Ухвала суду № 41990855, 03.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/800/57353/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Гринюк О.М.,відповідача: третьої особи: Марчук Л.А., не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2013

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013

у справі № 826/9564/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

за участю третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування акта перевірки, стягнення бюджетної заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2013 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» (надалі - позивач, ТОВ з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.») до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 № 0000591530, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 170,00 грн. В частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 № 0000581530, скасування акта перевірки та стягнення через третю особу суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 299 346,00 грн. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 скасовано рішення постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову частково: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.06.2013 № 0000581530, № 0000591530. В решті позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 і відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач та третя особа не надали письмових заперечень або пояснень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом з 23 квітня по 14 травня 2013 року проведено документальну позапланову перевірку позивача, за результатами якої 23.05.2013 складено акт перевірки, відповідно до висновків якого:

- не підтверджено від'ємне значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту, відображене позивачем у податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 року від 14.12.2012 у розмірі 1 299 346,00 грн.;

- позивачем завищено бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2012 року у розмірі 1 299 346,00 грн.;

- позивачу збільшено суму, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, у розмірі 170,00 грн. (штрафні санкції).

На підставі акта перевірки, 10.06.2013 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000581530, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 1 299 346,00 грн.; № 0000591530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач засобами електронного зв'язку направив відповідачу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2012 року від 16.01.2013.

Листом від 07.02.2013 № 3006/10/15.3-25 відповідач повідомив платника податків про невизнання декларації за грудень 2012 року податковою звітністю.

Однак, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2013 у справі № 826/8193-13-а за позовом ТОВ з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС визнано протиправним рішення № 3006/10/15.3-25 та зобов'язано ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС перенести до електронних баз податкової звітності показники поданої позивачем декларації за грудень 2012 року. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2013 залишено без змін. Рішення набуло законної сили.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З наявної в матеріалах справи копії квитанції № 2, декларацію за грудень 2012 року подано відповідачу (зареєстровано) 16 січня 2013 року об 11 год. 31 хв. 52 сек.

З урахуванням обставин, встановлених рішенням у справі № 826/8193-13-а про протиправність невизнання податковим органом податкової декларації позивача за грудень 2012 року податковою звітністю, та зважаючи на дотримання позивачем при поданні декларації встановлених законодавством строків, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн., визначених податковим повідомленням-рішенням від 10.06.2013 № 0000591530, є помилковим.

В акті перевірки зазначено, що причиною виникненнях від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту є здійснення експортних операцій, які, відповідно до чинного податкового законодавства, оподатковуються за нульовою ставкою, та імпортних операцій, а також витрати, пов'язані із послугами, наданими нерезидентом на митній території України.

Згідно п. 46.1 ст. 46, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Згідно абз. 3 п. 13, абз. 1, 2 п. 18 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

У разі наявності операцій з вивезення товарів за межі митної території України (заповнення рядка 2.1 декларації) до декларації додаються оригінали митних декларацій (примірники декларанта).

Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, оригінали митних декларацій (примірників декларанта) подають окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Відповідач наголошував на тому, що в порушення викладених положень, позивачем не подано разом із декларацією за листопад 2012 року оригіналів експортних вантажних митних декларацій, у зв'язку з чим у відповідача відсутня можливість підтвердити суму від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту за листопад 2012 року.

Крім того, податковим органом зазначено, що номери ВМД, вказані у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2012 року, не співпадають із номерами ВМД, поданих разом із декларацією за листопад 2012 року.

На цій підставі, суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимог позивача про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0000581530 та про стягнення з бюджету суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 299 346,00 грн.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що така позиція суду першої інстанції спростовується доказами, наданими позивачем до матеріалів справи, а саме: листами позивача № 012 від 16.01.2013, № 098 від 18.02.2013 про надання ВМД з відміткою податкового органу про їх отримання.

Також, самим відповідачем визнано факт надання позивачем оригіналів ВМД, про що чітко зазначено в акті від 23.05.2013, а саме: в пп.3.1.6 п.3.1, стор.8 акта - «до ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС були надані оригінали ВМД за листопад 2012 р.».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції неповно дослідив надані докази і не надав їм належної оцінки.

Щодо висновків податкового органу про невідповідність номерів ВМД, зазначених у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2012 року, із номерами ВМД, поданими разом із декларацією з ПДВ за листопад 2012 року, слід зазначити, що розбіжність в номерах ВМД, зазначених в перелічених документах, встановлено лише в одній ВМД. Так, в реєстрі отриманих податкових накладних вказано ВМД від 29.11.2012 № 100200000/2012/543600, тоді як правильний номер ВМД від 29.11.2012 - № 100200000/2012/593600. В інших ВМД колегією суддів розбіжностей не виявлено. З урахуванням цього, суд зробив висновок про те, що розбіжність в одній ВМД, не може бути підставою для невключення платником податку до складу податкового кредиту та подальшого формування від'ємного значення з податку на додану вартість всіх ВМД.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 Кодексу передбачено, що, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє лише невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, але ніяк не факт подання чи неподання відповідачу ВМД.

При проведенні перевірки податковим органом не було виявлено розбіжностей між сумою бюджетного відшкодування та сумою, заявленою позивачем в декларації за грудень 2012 року. Крім того, висновками акта перевірки № 569/15-308/30530955 від 23.05.2013 підтверджено і суму бюджетного відшкодування в розмірі 1 299 346,00 грн., і право позивача на бюджетне відшкодування.

Сума податку на додану вартість в розмірі 1 299 346,00 грн. чітко відображена в поданих ВМД, а факт сплати позивачем зазначеної суми під час митного оформлення товарів при імпорті підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Оскільки, сума податку позивачем фактично сплачена до державного бюджету повністю в розмірі 1 299 346,00 грн., то на підставі п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивач має законне право на повернення суми бюджетного відшкодування на свій розрахунковий рахунок.

Більше того, суд першої інстанції в постанові від 06.08.2013 підтвердив, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за грудень 2012 року.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 № 0000581530 про зменшення суми від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту, відображеної позивачем у податковій декларації з ПДВ за листопад 2012 року від 14.12.2012 у розмірі 1 299 346,00 грн., підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування акта перевірки, з огляду на наступне.

Акт перевірки є виключно формою фіксації податкової інформації про виявлені податковим органом факти та обставини і не містить в собі будь-яких владних приписів і вимог на відміну від податкового повідомлення-рішення, а тому не підпадає під ознаки рішення (акта індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень у розумінні доктрини Кодексу адміністративного судочинства України.

В даному випадку, дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню відповідного акта є лише способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, що не порушує права платника та не створює об'єктивних перешкод у реалізації позивачем його законних інтересів, тому підстав для скасування акта перевірки колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не вбачає.

Пунктом 5, 7 частини 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, передбачено, що територіальні органи Державної казначейської служби України здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Крім того, відповідно до п. 200.12 та п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ з іноземними інвестиціями «Дока Україна T.O.B.» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 299 346,00 грн. задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано жодного доказу його звернення до органів Державного казначейства України із заявою про повернення коштів з бюджету, а також не надано доказів подання податковим органом Державному казначейству України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, доказів відмови в поданні або доказів виплати відшкодування.

Відтак, наведене підтверджує правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови від 29.10.2013 та скасуванні рішення суду першої інстанції, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 у справі № 826/9564/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна