Ухвала суду № 41991043, 17.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/11066/14 Справа № 205/10197/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шавула В. С. Доповідач - Котушенко С.П. Категорія 44

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Петренко І.О., Романюк М.М.

при секретарі Шило С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року за позовом комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року КП «Жилсервіс-5» Дніпропетровської міської ради звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням в кімнаті АДРЕСА_1, який знаходиться на його балансі. Посилаючись на те, що відповідачі зареєстровані в гуртожитку з 1998 року але не мешкають там понад 6 місяців, добровільно змінили місце проживання, придбавши у власність інше житло, позивач просив визнати їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням на підставі ст.71 ЖК України.

Ухвалою від 05 червня 2014 року суд залучив до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 (а.с.105).

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги.

У відповідності зі ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст.ст.6,127 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Гуртожитки можуть використовуватись для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року №208 затверджене Примірне положення про гуртожитки, яким відповідно до ст.131 ЖК України визначається порядок користування останніми, передбачено, зокрема, можливість збереження права користування жилою площею у гуртожитку при тимчасовій відсутності деяких категорій громадян (п.13 Примірного положення).

Разом з тим, а також відповідно до ч.8 ст.8 ЦПК України та з урахуванням подібності за змістом правовідносин саме щодо користування жилою площею у гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними правилами ст.ст.71, 72 ЖК України щодо відсутності осіб, які мають право користування жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду, положення цих правил про збереження за відсутньою особою права на жиле приміщення слід застосовувати і в разі тимчасової відсутності у гуртожитку особи, якій у ньому надавалася жила площа (за відсутності підстав для виселення).

Зі справи вбачається, що гуртожиток, розташований по АДРЕСА_1, раніше належав ВАТ «ДМЗ ім.Петровського», правонаступником якого є ПАТ «Євраз - ДМЗ ім.Петровського».

ОСОБА_3 з 1998 року є наймачем кімнати 203 у даному гуртожитку, а ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровані там у якості членів його сім'ї (а.с.10).

Сім'я відповідачів розпалась, 17 травня 2004 року їх шлюб розірвано (а.с.130).

За договором дарування від 16 березня 2012 року частину будівлі А-3,4 гуртожитоку по АДРЕСА_1, в якому знаходиться вказана кімната, ПАТ «Євраз - ДМЗ ім.Петровського» відчужило на користь Дніпропетровської міськради (а.с.188-190).

Балансоутримувачем зазначеного гуртожитку, на підставі рішення Дніпропетровської міськради №53/28 від 14 листопада 2012 року, є КП «Жилсервіс-5» (а.с.5-9).

Встановивши, що відповідачі тривалий час, тобто понад визначений ст.71 ЖК України строк, не проживають у спірній кімнаті, здавали її стороннім особам в піднайом, суд обґрунтовано визнав їх такими, що втратили право користування цим житловим приміщенням.

Доводи апелянта про розгляд справи за її відсутності, всупереч її заяві про відкладення розгляду справи, не є підставою для скасування рішення з огляду на таке.

Зі справи вбачається, що вона знаходилась в провадженні суду близько року. Після скасування заочного рішення по справі було призначено вісім судових засідань, в більшості яких приймала участь ОСОБА_1 і її представники, надавали пояснення, представляли докази.

Декілька разів, а саме 16 травня та 19 вересня 2014 року, суд відкладав розгляд справи за заявами відповідача та її представника.

15 жовтня 2014 року ОСОБА_1, посилаючись на свою хворобу, знову подала заяву про відкладення судового засідання без надання будь-яких медичних документів.

Її представник також не з'явився в судове засідання призначене на 17 жовтня 2014 року, про поважність причин неявки суд не сповістив. За таких обставин суд обґрунтовано закінчив розгляд справи за відсутності відповідача, оскільки такі її дії розцінюються як зловживання процесуальними правами (ч.3 ст.27 ЦПК України).

Посилання апеляційної скарги на те, що позивач є лише балансоутримувачем зазначеного гуртожитку і не мав права на звернення до суду з даним позовом, спростовуються статутом КП «Жилсервіс-5», з якого вбачається, що дане підприємство створено Дніпропетровською міською радою для виконання функцій управління житловим господарством, є представником Дніпропетровської міської ради, від свого імені виступає в цивільних правовідносинах з юридичними та фізичними особами, а також позивачем і відповідачем у суді загальної юрисдикції та інших судах, несе відповідальність за результати своєї діяльності (а.с.202-213).

Доводи апеляційної скарги про те, що за умовами договору дарування від 16 березня 2012 року Дніпропетровська міськрада зобов'язалась не вчиняти дій спрямованих на позбавлення мешканців гуртожитку права користування житловим приміщенням гуртожитку, не є підставою для її задоволення, оскільки такі умови договору суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до положень ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалене судом рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Котушенко С.П.

Судді Петренко І.О.

Романюк М.М.