Рішення № 41991098, 09.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20457/14 09.12.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

про визнання договору недійсним

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Ларыонова О.О. (дов.№б/н від 02.01.2014)

від відповідача: Степановський О.Є. (дов.№725/03-УРБ-13 від 09.10.2013)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" про визнання договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2014 порушено провадження у справі №910/20457/14 та призначено її до розгляду на 21.10.2014 року.

16.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

До початку судового засідання 21.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі та додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.10.2014 оголошено перерву до 13.11.2014 року.

06.11.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

За наслідками судового засідання 13.11.2014, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.11.2014 у задоволення клопотання позивача, яке надійшло до суду 11.11.2014 року.

Ухвалою суду від 25.11.2014 продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 09.12.2014 у задоволення клопотання позивача.

У судовому засіданні 09.12.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У свою чергу представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини та факти, викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-ФУД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» укладено Попередній договір № 01-08, за умовами якого сторони визначили, що відносини які склалися між ними, стали запорукою укладення у майбутньому Договору оренди нежитлових приміщень (надалі іменується «Основний договір») загальною площею від 2500 кв.м. до 3000,00 кв.м. орієнтовно, на першому поверсі, що знаходяться у третій черзі будівництва за адресою: перетин пр. П.Тичини та Дніпровської набережної в Дніпровському районні м. Києва, і які позначені на плані, що додається до цього Договору, надалі іменуються «приміщення», для розташування в цих приміщеннях магазину «СІЛЬПО», за умови перемоги ТОВ «ФОЗЗІ ФУД» у тендері на визначення орендатора приміщення, згідно з умовами тендеру, визначеними ТОВ «У.І.І.К.».

Пунктом 2 Попереднього договору № 01-08 сторони визначили, що першим етап співпраці між сторонами є перерахування ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» на користь ТОВ «У.І.І.К.» грошових коштів в еквіваленті 200 000 доларів США по курсу НБУ на день такого перерахування в якості гарантійної суми. Зазначена сума при укладанні основного договору має бути зарахована ТОВ «У.І.І.К.» в рахунок суми, належної до сплати за основним договором.

Згідно пункту 3 Попереднього договору № 01-08 сторони зобов'язуються укласти Основний договір протягом одного календарного року з моменту введення третьої черги будівництва за адресою перетин пр. П.Тичини та Дніпровської набережної в Дніпровському районні м. Києва в експлуатацію. Предмет Основного договору та перелік його істотних умов, визначення порядку погодження інших умов Основного договору зазначенні у додатку № 1 до цього договору.

Так, відповідно до п.2.1 Додатку № 1 до Попереднього договору - «Істотні умови Основного договору. Порядок погодження інших умов Основного договору» сторони визначили, що об'єкт оренди надається в оренду на строк 10 (десять) календарних років з моменту прийняття його за актом передання-приймання, який підписується Сторонами та скріплюється печаткою Сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2008 Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ ФУД» на користь позивача перераховано 1 010 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 152267, у графі призначення платежу якого визначено - плата за оренду нежитлового приміщення згідно попереднього договору № 01-08 від 14.02.2008, у т.ч. ПДВ 168 333,33 грн.

Під час розгляду справи, судом встановлено, сторонами належними та допустимими доказами не спростовано той факт, що сторонами не укладався договір оренди нежитлових приміщень відповідно до умов та строків, визначених Попереднім договором.

Проте, 26 березня 2013 між сторонами укладено Додатковий договір до Попереднього договору № 01-08, укладеного між ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» та ТОВ «ФОЗЗІ ФУД» 14.02.2008 року.

Умовами вказаного Додаткового договору сторони визначили, що внаслідок неможливості виконати зобов'язання за Попереднім договором № 01-08, щодо укладання Договору оренди нежитлових приміщень, ТОВ «У.І.І.К.» зобов'язалось повернути ТОВ«ФОЗЗІ ФУД» сплачений за Попереднім договором гарантійний платіж відповідно до погодженого сторонами графіку.

Пунктами 2 та 3 Додаткового договору від 26.03.2013 сторонами встановлено, що Інші умови Попереднього договору № 01-08 є незмінними, а Додатковий Договір є невід'ємною частиною Попереднього договору № 01-08 від 14.02.2008 року.

Разом з тим, позивач зазначаючи на недотримання сторонами встановленої законом форми укладання Додаткового договору до Попереднього договору № 01-08, укладеного між ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» та ТОВ «ФОЗЗІ ФУД» 14.02.2008, та зауважуючи на тому, що зазначений Додатковий договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, спираючись на ст.ст.203, 215,216,220, 635, 638, 639, 640 ,793 Цивільного кодексу України, просить зазначений Додатковий договір від 26.03.20013 визнати недійсним.

Відповідач заперечуючи проти позову посилається на дотримання сторонами форми укладання Додаткового Договору від 26.03.2013 та визначення всіх істотних умов цього договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку доводом позивача (п. 2.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що Попередній договір № 01-08 від 14.02.2008 є нікчемним правочином у відповідності до частини1 статті 220 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У даному випадку форма попереднього договору № 01-08 від 14.02.2008 визначається абз. 4 ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України, а саме: попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відносно основного договору - договору найму нежитлового приміщення, суд зазначає, що статтею 793 Цивільного кодексу України (діючого в редакції на момент укладання попереднього договору) передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини ) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 2.1 Істотних умов Основного Договору, що є Додатком № 1 до Попереднього договору № 01-08 від 14.02.2008, сторони визначили, що об'єкт оренди передається в оренду на строк 10 календарних років з моменту прийняття його за актом передання-приймання, який підписується Сторонами та скріплюється печаткою Сторін.

Виходячи з викладеного, у силу норм ст. 635, 793 Цивільного кодексу України, попередній договір найму нежитлових приміщень № 01-08 від 14.02.2008 має бути нотаріально посвідчений.

Аналогічна позиція викладена Верховним судом України у постановах від 26.11.2008, 18.09.2013, які є обов'язковими для застосування, як то передбачено положеннями статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом Попередній договір № 01-08 від 14.02.2008 нотаріально не посвідчений.

Нікчемність Попереднього договору № 01-08 від 14.02.2008, відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України, означає, що він не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

А отже, оскільки правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину, тому правові наслідки таких правочинів настають лише у формах передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Таким чином з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що сплачені ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» на користь ТОВ «У.І.І.К» за цим договором грошові кошти у розмірі 1 100 000,00 грн., є такими що сплачені безпідставно.

Нікчемність попереднього договору № 01-08, що обумовлює відсутність у сторін обов'язків за цим договором, не породжує у сторін нових прав та обов'язків, зокрема таких, що виникли на підставі Додаткового договору від 26.03.2013, оскільки цей Додатковий договір є недійсним.

Разом з тим, законодавцем передбачена можливість новації у позикове зобов'язання іншого боргу. Таке правило закріплено положеннями статті 1053 Цивільного кодексу України. Новація - це спосіб припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами згідно з вимогами ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1053 ЦК за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Юридичною підставою договору позики, що виникає при новації, буде угода сторін про припинення первісного зобов'язання. Тому дійсність нового договору залежить від дійсності первісного. Якщо первісний договір визнається недійсним, то недійсним стає і договір позики, що його замінив.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його укладання та не породжує обов'язків для сторін, тому угоди щодо припинення таких обов'язків шляхом заміни їх на нові обов'язки є недійсними.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини справи, з якими законодавець пов'язує визнання правочину недійсним, зокрема Додаткового договору від 26.03.2013 у силу ст.ст. 220, 635, 793 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги про визнання вказаного договору недійсним підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" про визнання договору недійсним - задовольнити повністю.

Визнати Додатковий договір від 26.03.2013 до Попереднього договору №01-08, укладеного між ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» та ТОВ «Фоззі-Фуд» 14.02.2008 недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, місто Вишневе, вулиця Промислова, 5; ідентифікаційний код 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» (03049, місто Київ, вулиця Єреванська, 1 кв.1; ідентифікаційний код 32102765) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 09.12.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено

та підписано 15.12.2014 року

Суддя К.В. Полякова