Ухвала суду № 41990528, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/9991/52565/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011

у справі № 2а-5490/10/1570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «ФАРЛЕП - ІНВЕСТ»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 04.08.2008 № 0002072301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 97830 грн., в т.ч. 75560 грн. основного платежу та 22270 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.08.2008 № 0002082301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 47723 грн., в т.ч. 31815 грн. основного платежу та 15908 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у Київському районі м. Одеси подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства: за період: з 01.04.2007 по 31.08.2008, за результатами якої складено акт від 04.07.2008 № 1558/23-02/32189940/129. Цим актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, що слугувало підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2008 № 0002072301/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 97830 грн., в т.ч. 75560 грн. основного платежу та 22270 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що слугувало підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2008 № 0002082301/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 47723 грн., в т.ч. 31815 грн. основного платежу та 15908 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податковий орган обумовлює зафіксовані в акті від 04.07.2008 № 1558/23-02/32189940/129 порушення вимог наведених норм закону тим, що позивач неправомірно відніс у податковому періоді, який перевірявся, до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрати та податок на додану вартість відповідно, сплачені за господарськими операціями з ТОВ «Фарлеп» за договором від 15.03.2006 № 26238 про абонентське обслуговування в мережі Інтернет в сумі 19089 грн. (послуги доступу: логін-matrix, швидкість 10 Mbps без обмежень).

В обґрунтування вказаних обставин податковий орган посилається на те, що придбані послуги не використовувались позивачем у господарській діяльності, оскільки згідно з п. 3.11 Регламенту користування глобальною мережею Інтернет компанії Фарлеп додатку № 1 до договору від 15.03.2006 № 26238 позивач є кінцевим користувачем і не має права надання послуг щодо доступу до мережі Інтернет третім особам.

Інших фактичних підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит та валові витрати податковий орган не визначає, реальність операцій не оспорює.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлено обставини у справі, яким надана правова оцінка на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закону № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР (далі - Закону № 283/97-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5, а також п. 5.11 ст. 5 Закону № 283/97-ВР передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Зі змісту наведених норм вбачається, що до складу валових витрат та податкового кредиту можуть відноситись суми витрат та податку на додану вартість відповідно за товари (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 1.32 Закону № 283/97-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Враховуючи належне дослідження судами попередніх інстанцій питання щодо придбання позивачем послуг з доступу до мережні Інтернет для використання в господарській діяльності, надання оцінки усім доводам податкового органу, якими він обґрунтовував власну позицію щодо неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів щодо правомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за вказаними операціями.

Зокрема судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що між позивачем та ТОВ «Фарлеп» було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 15.03.2006 № 26238, згідно з якою замовник (позивач) має право надавати послуги з доступу до мережі Інтернет третім особам.

Крім того, судами досліджено питання щодо фактичного надання таких послуг третім особам, в результаті чого встановлено, що позивач здійснював будівництво широкополосної мультисервісної мережі, продаж Інтернет карток, надання в оренду обладнання, послуг з обслуговування оптичних волокон, послуг доступу до мережі Інтернет. Такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зважаючи на підтвердження факту придбання позивачем послуг з доступу до мережі Інтернет у межах здійснення господарської діяльності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 04.08.2008 № 0002072301/0 та № 0002082301/0.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун