Постанова № 41989661, 23.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 р. Справа №804/19922/14 16 год. 55 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засідання Чмоні А.О. за участю представників: позивача відповідача Зінченко Г.В., Костиско О.М. Волнової Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Хліб» до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

3 грудня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Хліб» звернулось із адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції,у якій просить:

- визнати неправомірними дії Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, щодо відмови у виконанні вимог пункту 2 статті 67 Закону України «Про виконавче провадження» не правомірними;

- зобов'язати Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції передати виконавчі документи та зняти арешт з майна ПАТ «Хліб» за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 29.09.2014 року на позачергових загальних зборах ПАТ «ХЛІБ» було прийняте рішення припинити діяльність ПАТ «ХЛІБ» шляхом його ліквідації, та головою ліквідаційної комісії призначено Мензаренко Ю.М. Проте, на вимогу ліквідатора Бабушкінський відділ ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції письмову відповідь не надав, у телефонному режимі відмовив ПАТ «ХЛІБ» виконати вимоги пункту 2 статті 67 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що у відділі ДВС перебуває зведене виконавче провадження №5-294/14 від 15.08.2014 року щодо боржника ПАТ «Хліб», до складу якого входить дев'ять виконавчих документів на загальну суму 568230,93 грн. Однак, статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено такої підстави для закінчення виконавчого провадження як надсилання ліквідаційній комісії (ліквідатору) виконавчого документу щодо боржника, який лише перебуває в стадії припинення.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у Бабушкінському відділі державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження №5-294/14 від 15.08.2014 року до складу якого входять наступні вісім виконавчих документів:

- ВП №44067485, за наказом №904/2563/14 від 16.06.2014 року господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з ПАТ «Хліб» на користь ПП фірма «Юкон Агро» заборгованості в загальній сумі 26896,20 грн.;

- ВП №44244875, за наказом №904/1284/14 від 07.07.2014 року господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з ПАТ «Хліб» на користь ТОВ «Лізингова компанія «Агротехінвест» заборгованості в загальній сумі 8000 грн.;

- ВП №44244797, за наказом №9 904/1284/14 від 07.07.2014 року господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з ПАТ «Хліб» на користь ТОВ «Лізингова компанія «Агротехінвест» заборгованості в загальній сумі 400000 грн.;

- ВП №44443928, за наказом №904/3901/14 від 04.08.2014 року господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з ПАТ «Хліб» на користь ТДВ «Дніпрокомунтранс» заборгованості в загальній сумі 11512,18 грн.;

- ВП №44503055, постанова №019126 від 12.06.2014 року Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області про стягнення з ПАТ «ХЛІБ» на користь держави штрафу в загальній сумі 1700 грн.;

- ВП №44559475, за наказом №904/4498/14 від 26.08.2014 року господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з ПАТ «Хліб» на користь ТОВ «Івамакс» заборгованості в загальній сумі 27200,03 грн.;

- ВП №45034650, виконавчий лист №175/1507/2014 від 07.10.2014 року Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про стягнення з ПАТ «Хліб» на користь ОСОБА_7 заборгованості в загальній сумі 73047,97 грн.;

- ВП №45525852, постанова №019252 від 10.07.2014 року Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті про стягнення з ПАТ «Хліб» на користь держави штрафу в загальній сумі 1700 грн.

Також відкрито ВП №45738739 за наказом №904/4853/14 від 03.10.2014 року господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з ПАТ «Хліб» на користь ФОП ОСОБА_8 загальної суми 18174,55 грн., яке до зведеного провадження не включено.

Державним виконавцем винесено по вищезазначеним виконавчим документам постанови про відкриття виконавчих проваджень, копії яких направлено до виконання боржнику - ПАТ «Хліб» на адресу: м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, 18 та до відома сторонам виконавчих проваджень.

Боржником у строк для добровільного виконання не виконано вищезазначені виконавчі документи.

З метою забезпечення виконання вищезазначених рішень суду, державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника та постанови про арешт майна боржника і заборони на його відчуження.

Судом встановлено наступне:

- у ВП №44067485 постановою від 14.07.2014 року накладено арешт на кошти, що мітяться на рахунках у ПАТ «ПУМБ» м. Запоріжжя та належать боржнику у межах суми 29896,20 грн.;

- у ВП №44067485 постановою від 14.07.2014 року накладений арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення в розмірі 26896,20 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу;

- у ВП №44244875 постановою від 31.07.2014 року накладений арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення в розмірі 8000 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу;

- у ВП №44244797 постановою від 31.07.2014 року накладений арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення в розмірі 400000 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу;

- у ВП №44067485 постановою від 07.08.2014 року накладено арешт на кошти, що мітяться на рахунках у АТ «ОТП» Банк, АТ «Укрексімбанк», ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, АТ «Укрсиббанк», ПАТ «ВБР», ПАТ «Банк Восток» та належать боржнику у межах суми 29612,97 грн.;

- у ВП №44244797 постановою від 15.08.2014 року накладений арешт на кошти, що мітяться на рахунках у АТ «ОТП» Банк, АТ «Укрексімбанк», ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, АТ «Укрсиббанк», ПАТ «ВБР», ПАТ «Банк Восток» та належать боржнику у межах суми 448854,30 грн.;

- у ВП №44503055 постановою від 21.08.2014 року накладений арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення в розмірі 1700 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу;

- у ВП №44067485 постановою від 01.09.2014 року накладено арешт на кошти, що мітяться на рахунках у ПАТ «ПУМБ» м. Харків та належать боржнику у межах суми 29612,97 грн.;

- у ВП №44559475 постановою від 01.09.2014 року накладений арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення в розмірі 27200,03 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу;

- у ВП №45034650 постановою від 10.10.2014 року накладений арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення в розмірі 73047,97 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу;

- у ВП №45525852 постановою від 19.11.2014 року накладений арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення в розмірі 1700 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу.

На позачергових загальних зборах ПАТ «Хліб», які відбулись 29.09.2014 року, по другому питанню порядку денного прийняте рішення припинити діяльність ПАТ «Хліб» шляхом його ліквідації, головою ліквідаційної комісії призначено Мензаренко Ю.М. та визначено строк для заяви претензій кредиторами два місяці з дня публікації оголошення про ліквідацію в Бюлетені державної реєстрації.

Згідно виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.09.2014 року ПАТ «Хліб» знаходиться в стані припинення за рішенням засновників з вказаної дати.

Голова ліквідаційної комісії ПАТ «Хліб» звернувся до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції з листом №27/10 від 27.10.2014 року, в якому, посилаючись на частини 2, 3 статті 67 Закону України «Про виконавче провадження», просив виконати вимоги зазначеної норми та направити на адресу ліквідаційної комісії всі виконавчі документи стосовно підприємства.

Заява мотивована тим, що відповідно до частин 2, 3 статті 67 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. При цьому, у разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії ( ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Ліквідатором ПАТ «Хліб» повторно були направлені листи №27/10.1 від 27.10.2014 року, №03/11.1 від 02.11.2014 року, та №б/н від 06.11.2014 року.

Відповідачем надано письмові відповіді на вказані листи із зазначенням про відсутність законних підстав задовольнити заявлені вимоги боржника у виконавчому провадженні, зокрема, на лист №27/10.1 від 27.10.2014 року відповідь від 05.11.2014 року за вих. №03-14/34925/5; на лист №03/11.1 від 03.11.2014 року відповідь від 10.11.2014 року за вих. №03-14/35431/5; на лист №б/н від 06.11.2014 року відповідь від 11.11.2014 року за вих. №03-14/35431/5. Докази направлення позивачу не надані.

Суд зазначає, що спір точиться навколо того, чи є прийняття засновником рішення про припинення шляхом ліквідації підставою для закриття виконавчих проваджень, скасування накладених арештів та передачі виконавчих документів ліквідаційній комісії.

Вирішуючи заявлений спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить із того, що нормативне регулювання спірного питання в останній період зазнало деяких змін, що є поясненням існування різної судової практики, яка опиралась на діючі під час виникнення спірних правовідносин норми матеріального права.

Так, з 09.03.2011 року застосовується редакція Закону України «Про виконавче провадження», що прийнята відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» від 4 листопада 2010 року №2677-VI.

З 09.03.2011 року і по теперішній час є чинною стаття 67 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульований порядок звернення стягнення на майно у разі злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення та ліквідації боржника - юридичної особи.

Так, відповідно до частини 2 та 3 статті 67 вказаного Закону, у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Також, з 09.03.2011 року і по теперішній час є чинною частина 3 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Проте, спір точиться щодо самостійного застосування саме статті 67 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки правило частини 3 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» щодо необхідності факту ліквідації юридичної особи, як завершальної стадії існування такої особи, що можливо порівняти зі смертю фізичної особи, не визиває сумніву.

З 09.03.2011 року і до 04.11.2012 року діяла норма пункту 7 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавче провадження підлягало закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи. І вказана норма була повністю скореспондована із правилами статті 67 Закону України «Про виконавче провадження».

З 04.11.2012 року відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 2 жовтня 2012 року №5405-VI були внесені зміни до статті 49, та пункт 7 частини першої статті 49 викладено в новій редакції, згідно якого виконавче провадження підлягало закінченню у разі визнання боржника банкрутом.

Законодавець удосконалював процедуру виконавчого провадження, у зв'язку із чим з 19.01.2013 року діють норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 року №4212-VI у Законі України «Про виконавче провадження», якими, зокрема підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження також стали обставини офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (пункт 6-1 частини 1 статті 26 Закону).

Так, у вищевказаному випадку випадку, державний виконавець, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6-1 частини першої вказаної статті мав роз'яснити стягувачу його право звернутися до суду, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, з відповідною заявою для задоволення своїх вимог під час ліквідаційної процедури спільно з іншими кредиторами.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає, що пунктом 1 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно пункту 5 статті 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містить відомості про рішення учасників (засновників) про припинення підприємницької діяльності, а також відомості про комісію з припинення, та не містить відомостей про ліквідацію ПАТ «Хліб».

Пунктом 3 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

А, закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 7 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється лише в процедурі банкрутства в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно із пунктом 3 статті 110 Цивільного кодексу України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. А саме, відповідно до пункту 1 статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

При порушенні господарським судом провадження у справі про банкрутство відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, а саме, зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

У подальшому за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, здійснює офіційне оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Згідно статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З системного аналізу вищевказаних норм права вбачається, що при здійсненні ліквідації за рішенням власника в порядку, передбаченому статті 110 Цивільного кодексу України, дія мораторію чинним законодавством України не передбачена, а отже, виконавче провадження зупиненню та закінченню не підлягає, виконавчі дії повинні були здійснюватись до настання обставини, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме ліквідації юридичної особи - до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про її припинення відповідно до пункту 5 частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що щодо ПАТ «Хліб» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено запис про ліквідацію, у відділу державної виконавчої служби не було законних підстав для прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження або закриття виконавчого провадження із переданням виконавчих документів ліквідаційній комісії та зняттям арештів та обмежень.

Враховуючи, що серед виконавчих документів наявні рішення судів, суд зазначає, що статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Виконання рішення судів провадиться на підставі виданого ним наказу або виконавчого листа, які є виконавчими документами.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у законом, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених законом, іншими нормативно-правовими актами.

В силу приписів частини 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Суд зазначає, що чинне законодавство України, у тому числі Основний Закон, норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України не передбачають можливості зупинення виконання судового рішення під час процедури припинення юридичної особи, зокрема, у процедурі добровільної ліквідації.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходить також із того, що у разі визнання правильною правову позицію позивача, фактично суд визнав би можливою ситуацію, коли підприємство, маючи боргові зобов'язання, за власною ініціативою вирішує питання щодо часу закриття виконавчих проваджень із зняттям арештів та заборон, вирішує на власний розсуд долю майна підприємства в межах загальної черговості погашення вимог кредиторів із застосуванням процедури невизнання кредиторських вимог (у тому числі визнаних судом, наприклад, за недодержанням строків звернення), та після такого штучного «очищення» підприємства від боргових зобов'язань на загальних зборах вирішує питання про скасування рішення про припинення шляхом ліквідації, та продовжує оновлену діяльність.

З огляду на викладене, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Хліб» до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 16 грудня 2014 року.

Суддя І.О. Верба