Ухвала суду № 41990664, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/9991/52521/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011

у справі № 2а-1543/10/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання дій протиправним, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі щодо розподілу коштів та зміни призначення платежів, визначених в платіжних дорученнях.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, наголошуючи на тому, що погашення податкових зобов'язань, що мають більш ранні терміни виникнення, здійснюється попередньо погашенню поточних податкових зобов'язань.

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі платіжних доручень від 26.02.2010 № 2336, від 26.02.2010 № 2492, від 05.03.2010 № 2838 позивачем ініційовано сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2010 року в загальній сумі 1350000 грн.

Податковим органом спрямовано сплачені позивачем згідно з вищезазначеними платіжними дорученнями грошові кошти на погашення податкового боргу з податку на додану вартість в загальній сумі 37809687,5 грн., в тому числі: 25206458,33 грн. основного платежу та 12603229,17 грн. штрафних (фінансових) санкцій, що виник у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2004 № 0000210203/2.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий орган позбавлений права змінювати визначене у платіжних дорученнях призначення платежу.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку.

Пунктом 7.7 статті 7 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ були визначені заходи, які могли вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

З наведеного випливає, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків, відповідно визначення періоду, протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи із дати погашення відповідачем податкових зобов'язань за ніші періоди, є помилковим.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.04.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун