Ухвала суду № 41990867, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2014 р. м. Київ К/800/47636/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників: позивача:Прядка В.М., відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління 77»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2014

у справі № 818/614/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління 77»

до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління 77» (надалі - позивач, ТОВ «БМУ 77») до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (надалі - відповідач, Сумська ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000962201 від 02.10.2013, № 0000992201 від 02.10.2013, № 00002201 від 28.02.2014.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що проведення позивачем господарських операцій на підставі укладених договорів засвідчується документально, що підтверджує правильність збільшення ТОВ «БМУ 77» податкового кредиту та включення понесених витрат до складу витрат операційної діяльності.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2014 скасовано постанову суду першої інстанції і прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2014 і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БМУ 77» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, про що 18.09.2013 складено акт № 58/22/35770053/5.

За наслідками перевірки 02.10.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000962201 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 761 376,90 грн., № 0000982201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 200 641,50 грн., № 0000992201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65 838,00 грн. Після часткового задоволення скарги позивача, 28.02.2014 податковим органом винесено нове рішення № 00002201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 199 062,00 грн.

Підставою для прийняття зазначених рішень стало порушення позивачем вимог п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, що полягало у завищенні витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в деклараціях з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року на суму 972 582 грн. та за 2012 рік на суму 1 244 788 грн. Також відповідач дійшов висновку, що позивачем завищено витрати та податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «АСС Буд Груп», ТОВ «Камтес», ТОВ «Електро-промисловий комплекс», ТОВ «Голден Україна», які здійснювали діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі і позивачу.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про помилковість висновків суду апеляційної інстанції та наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2011, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу ( крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 44.1 ст.44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Нормативним документом, який регулює порядок обліку витрат на виробництво продукції, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Пунктом 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» передбачено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Судом першої інстанції встановлено, що при проведенні підприємством будівельних робіт протягом жовтня 2011 року - грудня 2012 року будівельні матеріали переміщувались зі складу на об'єкти будівництва, що оформлювалося належними актами списання, а в бухгалтерському обліку здійснювалися проводки Дт 23 «Виробництво» - Кт 28 «Товари». На час проведення перевірки дані матеріали повністю використано у виробництві.

Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 затверджено «Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій».

Відповідно до вказаної Інструкції рахунки Класу 2 «Запаси» призначені для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству готової продукції, товарів, предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Рахунок 23 «Виробництво» призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). Зокрема, цей рахунок використовується для обліку на окремих субрахунках витрат промислових і сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції; підрядних, геологічних та проектних організацій на виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та проектно-вишукувальних робіт: інших підприємств та організацій.

За дебетом рахунку 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо).

Різниця між даними бухгалтерського та податкового обліку при визначенні розміру витрат виникла внаслідок неврахування працівниками податкового органу оборотів по бухгалтерській проводці Д-т 23 «Виробництво» - К-т 28 «Товари», тобто неврахування розміру вартості будівельних матеріалів, використаних при виконанні монтажних робіт, які складають за 2011 рік - 623 910,77 грн., за 2012 рік - 1 765 392,00 грн.

Позивачем відповідно до пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України сформовано розмір інших операційних витрат, що включаються до складу інших витрат у загальній сумі 710 306,87 грн., що обліковується на рахунку бухгалтерського обліку 94 «Інші витрати операційної діяльності», однак відповідачем під час перевірки це не було взято до уваги, хоча позивачем надавались всі первинні та інші документи, інформація про що міститься в самому акті перевірки.

Отже, податковим органом при визначенні суми операційних витрат безпідставно не враховано дані бухгалтерського обліку ТОВ «БМУ 77», зокрема, суми, вказані у дебеті рахунку 23 «Виробництво», та внаслідок цього, неправомірно зменшено суму витрат позивача відповідних періодів.

Судом також встановлено, що між позивачем (замовником) та ТОВ «АСС БУД ГРУП» (підрядником) було укладено договори підряду № 300511 від 30.05.2011, № 150711 від 15.07.2011; договори на виконання підрядних робіт від 10.10.2011 № 121011, № 121111, № 121211, № 121311, № 121411, відповідно до яких ТОВ «АСС БУД ГРУП» на замовлення позивача протягом жовтня 2011 року виконувало будівельні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), податковими накладними. У лютому-березні 2012 року позивач повністю оплатив вартість підрядних робіт, що підтверджується банківськими виписками.

Між позивачем (замовником) та ТОВ «Камтес» (підрядником) було укладено договори підряду № 001 /03/12 від 01.03.2012, № 001/06/12 від 01.06.2012. Відповідно до цих договорів ТОВ «Камтес» на замовлення позивача протягом березня, червня та вересня 2012 року виконувало будівельні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), податковими накладними. У квітні-жовтні 2012 року позивач оплатив вартість підрядних робіт, що підтверджується банківськими виписками.

Між позивачем (замовником) та ТОВ «Голден Україна» (підрядником) було укладено договори підряду № 01/10-12 від 01.10.2012, № 031012 від 03.10.2012. Відповідно до зазначених договорів ТОВ «Голден Україна» на замовлення позивача протягом листопада-грудня 2012 року виконувало будівельні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), податковими накладними. У грудні 2012 року та травні 2013 року позивач повністю оплатив вартість підрядних робіт, що підтверджується банківськими виписками.

Також, 01 грудня 2011 року позивачем було придбано у ТОВ «Електро-промисловий комплекс» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 71 134,56 грн., що підтверджується видатковою та податковою накладними, банківськими виписками.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Нормами п. 200.4 ст. 200 Кодексу визначено: якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, податок на додану вартість є непрямим податком, особливістю справляння якого є можливість в подальшому відшкодувати понесені витрати зі сплати цього податку шляхом зменшення належних до сплати сум ПДВ за рахунок від'ємного значення з наступним відшкодуванням цього податку з бюджету, - за умови підтвердження права позивача на податковий кредит по господарських операціях.

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України).

Із зазначених правових норм вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «АСС БУД ГРУП», ТОВ «Камтес», ТОВ «Голден Україна», ТОВ «Електро-промисловий комплекс» були платниками податку на додану вартість.

Висновки податкового органу про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів та неможливість здійснення ними господарської діяльності не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат і не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання незаконної податкової вигоди позивачем.

Укладені між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання договори не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Отже, досліджені судом першої інстанції первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ТОВ «БМУ 77» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість та операційні витрати відповідних періодів за результатом проведення господарських операцій з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Наведеним спростовується позиція колегії суддів апеляційної інстанції, що полягає у переконаності в штучному створенні документообігу задля імітації господарських операцій, які дають право позивачу на збільшення розміру витрат операційної діяльності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

Згідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління 77» задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2014 у справі № 818/614/14 скасувати.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 у справі № 818/614/14 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. ЛосєвСудді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна