Ухвала суду № 41990909, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/9991/15718/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.08.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011

у справі №2а-712/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Трейд»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.08.2010 позов задоволено частково. Скасовано рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004522340 від 03.09.2009 в частині нарахування ТОВ «БМ-Трейд» штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 12741,55 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.08.2010скасовано в частині відмови в скасуванні рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва про застосування штрафних санкцій №0004522340 від 03.09.2009 в частині нарахування ТОВ «БМ Трейд» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 93262,42 грн., в цій частині постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та апеляційної інстанції повністю та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Підставою для прийняття оспорюваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004522340 від 03.09.2009 в сумі 106003,97 грн. стали висновки акта перевірки, складеного ДПІ у Святошинському районі м.Києва №0479/26/53/23-32592128 від 21.08.2009, про порушення позивачем п.п.1, 6, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування оспорюваного рішення в сумі 12741,55 грн., обґрунтовував свої висновки тим, що порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не знайшло свого підтвердження.

Відсутність у видаткових фіскальних чеках обов?язкових реквізитів «Фіскальний чек» та «ставка ПДВ», передбачених Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.2000, зареєстрованого в Мін?юсті України 05.02.2001 за №105/5296, не може розцінюватись як невидача розрахункового документа.

Таке застосування норм матеріального права відповідає постанові Верховного Суду України від 05.12.2011 у справі за позовом підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» до державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо висновків податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, про порушення позивачем вимог п.п.6, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то судова колегія вважає правильними в цій частині висновки суду апеляційної інстанції, що зазначені порушення не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до пункту 6 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб?єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов?язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Пунктом 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що cуб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 цього Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

За змістом вказаних норм покладений на суб'єкта підприємницької діяльності обов`язок ведення товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не включає в себе обов`язку ведення та зберігання документів обліку, за якими такі товари придбавались, саме в місці реалізації товарів.

У розглядуваному випадку судом апеляційної інстанції встановлено, що облік товарів, які перебували у позивача на реалізації, здійснювався на підставі належним чином оформлених накладних, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів бухгалтерського обліку.

Відсутність цих документів на час перевірки у структурному підрозділі позивача обумовлена зберіганням первинних документів у бухгалтерії підприємства за юридичною адресою, що знаходиться поза межами місця реалізації товарів.

Такі дії позивача відповідають змісту частини сьомої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою визначено обов'язок підприємства забезпечувати належне зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку протягом встановленого строку, а також пункту 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з яким первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальність осіб, уповноважених головним бухгалтером.

З цих же підстав у торговій точці, що перевірялась, відсутні використані книги обліку розрахункових операцій та розрахункові книжки, зберігання яких після їх закінчення здійснювалось в бухгалтерії позивача за місцем ведення бухгалтерського обліку, при цьому доказів недотримання строку їх збереження відповідачем не надано.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов об'єктивного висновку, що податковим органом було безпідставно кваліфіковано відсутність використаних книг обліку розрахункових операцій, розрахункових книжок та первинних документів у місці фактичної реалізації товарів як порушення позивачем вимог п.п.6, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун