Ухвала суду № 41990542, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/9991/58828/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011

у справі № 2а-5612/09/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль» ЛТД

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артіль» ЛТД звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 08.05.2009 № 0027320700/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 4000 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.12.2009 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 скасовано судове рішення суду першої інстанції, позов задоволено.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ТОВ «Артіль» ЛТД подано до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року, згідно з якою заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість у сумі 146469 грн.

Підставою для зменшення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2009 № 0027320700/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 року у сумі 4000 грн. слугували висновки позапланової виїзної перевірки, викладені в акті від 01.10.2009 № 1250/07-000/13857386, про порушення вимог п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Позиція податкового органу, з якою погодився суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, полягає у тому, що у позивача відсутнє право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість внаслідок не підтвердження факту сплати відповідної суми податку на додану вартість в попередньому податковому періоді (червень 2009 року) постачальниками до держбюджету в ланцюгу постачання.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновок суду апеляційної інстанції щодо помилковості такої позиції.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з його боку порушення вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання ним вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування залежно від факту проведення зустрічних перевірок контрагентів в ланцюгу постачання та підтвердження такими перевірками сплати ними податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун