Ухвала суду № 41990212, 27.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року м. Київ К/9991/18745/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012

у справі № 2а-1346/11/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калійно-магнієвий комбінат"

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Калійно-магнієвий комбінат" звернулось з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача за період з 29.02.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт № 948/2302/35112582 від 02.04.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 4.9. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 133 353 грн. та порушення ст. 2, ст. 5, ст. 7 Закону України «Про плату за землю», внаслідок чого занижено суму земельного податку за період 2008-2009 в загальній сумі 130036, 82 грн.

На підставі вищевказаного акта податковим органом прийнято рішення: за № 0001072302/0 від 13.04.2010 року, № 0001072302/1 від 07.05.2010, якими донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 125 959,00 грн. за основним платежем та штрафні санкції на суму 80 401,00 грн. та податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку 129959 грн. - основного боргу та 80401 грн. - штрафних санкцій.

Предметом касаційного розгляду є правомірність винесення фіскальним органом податкових повідомлень-рішень 0001072302/0 від 13.04.2010, № 0001072302/1 від 07.05.2010 року.

Відповідно до п.4.9 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Причинами ліквідації основних фондів в актах на списання зазначено, що основні фонди на момент списання не були придатні для подальшого використання у виробництві у зв'язку з їх повним фізичним зносом.

У листі від 06.05.2001 № 2235/6/16-1215-26 Державна податкова адміністрація Украйни вказала, що перелік документів "залежить від того, до якої групи основних фондів належить об'єкт, що знищується, розбирається, і за якою встановленою типовою формою оформляється акт на їх списання. Таким чином, податковий орган роз'яснив, що визнання належним чином складених документів за формою №ОЗ-3 або №ОЗ-4 є підставою для ненарахування ПДВ при ліквідації основних фондів.

Суди попередніх встановили, що підставою для звільнення платника податку від обов'язку нараховувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість є надання податковому органу документів щодо знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було дотримано вказаний порядок ліквідації об'єктів основних фондів.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що під час списання основних засобів в порядку абз. 2 п. 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем було дотримано законодавчо установлену процедуру такого списання, подано усі необхідні документи на підтвердження обставин, з якими наведений припис цього Закону пов'язує можливість ліквідації основних засобів, що виключає правомірність здійснених податковим органом донарахувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 у справі № 2а-1346/11/0970 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 у справі № 2а-1346/11/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко