Ухвала суду № 41990504, 22.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

22 грудня 2014 року м. Київ К/800/65734/14

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року, відмовлено в задоволенні позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з СТОВ "Україна" адміністративно-господарських санкцій у розмірі 20137,96 грн за невиконання у 2013 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1031,68 грн.

Судами встановлено, що норматив для працевлаштування інвалідів для СТОВ "Україна" складає 4 особи, фактично на підприємстві були працевлаштовані 3 штатних працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Таким чином, на підприємстві відповідача не було зайнято одне робоче місце, що призначалося для забезпечення працевлаштування інваліда.

СТОВ "Україна" у 2013 році створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, а також подавалися до Гребінківського районного центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН із зазначенням вільних вакансій для інвалідів. Загалом підприємством в 2013 році з метою працевлаштування осіб із обмеженими можливостями до Гребінківського районного центру зайнятості подано 12 звітів за формою №3-ПН (копії звітів наявні у матеріалах справи), проте, заявлені в звітах вакансії охоронників та ветеринарного лікаря Гребінківським районним центром зайнятості інваліди для працевлаштування до СТОВ "Україна" не направлялися.

Листом від 21 липня 2014 року № 379 Гребінківський районний центр зайнятості підтвердив той факт, що відповідачем в установленому законодавством порядку подавалися до центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН із зазначенням вільних вакансій для інвалідів, проте інваліди для працевлаштування в 2013 році до СТОВ "Україна" не направлялися у зв'язку з транспортною недоступністю, відмов у працевлаштуванні зі сторони підприємства не було.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач у 2013 році створив робочі місця відповідно до встановленого нормативу та вжив усі залежні від нього заходи, передбачені чинним законодавством, для працевлаштування інвалідів, тому на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

У касаційній скарзі Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, посилаючись на порушення статей 18, 19 та 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та постанови Кабінету міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 „Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України з цього питання, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак