Ухвала суду № 41990229, 11.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Київ К/9991/63187/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Вербицької О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012

у справі №2а-19091/11/2670

за позовом Державного підприємства завод «Генератор»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство завод «Генератор» (далі по тексту - позивач, ДПЗ «Генератор») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2011 №0000192303.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ДПЗ «Генератор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 13.05.2011 №201-23-3-14312453.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2011 №0000192303, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16343,00 грн.

Підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість слугувало те, що позивач має відокремлений госпрозрахунковий підрозділ «Октава-побут» без права юридичної особи, а також встановлено порушення позивачем вимог пп. 4.1.1 та пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок не включення позивачем до складу валових доходів перевіряємого періоду доходи, отримані від операцій оренди нежитлової прибудови до будинку за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 27 у сумі 171769,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що на рахунки ВГП «Октава-побут» в 2008-2010 роках надходили кошти фізичних осіб за надані комунальні послуги, послуги газо- та водопостачання, електричну енергію, всього у загальній сумі 4360826,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 726804,00 грн.

Разом з тим, судами встановлено, що ВГП «Октава-Побут»не продавав комунальні послуги з газо- водо- електро- постачання, а був лише посередником між споживачами таких послуг та їх продавцями та не отримував прибуток.

Отже, ВГП «Октава-Побут» виконує неприбуткові управлінські функції, збираючи з мешканців службового житла оплату за комунальні послуги, що надавались газо-водо-електропостачаючими компаніями (якою ВГП «Октава-Побут» не являється) та направляючи такі кошти централізовано безпосереднім компаніям постачальникам послуг.

З огляду на зазначене, об'єкт оподаткування по податку на додану вартість відсутній, що в свою чергу спростовує твердження відповідача про заниження позивачем сум податкового зобов'язання з цього податку за перевіряємий період.

Також судами встановлено, що 27.05.1997 між ДПЗ «Генератор» та ТОВ «ТТЦ «Електроніка» було укладено договір оренди нежилого приміщення, відповідно до умов якого розмір орендної плати становить 5% від експертної оцінки вартості будівлі, тобто 6790,00 грн. за рік. Договір укладено на 50 років без права зміни його умов.

При цьому, на думку податкового органу, оскільки відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 (далі по тексту - Методика) ТОВ «ТТЦ «Електроніка» підпадає під орендну ставку у розмірі 15% від експертної оцінки будівлі, відповідно суми сплачених податків повинні були бути більшими на 10% від такої оцінки.

Як вбачається матеріалів справи, а саме з листів №11 від 16.02.2007, №23 від 01.06.2007, №8\97 від 13.07.2007, №8\122 від 22.08.2007, №8\121 від 22.08.2007 ДПЗ «Генератор» зверталося до ТОВ «ТТЦ «Електроніка» про необхідність приведення орендних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства. Проте, ТОВ «ТТЦ «Електроніка» відмовився зробити нову оцінку орендованого держаного майна у відповідності до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна та відмовився змінити суму орендних платежів та перераховувати 70% орендної плати до державного бюджету, переукласти договір оренди з Фондом державного майна України.

Отже, у ДПЗ «Генератор» не було підстав самостійно змінювати суму орендних платежів, які мало перераховувати ТОВ «ТТЦ «Електроніка» на користь позивача та змінювати орендну ставку, оскільки на той час був чинним договір оренди нежитлової прибудови від 27.05.1997.

10.12.2008 ДПЗ «Генератор» подав позов до ТОВ «ТТЦ «Електроніка» про розірвання договору оренди від 27.05.1997.

20.07.2009 Господарський суд м. Києва виніс рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено. Проте, 10.11.2009 Київський апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, про задоволення позовних вимог та розірвання договору оренди нежитлової прибудови від 27.05.1997.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що позивачем були вчинені всі дії, спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства в сфері оренди державних нежитлових приміщені.

З огляду на зазначене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)О.В. Вербицька