Ухвала суду № 41990882, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/25219/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

у справі № 2а-11206/10/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Термінал»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС-Термінал» (надалі - позивач, ТОВ «ТЕС-Термінал») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (надалі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2010 № 0000070700/0 та № 0000060700/0.

Суди попередніх інстанцій спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність винесення оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.10.2009 по 31.03.2010.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 272/07-00/35002698 від 18.08.2010, відповідно до висновку якого встановлено порушення позивачем п.1.8, ст.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), внаслідок чого ТОВ «ТЕС-Термінал» завищено значення податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 255 552 грн., та завищено суму бюджетного відшкодування на 1 646 728 грн.

На підставі висновків акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000070700/0 від 20.08.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 646 728,00 грн.;

- № 0000060700/0 від 20.08.2010, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 306 260 грн. основного платежу та 153 130 грн. штрафних санкцій.

Податковий орган дійшов висновку, що позивачем податковий кредит на суму 2 255 552 грн. сформовано на підставі нікчемних правочинів із контрагентами: ТОВ «Капітал Сервіс плюс», ТОВ «Кримський спас», ТОВ «Укрспецтехнопоставка», ПП «Будторг-техно», ТОВ «Будмонтажтехнологія», ПП «Сюїта», оскільки господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) фактично не відбулись, а договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до вказаного порядку сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «ТЕС-Термінал» були укладені договори:

- з ТОВ «Капітал Сервіс Плюс» від 16.09.2009 № 135, предметом якого є виконання або організація експедиторського обслуговування транзитних і інших вантажів і майна Замовника, надання інших послуг;

- з ТОВ «Укрспецтехнопоставка» № 12/10 від 12.10.2009, № 19/10 від 19.10.2009, предметом яких є роботи по обслуговуванню насосного устаткування і запорної арматури, обслуговування електроустаткування, зачищення ємкостей, обслуговування причального устаткування;

- з ТОВ «Кримський спас» № 2/11 від 02.11.2009, предметом якого є виконання робіт по зачистці ємкостей і трубопроводів; № 011209 від 01.12.2009, предметом якого є виконання або організація експедиторського обслуговування транзитних і інших вантажів і майна Замовника, надання інших послуг;

- з ТОВ «Будмонтажтехнології» № 9/11 від 09.11.2009, предметом якого є надання робіт по обслуговуванню і ремонту устаткування парового обв'язування;

- з ПП «Будторг-техно» № 010410 від 01.04.2010, предметом якого є обслуговування насосного устаткування, запорної арматури, обслуговування і ремонт устаткування парового обв'язування, обслуговування електропідстанції на об'єкті - Мазутне господарство м. Керч;

- з ПП «Сюїта» № 010410 від 01.04.2010, предметом якого є надання робіт по зачистці ємкостей і трубопроводів на об'єкті - Мазутне господарство м. Керч.

Всього за досліджуваний період ТОВ «Капітал Сервіс плюс», ТОВ «Кримський спас», ТОВ «Укрспецтехнопоставка», ТОВ «Будмонтажтехнологія», ПП «Будторг-техно», ПП «Сюїта» надали послуги і поставили товарно-матеріальні цінності в адресу ТОВ «ТЕС-Термінал» на суму 13 533 320,21 грн., в тому числі ПДВ на суму 2 255 553,36 грн.

Реальне проведення взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними, накладними, паспортами якості і сертифікатами, зведеними обліковими документами, журналами-ордерами тощо.

Послуги по обслуговування електроустаткування, зачистці ємкостей, обслуговування устаткування, юстирування датчиків, а також надходження ТМЦ від вищезгаданих постачальників в сумі 13 533 320,21 грн. були сплачені позивачем в повному обсязі.

На момент здійснення господарських операцій позивач та ТОВ «Капітал Сервіс плюс», ТОВ «Кримський спас», ТОВ «Укрспецтехнопоставка», ПП «Будторг-техно», ТОВ «Будмонтажтехнологія», ПП «Сюїта» були зареєстровані як юридичні особи, мали свідоцтва платників податку на додану вартість, мали повну юридичну правосуб'єктність виписувати податкові накладні.

Крім того, акт перевірки містить посилання на те, що в спірних періодах контрагенти позивача декларували податкові зобов'язання по ПДВ, що узгоджується із даними податкового кредиту, визначеними в податкових деклараціях ТОВ «ТЕС-Термінал».

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ТОВ «ТЕС-Термінал» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідного періоду та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за результатом проведення господарських операцій із вказаними контрагентами з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, оскільки висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Укладені між ТОВ «ТЕС-Термінал» та ТОВ «Капітал Сервіс плюс», ТОВ «Кримський спас», ПП «Будторг-техно», ТОВ «Укрспецтехнопоставка», ТОВ «Будмонтажтехнологія», ПП «Сюїта» договори не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, відтак, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні договорів із вказаними суб'єктами господарювання ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту та реалізації права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, а також про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі № 2а-11206/10/7/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна