вирішення питань стосовно передання однією юридичною особою прав та обов'язків за правочином іншому господарському товариству, оскільки, як вказувалось вище, таку компетенцію мають уповноважені органи суб'єкта господарювання.

За змістом установчого договору про створення та діяльність позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада" не є засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5", внаслідок чого умови установчого договору про правонаступництво між зазначеними юридичними особами не дають підстави дійти висновку про набуття позивачем прав та обов'язків сторони за договором №521163 від 21.01.2002 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Крім того, установчий договір передбачає перехід прав та обов'язків в частині договірних відносин по обслуговуванню будинку, тоді як предметом оспорюваного правочину є саме послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді, які за своєю правовою природою є відмінними.

Крім цього, господарський суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" не є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" відповідно до установчого договору про створення та діяльність позивача, а отже є стороною спірного договору та не має відповідний обсяг прав для звернення до суду з позовом про розірвання договору №521163 від 21.02.2002. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.1 Закону України "Про господарські товариства" господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю, яке діє на підставі статуту.

Відповідно до ст.50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Статтею 23 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Згідно зі ст.62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

За таких обставин, вирішення питання стосовно передання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" прав та обов'язків за договором №521163 від 21.01.2002 іншій особі належить до компетенції самого господарського товариства в особі уповноважених органів з урахуванням положень законодавства стосовно заміни сторони у зобов'язанні.

Одночасно, необхідним є волевиявлення також іншої юридичної особи, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5", набути статус сторони за спірним правочином, що має бути виражене у вигляді відповідного документу уповноваженого органу цього господарського товариства.

Проте, позивачем при зверненні до суду та під час судового розгляду до матеріалів справи не представлено будь-яких двосторонніх документів за підписами уповноважених осіб суб'єктів господарювання стосовно передання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" і відповідно прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада 5" прав та обов'язків за договором №521163 від 21.01.2002.

Матеріали справи також не містять належних та допустимих у розумінні ст.32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів укладання з Публічним акціонерним товариством "Київенерго", як з енергопостачальною організацією та контрагентом за спірним правочином, будь-яких додаткових угод до договору №521163 від 21.01.2002 стосовно заміни сторони абонента.

В судовому засіданні за наслідками огляду спірного договору судом встановлено відсутність укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" додаткової угоди визначеного змісту.

Тобто, приймаючи до уваги наведені норми цивільного і господарського законодавства, з вимогою про розірвання договору до суду може звертатись саме одна з його сторін.

Проте, як вказувалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" не є стороною за договором №521163 від 21.02.2002 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

За таких обставин, з огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про розірвання з 26.04.2014 договору №521163 від 21.02.2002 на постачання теплової енергії у гарячій воді підлягають залишенню без задоволення.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.2014.

Суддя Ю.М.Смирнова