Ухвала суду № 41990418, 18.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Київ К/800/17530/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Карася О.В.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2013

у справі №2а-3176/12/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Екопродукт»

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Екопродукт» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ПК «Екопродукт») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 №0000142203.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2013, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при нарахуванні та сплаті до бюджету податків за весь період фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс» та ТОВ «Гарант Сервіс-А» з 01.10.2010 по 30.06.2011, за результатми якої складено акта від 19.04.2012 №2117/22-3/30474971.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР) та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), в результаті чого завищено ПДВ за жовтень-грудень 2010 року та січень-травень 2011 року на суму 816243,45 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2012 №0000142203 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 908890,00 грн. (основний платіж - 816243,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 92647,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексуhttp://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3616/ed_2013_02_03/pravo1/T102755.html?pravo=1 - 3616.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно ст. 200 цього ж Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка має містити відповідні реквізити.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами, а відповідно заниження ПДВ не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджена договорами поставки товару (сировини - меліса, ромашка, чорниця тощо) з ТОВ «Бізнессервіс А-плюс» і ТОВ «Гарант Сервіс-А», договорами про надання рекламно-інформаційних послуг з ТОВ «РА «Респект», видатковими та податковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг). Оплату за придбані товари та надані роботи(послуги) проведено в повному обсязі в безготівковій формі, що сторонами не заперечується. Придбана позивачем у ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс» і ТОВ «Гарант Сервіс-А» сировина використана ним у своїй господарській діяльності, що підтверджується відповідними розхідними накладними про реалізацію виготовлених чаїв. У позивача наявні основні засоби та наймані працівники, що додатково підтверджує реальну можливість здійснення ним господарських операцій з перероблення чаю, овочів та фруктів.

Отже, вищенаведене свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів та робіт (послуг) придбаних у контрагентів, та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із такими контрагентами.

ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс» та ТОВ «Гарант Сервіс-А» на час укладення та виконання вказаних договорів з позивачем були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками ПДВ і мали право видавати податкові накладні.

Як вбачається із висновків акта перевірки відповідачем надавався аналіз реальності здійснення господарської діяльності позивача у співвідношенні з інформацією про фіктивність господарської діяльність його контрагентів отриману в результаті розслідування СВ ПМ ДПА у м. Києві кримінальної справи №71-00213.

Згідно з п. 10.1 ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Судами вірно зазначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З акту перевірки, який слугував підставою для винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, а також постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві від 25.11.2011 в кримінальній справі №71-00213 і наказу №261 від 04.04.2012 про проведення перевірки позивача вбачається, що така перевірка була проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України на виконання зазначеної постанови в кримінальній справі, а тому відповідач не вправі був приймати податкове повідомлення-рішення, в частині господарських операцій позивача з ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс» і ТОВ «РА «Респект», за відсутності остаточного судового рішення по цій кримінальній справі.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2011 кримінальну справу за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_2, засновника та директора ТОВ «Гарант Сервіс-А», провадження закрито, а останнього звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році».

Разом з тим, з її змісту вбачається, що ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення у фіктивному підприємництві (безтоварності операцій)у взаємовідносинах з ТОВ «РА «Респект». При цьому жодним чином не має посилань на здійснення фіктивної підприємницької діяльності у господарських операціях з позивачем.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів(послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Карась (підпис)С.Е. Острович