Ухвала суду № 41990902, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/9991/59087/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Вінницькій області та Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2011

у справі № 2а/0270/781/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВА 9»

до 1. Державної податкової адміністрації у Вінницькій області;

2. Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання дій протиправними, скасування рішень та податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПА у Вінницькій області від 11.01.2011 № 158 про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2009 № 0003332310/0. Скасовано податкову вимогу ДПІ у м. Вінниці від 02.02.2011 № 289 про зобов'язання сплатити податковий борг в сумі 78380 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

ДПА у Вінницькій області та ДПІ у м. Вінниці подали касаційні скарги, в яких просять скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3 та п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом планової виїзної перевірки ДПІ у м. Вінниці від 01.12.2009 № 282/23/34325285 зафіксовано порушення вимог п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3 та п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, внаслідок чого виявлено заниження позивачем бюджетного відшкодування в сумі 225707 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2009 № 0003332310/0 форми «В2» про збільшення ТОВ «АВА 9» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в с4умі 225707 грн., яка підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Рішенням голови ДПА у Вінницькій області від 11.01.2011 № 158 вказане податкове повідомлення-рішення скасовано на підставі ст. 55 Податкового кодексу України. Голова ДПА у Вінницькій області виходив з того, що у порушення вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» матеріалами перевірки не доведено факту заниження платником податку бюджетного відшкодування, податкове повідомлення-рішення винесено без проведення доперевірочного аналізу, формування податкового кредиту проводилось лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, зустрічні перевірки не проведені, надмірної сплати податку до бюджету постачальниками не досліджено, підтвердження сплати за поставлені товари відбулось відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка 26 декларації з ПДВ, чим порушено вимоги наказів ДПА України від 18.08.2005 № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» та наказу ДПА України від 03.09.2004 № 515 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість».

Судами попередніх інстанцій належним чином досліджено питання щодо правомірності скасування оспорюваним рішенням голови ДПА у Вінницькій області податкового повідомлення-рішення форми «В2» про збільшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в результаті чого надано правильну правову оцінку наведеним вище мотивам, з яких податкове повідомлення-рішення було скасовано, на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Зокрема, суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо помилковості позиції вищестоящого податкового органу про неможливість підтвердження права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування без проведення зустрічних перевірок контрагентів та дослідження надмірної сплати податку до бюджету постачальниками.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, у платника податку на додану вартість виникає право на отримання бюджетного відшкодування визначеними у законі способами.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування, зокрема у рахунок зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, залежно від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма постачальниками товару.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність рішення ДПА у Вінницькій області від 11.01.2011 № 158 про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2009 № 0003332310/0 форми «В2» є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 02.02.2011 № 289 про зобов'язання сплатити податковий борг в сумі 78380 грн., суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність задоволення позову також і в цій частині.

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що фактичною підставою для винесення оспорюваної податкової вимоги від 02.02.2011 № 289, якою визначено зобов'язання щодо сплати податкового боргу в сумі 78380 грн., слугувало рішення Голови ДПА у Вінницькій області від 11.01.2011 № 158 про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2009 № 0003332310/0 форми «В2».

Згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

У відповідності до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Зі змісту вказаних положень вбачається, що податкова вимога надсилається платнику податків у разі несплати останнім протягом встановлених строків суми узгодженого грошового зобов'язання, яке визначене податковим органом на підставі висновків перевірки.

Враховуючи те, що актом перевірки від 01.12.2009 № 282/23/34325285 зафіксовано заниження позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а не заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, відповідно податковим органом не складалось податкове повідомлення-рішення про визначення позивачеві податку на додану вартість в сумі 78380 грн., а позивачем не узгоджувалось таке зобов'язання, а відтак, у останнього не виникло податкового боргу з цього податку на таку суму, то виставлення оспорюваної податкової вимоги є протиправним.

Зважаючи на повне встановлення судами обставин у справі, правильне застосування норм матеріального права, діючи в межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених в ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Вінницькій області та Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун