Ухвала суду № 41990694, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/9991/59787/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард - М»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2011

у справі № 2а/0270/2325/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-М»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард-М» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 18.04.2011 № 0001752330 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4500 грн., в т.ч. 3600 грн. основного платежу та 900 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2011, в задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Авангард- М» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст. 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 207, ч.ч. 1, 2 ст. 215, Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 18.04.2011 № 0001752330 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4500 грн., в т.ч. 3600 грн. основного платежу та 900 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки позапланової невиїзної документальної перевірки за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, викладені в акті від 04.04.2011 № 1207/23/23061398, про порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за нереальними операціями щодо придбання у ТОВ ВЕВП «Темп» та ТОВ «Влад» пшениці.

Свою позицію щодо нереальності вказаних операцій відповідач обґрунтовує відсутністю у позивача первинних документів, які б підтверджували, що вказані операції дійсно мали місце, а також неможливістю ведення господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Авангард-М» основних фондів.

В обґрунтування касаційної скарги ТОВ «Авангард-М» посилається на порушення посадовими особами податкового органу порядку проведення перевірки, зокрема, ненадання позивачу наказу про проведення перевірки для ознайомлення, ненадсилання повідомлення про проведення перевірки, а також на недоведеність відповідачем обставин щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Водночас наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Господарська операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини про те, що вказані вище господарські операції не мали реального характеру, адже їх реальне укладення та виконання не підтверджено первинними документами, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів про необхідність відмови в задоволенні позову.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на недодержання відповідачем вимог щодо порядку проведення перевірки суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся і перевірка фактично проведена, суд повинен надати правову оцінку суті виявлених в ході перевірки порушень податкового та іншого законодавства.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард М» залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун