Ухвала суду № 41990522, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. Київ К/9991/52897/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011

у справі № 2а-7945/08/1570

за позовом Приватного підприємства «ІНТЕХАБРАЗИВ»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 10.06.2008 № 0000053500/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 131495 грн., в тому числі: 87663 грн. основного платежу та 43832 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Скасовано першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 27.06.2008 № 1/2712 щодо погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 131495 грн. та розповсюдження права податкової застави на активи Приватного підприємства «ІНТЕХАБРАЗИВ».

ДПІ у Приморському районі м. Одеси подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приватне підприємство «ІНТЕХАБРАЗИВ»в письмових запереченнях на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено документальну невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 28.05.2008 № 5/35-0211/32521958 про порушення позивачем вимог абз. 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що слугувало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.06.2008 № 0000053500/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 131495 грн., в тому числі: 87663 грн. основного платежу та 43832 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зафіксовані в акті від 28.05.2008 № 5/35-0211/32521958 порушення полягали у неправомірному включенні до складу податкового кредиту податку ПП «ЕКСПРОЕКТ ЮГ», свідоцтво про державну реєстрацію якого анульоване.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 21.09.2007 у справі № 1863/2007 позов Державної податкової адміністрації в Одеській області задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - ПП «ЕКСПРОЕКТ ЮГ» з моменту його видачі, визнано недійсним статут ПП «ЕКСПРОЕКТ ЮГ», визнано недійсним рішення власника ПП «ЕКСПРОЕКТ ЮГ» № 1 «Про створення ПП «ЕКСПРОЕКТ ЮГ», визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію платника податків - ПП «ЕКСПРОЕКТ ЮГ».

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27.06.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2010, в результаті перегляду за нововиявленими обставинами постанови Приморського районного суду м. Одеси від 21.09.2007 у справі № 1863/2007, останню було скасовано, в задоволенні позову Державної податкової адміністрації в Одеській області відмовлено.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, видані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: складені особою, яка на момент їх складання була зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закону № 2181-ІІІ0 податковий орган надсилає платнику податків податкові вимоги у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно з п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка у відповідності до п.п. 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 Закону зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

З огляду на звернення позивача до суду з позовом щодо оскарження нарахованого йому податкового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням від 10.06.2008 № 0000053500/0, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням та протиправності складання податкової вимоги є обґрунтованими.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун