Постанова № 41989587, 16.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа№ 911/2950/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Мельниченко О.В,.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2(за довіреністю б/н від 30.09.14р.)

від відповідача 1: Солдаткін О.С. ( за довіреністю від 17.11.2014 р.);

від відповідача 2: ОСОБА_4 ( паспорт НОМЕР_2 від 20.09.2005р.);

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2014р.

у справі № 911/2950/14 (суддя: Горбасенко П.В.)

за позовом ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком",

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідачів 1 та 2, про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 12/13 від 27.12.2012р., укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком".

Рішенням господарського суду Київської області від 05.09.2014р. по справі № 911/2950/14 позов задоволено повністю: визнано недійсним договір про надання юридичних послуг № 12/13 від 27.12.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що директор ТОВ "Агроком" при укладенні договору про надання юридичних послуг № 12/13 від 27.12.2012р. не був повноважним на його укладення, чим було порушено корпоративні права позивача, як учасника ТОВ "Агроком", що є підставою для визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 12/13 від 27.12.2012р. на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив рішення господарського суду міста Києва № 911/2950/14 від 05.09.2014р. скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при винесені рішення, не прийняв до уваги, що права ОСОБА_5 як учасника Товариства оспорюваним договором не порушуються.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та призначено розгляд справи № 911/2950/14 на 28.10.2014 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченка Е.О. від 28.10.2014 року, відповідно до якого, у зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. на навчанні у Національній школі суддів України, здійснити розгляд справи № 911/2950/14 у складі: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Мальченко А.О.

28.10.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

28.10.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача 2, надійшли доповнення до апеляційної скарги.

28.10.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

У судове засідання 28.10.2014 року представники відповідачів не з'явилися. Колегією суддів було відкладено розгляд справи на 18.11.2014 рік.

18.11.2014 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 16.12.2014 року.

16.12.2014 року у судовому засіданні представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим , підстави для його скасування відсутні.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 вимоги апеляційної скарги підтримала та просила рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.12.2012 року між ТОВ "Агроком" (замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг № 12/13.(а.с.21) .

За умовами зазначеного договору, виконавець зобов'язується на замовлення і за дорученням замовника надавати останньому, а також його клієнтам (замовникам), послуги у сфері права, а саме надавати юридичні послуги у сферах господарського, цивільного, адміністративного та інших галузей права, а також здійснювати представництво інтересів в судах, інших органах та у відносинах з третіми особами, надалі (послуги), а замовник - приймати такі послуги та оплачувати їх на умовах, визначених договором.

Відповідно п. 5.1. договору вартість послуг за договором визначається, виходячи з обсягу втраченого виконавцем часу на надання послуг і погодинної ставки, яку сторони за взаємним погодженням визначають в розмірі 400грн. за одну годину.

Пунктом 5.4. зазначеного договору передбачено, що остаточна вартість послуг, що підлягає оплаті замовником, визначається в актах прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які складаються та підписуються сторонами щомісячно. Оплата наданих виконавцем послуг здійснюється замовником з 1-го по 5-те число місяця, що йде за оплачуваним, але допускається також здійснення замовником дострокової оплати.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами договірних зобов'язань в повному обсязі. Договір укладений на невизначений строк (п. 10.1. договору).

Пунктом 16.1,17.9.19 статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» визначено, що вищим керівним органом товариства є збори. До виключної компетенції зборів учасників з-поміж іншого належить укладання угод на відчудження, а також угод про здачу в найм, оренду, заставу майна, кредитних договорів.

Відповідно до п. 18.5.7 статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» директор уповноважений розпоряджатись майном товариства (включаючи грошові кошти), основні фонди при погоджені з загальними зборами учасників.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що директор товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», укладаючи оскаржуваний договір діяв з перевищенням повноважень, визначених статутом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», що є підставою визнання правочину недійсним.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим АТ, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів АТ, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Згідно з правовими позиціями, що містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008р. №13, акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства у задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, учинених господарським товариством (п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13).

Згідно з вимогами чинного законодавства України товариство є власником майна переданого йому у власність засновниками та учасниками як внески, а управління товариством здійснюють його органи.

Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" визначені права учасників господарського товариства.

Отже, учасник товариства не наділений суб'єктивним правом, щодо здійснення повноважень власника майна товариства, а тому позивач не належить до тих суб'єктів, котрі мають право оспорити вищезазначені договори.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 911\2435\14, від 29 вересня 2014 року у справі № 911\2089\14 та постановах Верховного Суду України від 17.11.2009р. у справі №2-2067/2008, від 10.10.2011р. у справі №14/166.

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що недоведеність порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція ВГСУ, Постанова від 28.09.2011 року у справі № 5023/2724/11)

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 19.11.2014 року у справі № 911/2435/14

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 05.09.2014р. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Київської області від 05.09.2014 року у справі № 911/2950/14 задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 05.09.2014 року у справі № 911/2950/14 скасувати. В задоволені позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 (АДРЕСА_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_3 в ПАТ « Банк Кіпру», МФО 320940, м. Київ) судовий збір за подачу апеляційної скарги 609,00 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

Матеріали справи №911/2950/14 повернути господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді А.О. Мальченко

М.А. Дідиченко