Ухвала суду № 41990408, 18.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Київ К/800/38594/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Карася О.В.

Островича С.Е.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представника відповідача Трусова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014

у справі № 815/8529/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-агро ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес-агро ЛТД» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Велес-агро ЛТД») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2013 №0001872202.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Велес-Агро ЛТД» з питань перевірки правильності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 30.09.2013, за результатами якої складено акт від 21.11.2013 №1018/15-54-22-02/31427962.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2938694,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в квітні 2013 року в сумі 42504,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013 №0001872202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 2938694,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1469332,00 грн.

У періоді з 01.01.2013 по 30.09.2013 ТОВ «Велес-агро ЛТД» мало господарські відносини із контрагентами: ТОВ «Булавка», ТОВ «Вайт реббіт», ПП «Фрайбург стил», ТОВ «Пром-ресурс», ТОВ «Імпексбуд», ТОВ «Дента плюс», ТОВ «Компанія глобал-маркет», ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд», ТОВ «Сєвхімбуд», ТОВ «Анвір груп», ТОВ «Аквіта трейд лайн».

В основу вищевказаних висновків відповідача покладені акти від інших податкових інспекцій Міндоходів України про неможливість проведення зустрічних звірок зазначених контрагентів позивача, відповідно до яких здебільшого зустрічні звірки щодо постачальників позивача провести було неможливо у зв'язку із незнаходженням підприємств за податковими адресами, також встановлено неможливість фактичного здійснення підприємствами господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів і складських приміщень, у зв'язку із чим перевіряючі дійшли висновку про те, що усі операції постачальників не спричиняють реального настання правових наслідків.

За наслідком зазначених перевірок складені акти, в яких зазначено про відсутність зобов'язання з податку на додану вартість у підприємств-постачальників, тому відповідач дійшов висновків, що всі первинні документи, які отримані від підприємств-постачальників, складені з порушенням ПК України, а видані податкові накладні не мають юридичної сили і доказовості, тобто витрати не можуть бути віднесені ТОВ «Велес-агро ЛТД» до податкового кредиту у періоді, що перевірявся.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

На підставі п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

А отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження товарності господарських операцій позивачем надано до суду журнали-ордери і відомості по рахунках 311 «Розрахунковий рахунок», 312 «Валютні рахунки», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 3771 «Розрахунки з іншими кредиторами» та первинні документи до них, реєстри отриманих податкових накладних, отримані податкові накладні, відомість по партіям товарів на складах, документи, що підтверджують якість продукції, рахунок-фактуру, каталог продукції, відомості щодо випуску продукції, які підтверджують взаємовідносини зі всіма контрагентами за перевірений період, які у своїй сукупності безумовно свідчать про реальність поставок продукції.

Отже, колегія суддів погоджується із судами, що висновки податкового органу щодо безпідставного формування ТОВ «Велес-агро ЛТД» податкового кредиту, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами (договорами, видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними тощо), які складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання товару підтверджені достатніми та належними доказами.

Також судами вірно зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватись повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу чинного законодавства України, наявних документів в матеріалах справи, а також враховуючи те, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суди дійшли вірного висновку про протиправність дій відповідача та винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Карась (підпис) С.Е. Острович