Рішення № 41991029, 15.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2014 р. Справа № 914/4071/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Галтрансрембуд», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж», м. Львів

про стягнення 14 000 грн. 00 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Романушко П.П., представник (довіреність від 19.02.2014 р.);

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Галтрансрембуд», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж», м. Львів про стягнення 20 094 грн. 56 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 18.11.2014р. призначив розгляд справи на 01.12.2014 р. Ухвалою суду від 01.12.2014 р. розгляд справи відкладався на 15.12.2014 р.

Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар на загальну суму 43 594 грн. 56коп. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становила 20094грн. 56 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 20 094 грн. 56 коп.

15.12.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача 14000грн. 00 коп. боргу та судові витрати.

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача, зазначених у заяві про зменшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвал суду не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

11 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Галтрансрембуд» (постачальник) та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж» (покупець) було укладено договір №110112 поставки продукції.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених даним договором, передавати у власність покупця (відповідача) будівельні матеріали та готову будівельну продукцію, а покупець приймати продукцію та сплачувати за неї встановлену ціну.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу згідно накладних на відвантаження №ГПВВ-00731 від 14.11.2011 р., №ГПВВ-00732 від 15.11.2011 р., №ГПВВ-00766 від 25.11.2011 р., №ГПВВ-00799 від 07.12.2011 р., №МЦВВ-00828 від 23.12.2011 р., №ГПВВ-00836 від 28.12.2011 р., №ГПВВ-00836 від 28.12.2011 р., №ГПВВ-00027 від 13.03.2012 р., №ГПВВ-00324 від 03.12.2012 р. та довіреностей на отримання ТМЦ №24 від 10.11.2011 р., №35 від 24.11.2011 р., №42/1 від 02.12.2011 р., №42/1 від 02.12.2011 р., №66 від 23.12.2011 р., №69 від 28.12.2011 р., №59/1 від 13.03.2012 р. (оригінали накладної оглянутий в судовому засіданні, завірена копії долучена до матеріалів справи) товар на загальну суму 43 594 грн. 56 коп.

Відповідно до п. 2.1. договору покупець зобов'язаний оплатити продукцію у такому порядку: авансовий платіж в розмірі 50% від загальної вартості відповідної партії продукції сплачується протягом 3 днів з дня виставлення постачальником відповідного рахунку; решта грошових коштів сплачуються протягом 30 днів з дня відвантаження продукції.

Відповідач оплатив отриманий товар частково в сумі 29 594 грн. 56 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Таким чином, з матеріалів справи, пояснень представника позивача, вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, станом на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 000 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 14000грн. 00 коп. основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Будівельна компанія «Буд Електро Монтаж», м. Львів, вул. Малі Кривчиці, 9 (ідентифікаційний код 35227868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Галтрансрембуд», м. Львів, вул. Зелена, 269-А (ідентифікаційний код 30918102) 14 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 15.12.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.