Ухвала суду № 41991118, 05.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

0,2

05.12.14

№910/26957/14

Суддя Яковенко А.В., розглянувши

позовну заяву Приватного підприємства "АКС"

до Фонду державного майна України Регіональне відділення по Одеській області Фонду державного майна України Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" Міністерства інфраструктури України Ізмаїльської міської Ради Одеської області

про визнання неправомірними дій та бездіяльності юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АКС" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідачів: Фонду державного майна України Регіональне відділення по Одеській області; Фонду державного майна України; Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство"; Міністерства інфраструктури України; Ізмаїльської міської Ради Одеської області про визнання неправомірними дій та бездіяльності юридичної особи.

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява без номеру від 22.10.2014 (вх. 26957/14 від 02.12.2014) і додані до неї документи підлягають поверненню позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Частинами 1-3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Частиною 1 ст. 54 ГПК України передбачено, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Юридична особа відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Отже, від імені юридичної особи позовну заяву підписує повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтуються на установчих документах чи приписах закону.

Таким чином, право на представництво юридичної особи пов’язане з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Керівник підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їхнє посадове становище. Повноваження керівників юридичних осіб підтверджується:

а)документами, що посвідчують їхнє посадове чи службове становище. До таких документів відносять накази (чи інші аналогічні документи) про призначення на посаду, протоколи зборів про обрання на посаду;

б)установчими документами юридичної особи, в яких містяться повноваження посадових чи службових осіб, що беруть участь у справі як представники цих осіб.

При цьому, п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” визначено, що позовна заява підлягає поверненню, коли в позовній заяві відсутні відомості про прізвище та посаду керівника юридичної особи або до позовної заяви не додано належні документи на підтвердження повноважень особи, що підписала цю заяву як представник позивача в господарському суді (ч. ч. 3-6 ст. 28 ГПК України), і на ці документи немає посилання в заяві.

Позовна заява без номеру від 22.10.2014 (вх. 26957/14 від 02.12.2014) від імені позивача підписана представником директором п. Крісан Тетяною Борисівною, однак серед документів, доданих до позовної заяви, відсутні докази, які б підтверджували посадове становище п. Крісан Т.Б., як керівника Приватного підприємства "АКС", як-то: довідка з ЄДРПОУ, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, де було б зазначено керівника позивача, протокол про обрання вказаної особи Директором позивача, наказ про призначення тощо.

В свою чергу до позовних матеріалів додано Свідоцтво серії АОО №576912 про державну реєстрацію юридичної особи з відомостями про Приватне підприємство "АКС", в якій посилань на керівника позивача немає.

Виходячи із зазначеного, суд не може дійти однозначного висновку, що позовна заява без номеру від 22.10.2014 (вх. 26957/14 від 02.12.2014) підписана особою, яка має право її підписувати.

Таким чином, заявником не надано належних доказів, які б підтверджували повноваження п. Крісан Тетяни Борисівни підписувати і видавати від імені підприємства довіреності.

Згідно п. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, ідентифікаційні коди суб’єкта підприємницької діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності.

Згідно ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Відповідно до п. 58 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" №270 від 05.03.2009 адреса, за якою пересилається поштове відправлення (поштовий переказ), зазначається у такому порядку: найменування адресата (одержувача) у називному відмінку (для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, а також посада, ім'я та прізвище); найменування вулиці, номер будинку, квартири; найменування населеного пункту, району, області; поштовий індекс; країна призначення (для міжнародних поштових відправлень).

Найменування юридичної особи - це її ідентифікуюча ознака. Найменування складається з двох частин: організаційно - правової форми і назви. Назва це індивідуальна частина найменування.

Повне найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах, змінах до них, усіх офіційних документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

У позовній заяві без номеру від 22.10.2014 (вх. 26957/14 від 02.12.2014) у якості відповідача-3 вказано – ПрАТ "Українське дунайське пароплавство", однак із документів доданих до позовної заяви та витягу з ЄДРПОУ зробленого судом із офіційного джерела, а саме Інформаційно-ресурсного центру, вбачається, що повним найменуванням відповідача-3 є Приватне акціонерне товариство "Українське дунайське пароплавство", що є порушенням вимог п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України та тягне за собою наслідки, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Також судом прийнято до уваги Постанову Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, зокрема, абзацу 1 п. 3.5, де зазначено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або позовна заява не підписана позивачем.

Нормами пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про Держаний бюджет України на 2014рік” установлено станом на 01.01.2014 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218,00 гривні.

Відповідно до п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Приватним підприємством "АКС" до позовної заяви без номеру від 22.10.2014 (вх. 26957/14 від 02.12.2014) додано квитанція №35 від 18.10.2014, відповідно до якої позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Із прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачем на розгляд Господарського суду міста Києва заявлено декілька позовних вимог немайнового характеру, а саме:

-зобов'язати відповідачів надати позивачу можливість, та не перешкоджати здійснити приватизацію об’єкта оренди, тобто нерухомого майна , а саме тенісного корту загальною площею 1640 кв.м.;

-визнати дії відповідачів, які виражені в залишенні без задоволення звернень про надання позивачу можливості здійснити приватизацію об’єкта оренди, тобто нерухомого майна, а саме тенісного корту загальною площею 1640 кв.м. неправомірними.

За приписами пункту 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” №7 від 21.02.2013, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Оскільки, позивач звернувся до суду із позовом, який містить у собі дві вимоги, кожна з яких за своєю правовою природою є немайновою, тому Приватним підприємством "АКС" не дотримано вимог вищезазначених законодавчих норм, що зобов’язує суд застосувати положення п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Обов'язок подання належних доказів сплати судового збору за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи про забезпечення позову до подання позовної заяви покладається на заявника. У разі неподання таких доказів зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви не здійснюється, а ця заява повертається на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (п. 2. 5. зазначеної вище Постанови Пленуму Вищого господарського суду України ).

Так, неподання Приватним підприємством "АКС" належних доказів сплати судового збору за розгляд позовних матеріалів, є підставою повернення позовної заяви на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Приписами ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.

Таким чином, належним доказом відправлення відповідачам копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Разом з тим, подані позивачем описи вкладення в цінний лист та фіскальні чеки №8803, №8802, №8800, №8801, №8804 про відправку поштової кореспонденції відповідачам датовані 15.10.2014, що свідчить про відправку відповідачам іншої кореспонденції, а не позовної заяви без номеру від 22.10.2014 (не можна відправити копію позовної заяви з додатками 15.10.2014, яка буде створена у майбутньому, а саме 22.10.2014).

Дані обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідачі позбавляються можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем на адресу відповідачів не направлено позовну заяву з доданими до неї документами, внаслідок чого позовна заява підлягає поверненню позивачу без розгляду з посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Вказану правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України №05-5-45/2793 від 26.09.2012, №5017/606/2012 від 29.05.2012 та №910/3651/13 від 28.05.2013.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог ст.ст. 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Проаналізувавши всі наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Суд звертає увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України.

Керуючись п. 1, 2, 4, 6 ч. 1 ст. 63, ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя А.В.Яковенко