Ухвала суду № 41990553, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/800/33397/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу

за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Артемівську та Артемівському районі Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Артемівську Донецької області про стягнення заборгованості по понесених витратах

за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Артемівську та Артемівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року управління Пенсійного фонду України в м.Артемівську та Артемівському районі Донецької області звернулось в суд із позовом стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Артемівську Донецької області заборгованість по понесених витратах управлінням за період з 01 жовтня 2013 року по 28 лютого 2014 року в розмірі 5 582, 36 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року, позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Артемівську Донецької області на користь управління Пенсійного фонду України в м.Артемівську та Артемівському районі Донецької області заборгованість по понесених витратах позивачем за період з 01 жовтня 2013 року по 28 лютого 2014 року в розмірі 4 832,36 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове - про задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Судами встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в м.Артемівську та Артемівському районі Донецької області за період з 01 жовтня 2013 року по 28 лютого 2014 року нараховані суми, що підлягають відшкодуванню по виплаченим пенсіям у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. На адресу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Артемівську Донецької області направлені акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Артемівську Донецької області відмовилось підписати зазначені в акті витрати, зокрема, пов'язані з втратою годувальника та особам, інвалідність яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, які знаходились на території колишніх республік СРСР, на загальну суму 5582,36 гривень відповідно до списку осіб:

ОСОБА_1 постраждав наслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території Курської області РФРСР в 1973 році;

ОСОБА_2 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території м. Норильська РФРСР в 1974 році;

ОСОБА_3 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території м. Нижневартовська РФРСР в 1984 році;

ОСОБА_4 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території м. Омська РФРСР в 1984 році;

ОСОБА_5 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території м. Стрежеве РФРСР в 1989 році;

ОСОБА_6 постраждала внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території Російської РФРСР в 1977 році. Відповідно до свідоцтва про одруження ОСОБА_6, змінила прізвище на ОСОБА_6. Розпорядженням від 12 грудня 1985 року останній було призначено пенсію у зв`язку із трудовим каліцтвом;

ОСОБА_8 постраждав вніслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території м. Тюмень РФРСР в 1974 році;

ОСОБА_9 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року, пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначена ОСОБА_10 23 червня 2009 року. На час смерті ОСОБА_11, його дружині - ОСОБА_10 виповнилося 45 років, крім того, остання належала до категорії працездатних осіб.

Вищевказані обставини щодо вказаних пенсіонерів та між тими самими сторонами по справі встановлені ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі № 805/15268/13-а.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частково задовольняючі позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування є системою прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюється окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (стаття 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-ХІV), який визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною 4 статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат. Це ж саме правило закріплено у абзаці другому пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-ХІV.

Статтею 21 Закону № 1105-ХІV визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 11 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Статтею 6 Угоди передбачено, що призначення пенсій громадян держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

З огляду на вищенаведене, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 4 832,36 грн., оскільки громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 постраждали внаслідок нещасного випадку на виробництві, на території колишніх республік СРСР, тобто підлягають відшкодуванню.

Що ж стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_10, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відмовили у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_10, оскільки на час смерті ОСОБА_9, його дружині - ОСОБА_10 виповнилося 45 років та вона належала до категорії працездатних осіб, тобто у неї відсутні необхідні умови для отримання страхових виплат від відповідача, крім того у справі відсутні належні докази на підтвердження того, що на момент смерті померлого вона знаходилася на його утриманні.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230 КАС України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Артемівську та Артемівському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.

СУДДІ : Амєлін С.Є.

Юрченко В.В.