Ухвала суду № 41990305, 27.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року м. Київ К/9991/23033/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Мосійчук І.М.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 27.11.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2011

у справі № 2а-1670/2491/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче

підприємство „Присадки"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській

області

за участі: Прокуратури Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Присадки" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (правонаступник - Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області) про скасування податкових повідомлень - рішень про скасування податкових повідомлень-рішень: №0000441550/0/2260 від 13.07.2010; №0000441550/1/3424 від 19.10.2010; №0000441550/2/4464 від 24.12.2010; №0000441550/3/721 від 18.03.2011; №0001021550/1/3423 від 19.10.2010; №0001021550/2/4465 від 24.12.2010.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем за березень, квітень, травень 2010 року та складено акт №3384/15-522/13932946 від 29.06.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000441550/0/2260 від 13.07.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 3358699, 56 грн.: 2466029, 52 грн. основний платіж; 892670, 04 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В порядку адміністративного оскарження відповідачем збільшено на 18179 грн. суму податку на додану вартість та на 4948, 70 грн. штрафну (фінансову) санкцію, визначену у податковому повідомленні-рішенні №0000441550/0/2260 від 13.07.2010.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000441550/1/3424 від 19.10.2010, яким відповідачем доведено новий строк сплати податкового зобов'язання в розмірі 3358699, 56 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001021550/1/3423 від 19.10.2010, збільшену суму на 23127, 70 грн.: 18179,00 грн. основний платіж, 4948, 70 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частин 1, 5 ст. 203, частин 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п. 1.6, п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість на суму 2466029, 52 грн.

В порядку адміністративному оскарження, скарги платника залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін та прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000441550/2/4464 від 24.12.2010; №0000441550/3/721 від 18.03.2011; №0001021550/2/4465 від 24.12.2010; №0001021550/3/723 від 18.03.2011.

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки відповідачем крім податкових декларацій використані комп'ютерні автоматизовані інформаційні бази даних, а саме: АІС "Облік податків та платежів", АС "Аудит-підсистема "Митниця", АІС "Бест Звіт for Oracle", Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та послуг у ТОВ „Укрнафтохім Трейдінг", ТОВ „Ого-УкрЗапад" та ТОВ „НВП АМІ" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Фактичне виконання зазначених договорів та подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджено копіями видаткових та податкових накладних, копіями актів здачі-прийняття виконаних робіт, копією журналу сервісного обслуговування на 2010 рік, копіями заявок на купівлю нафтопродуктів (технічних мастил), копіями вантажно-митних декларацій та іншими первинними документами, які додані до матеріалів справи.

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

За відсутності доказів, які б свідчили про існування змови платника з його постачальниками, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість не може ставитися у залежність від проведення зустрічних перевірок усіх його постачальників та\або від результатів таких перевірок.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2011у справі № 2а-1670/2491/11 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2011у справі № 2а-1670/2491/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко