Ухвала суду № 41990648, 16.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

16 грудня 2014 року м. Київ В/800/4755/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів: Кобилянського М.Г.,

Кочана В.М.,

Малиніна В.В.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року, постановленої за результатами розгляду касаційної скарги у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної Міграційної Служби м. Тульчина про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановила:

ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Зобов'язано управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області розглянути заяву ОСОБА_4 від 28 лютого 2014 року про видачу закордонного паспорта. В решті позову відмовлено.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ) заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Пунктом 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для перегляду судових рішень, зокрема, є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як вбачається з поданих до заяви матеріалів, в обґрунтування своєї заяви, ОСОБА_4 посилається на ухвалу судді Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2011 року (К/9991/65146/11), якою було відкрито провадження у справі та постанову Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року, при ухваленні яких, на його думку, суд касаційної інстанції допустив неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права.

Разом з тим, судовими рішеннями, на які робиться посилання для підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути рішення таких касаційних судів (інстанцій): Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України як касаційної (третьої) інстанції, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України як касаційної (третьої) інстанції, а також рішення апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом України від 22 лютого 2007 року № 697-V «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ».

Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним.

Обов'язковим є те, щоб такими рішеннями було розв'язано спір по суті або вони перешкоджали провадженню у справі та в цих рішеннях судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права. Такі рішення не повинні бути скасовані Верховним Судом України, а якщо вказані рішення були підставою для перегляду та розглядалися Верховним Судом України, то необхідно, щоб відносно них був висновок про їх правильність.

Отже, до зазначених судових рішень не належать рішення Верховного Суду України, ухвалені після 30 липня 2010 року, та судові рішення, ухвалені до 30 липня 2010 року судовими палатами в адміністративних та господарських справах Верховного Суду України і Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України, яка за винятковими обставинами переглядала рішення колегій Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалених у касаційному порядку, а також за винятковими обставинами рішення апеляційних судів як касаційних.

При цьому, питання застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 237 КАС України не можуть бути підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України, оскільки ухвала судді про відкриття провадження у справі не перешкоджає провадженню у справі та в ній не розв'язується спір по суті.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що правових підстав для допуску справи за позовом ОСОБА_4 до управління Державної Міграційної Служби м. Тульчина про зобов'язання вчинити певні дії до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року, немає.

Керуючись статтями 237, 239, 2391, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної Міграційної Служби м. Тульчина про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді: М.Г. Кобилянський

В.М. Кочан

В.В. Малинін

М.І. Мойсюк