Рішення № 41989472, 18.12.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 грудня 2014 р. Справа № 902/1657/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський", с.Війтівка, Бершадський район, Вінницька область

до: Дочірнього підприємства "Бершадьводоканал" Комунального підприємства "Вінницяводоканал", м.Бершадь, Вінницька область

про виконання умов договору № 180 від 01.03.2013 р.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників

позивача: Резнік П.О., довіреність №360 від 02.06.2014 р., паспорт серії АВ №694157 виданий Бершадським РВ УМВС України у Вінницькій області 16.03.2006 р.

відповідача: Швидюк Є.О., довіреність № 132 від 03.12.2014 р., паспорт серії АВ № 216459 виданий Тиврівським РВ УМВС України у Вінницькій області 27.02.2001 р.

Горбенко О.П., керівник, паспорт серії АА № 993634 виданий Бершадським РВ УМВС України у Вінницькій області, 16.08.1999 р.

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством "Птахокомбінат "Бершадський" подано позов до Дочірнього підприємства "Бершадьводоканал" Комунального підприємства "Вінницяводоканал" про зобов'язання відповідача виконати умови договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 180 від 01.03.2013 р. шляхом відновлення водопостачання та водовідведення об'єкту за адресою вул. Леніна, без номера в місті Бершадь.

Ухвалою суду від 21.11.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1654/14 та призначено її до розгляду на 04.12.2014 р.

01.12.2014 р. від позивача надійшла заява № 735 від 27.11.2014 р. про зміну предмету позову, якою позивач просить суд зобов'язати відповідача - ДП "Бершадьводоканал" КП "Вінницяводоканал" відновити водопостачання об'єкту позивача в межах договору № 180 від 01.03.2014 р.

Ухвалою суду від 04.12.2014 р., з метою витребування від сторін додаткових доказів, розгляд справи відкладено до 18.12.2014 р.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В засіданні суду представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримав повністю.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та в засіданні суду проти позовних вимог заперечує, посилаючись на порушення позивачем чинного законодавства щодо водопостачання та водовідведення в зв'язку з чим його було відключено від водопостачання та водовідведення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із змісту позовної заяви в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі акту від 29.09.2014 р. складеного представником ДП "Бершадьводоканал" КП "Вінницяводоканал" в якому вказано про самовільне зняття лічильника з 30.09.2014 р. останнє припинило водопостачання приміщення позивача за адресою: вул.Леніна, б/н м.Бершадь.

Як вказано в позовній заяві на момент припинення водопостачання заборгованості по сплаті послуг з водопостачання та водовідведення перед ДП "Бершадьводоканал" КП "Вінницяводоканал" не було, що за твердженням позивача свідчить про неправомірність та безпідставність таких дій відповідача.

В якості нормативної підстави позовних вимог позивач посилається на ст.ст.16, 525, 526, 610, 901 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України, Закон України "Про житлово-комунальні послуги" тощо.

У відзиві на позовну заяву заперечуючи проти позову ДП "Бершадьводоканал" КП "Вінницяводоканал" зазначило, що після виявлення самовільного зняття лічильника позивачу було нараховано до сплати 14 975,50 грн за безоблікове споживання води, які останній в обумовлені Договором строки не сплатив в зв'язку з чим на підставі п.6.2 Договору було припинено водопостачання.

В письмовому поясненні від 17.12.2014 р. № 138 відповідач вказав на неможливість відновлення водопостачання, оскільки при проведенні обстеження приміщення магазину позивача розташованого по вул.Леніна, б/н м.Бершадь було виявлено самовільну реконструкцію мережі водопроводу та самовільне перенесення лічильника, здійснення прибудови, відсутність пломб та наявність непогашеної заборгованості.

В письмовому поясненні від 18.12.2014 р. відповідач вказав на наявність підписаного між сторонами типового договору від 19.09.2014 р., який повернувся підписаним позивачем до ДП "Бершадьводоканал" КП "Вінницяводоканал" 09.12.2014 р. в той час як предметом позовних вимог являється відновлення водопостачання в межах договору від 01.03.2013 р.

Розглядаючи вказаний спір з огляду на процесуальні позиції сторін, приймаючи до уваги підставу та предмет заявлених позовних вимог судом встановлено наступне.

01.03.2013 р. між Дочірнім підприємством "Бершадьводоканал" Комунального підприємства "Вінницяводоканал" (Підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Птахокомбінат "Бершадський" (Споживач) було укладено договір приєднання для надання послуг з водопостачання та водовідведення № 180 (а.с.11-18, т.1).

За умовами договору Підприємство зобов'язується надати Споживачу послуги з водопостачання та водовідведення об'єкта, що вказаний в Додатку № 1 до Договору, а Споживач зобов'язується вносити плату за надані послуги на умовах, які визначені в Договорі за тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку (п.1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п.3.10 Договору у випадку виявлення представником Підприємства пошкодження вузла засобу обліку з вини Споживача (вихід з ладу водолічильника, відсутність пломби держповірки на приладі та несвоєчасності нарахування, відсутність пломби Підприємства на водолічильному вузлі чи запірній арматурі обвідної лінії тощо) об'єм води та стоків визначається за пропускною здатністю труби вводу (п.п.3 (4)) з моменту останньої перевірки цілісності водолічильного вузла.

Згідно п.5.2 Договору після отримання рахунку Споживач на протязі 3-х банківських днів проводить оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, що вказаний у цьому договорі.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що у випадку відсутності оплати за раніше надані послуги у передбачені цим договором терміни (п.5.2 Договору) Підприємство має право призупинити подачу води та прийом стоків Споживачу без попередження і при цьому не несе відповідальності за наслідки.

До вказаного Договору сторонами підписано додатки № 1 (Дислокація об'єктів по водопостачанню та водовідведенню), № 3 (Допустимі величини показників (ДВП) забруднюючих речовин у стічних водах, прийнятих від підприємств у м.Бершаді), акт балансової належності водопостачання та водовідведення (а.с.16-18, т.1).

В додатку № 1 визначено, що адресою об'єкту є м.Бершадь, вул.Леніна, прилад обліку № 617704.

Як слідує із пояснень сторін 29.09.2014 р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням про пошкодження пломби лічильника під час проведення ремонтних робіт в приміщенні магазину по вул.Леніна, б/н м.Бершадь.

Після обстеження приміщення вказаного магазину представником ДП "Бершадьводоканал" КП "Вінницяводоканал" було складено акт від 29.09.2014 р. в якому зафіксовано самовільне зняття лічильника № 617704 належного Споживачу (а.а.19, т.1).

30.09.2014 р. Підприємство звернулось з листом № 116 до Споживача в якому посилаючись на виявлення пошкодження пломб лічильника № 617704 та навівши в листі розрахунок безоблікового споживання води вимагало від останнього в строк до 01.10.2014 р. встановити повірений лічильник води та в строк до 05.10.2014 р. сплатити нараховану за водокористування суму коштів в розмірі 14 975,50 грн з попередженням про можливість припинення водопостачання з 06.10.2014 р. в разі невиконання даного припису (а.с.22-23. т.1).

Актом від 01.10.2014 р. в складі працівників Споживача станом на 01.10.2014 р. зафіксовано відсутність водопостачання та водовідведення (а.с.20, т.1).

07.10.2014 р. сторонами складено акт збереження пломб, з моменту складання якого, за твердженням Підприємства, було припинено водопостачання Споживачу.

З приводу припинення водопостачання Споживач звернувся з листом від 30.10.2014 р. № 671 до КП "Вінницяоблводоканал" в якому посилаючись на неправомірність дій Підприємства просив зобов'язати останнє виконати умови Договору № 180 та відновити водопостачання та провести перевірку правомірності надіслання листа № 116 від 30.09.2014 р. (а.сс.24-25, т.1).

Листом від 12.11.2014 р. № 1/1719 КП "Вінницяоблводоканал" повідомило Споживача про правомірність дій Підприємства та зазначило про необхідність сплати 14 975,50 грн задля відновлення водопостачання (а.с.26-27, т.1).

Неправомірність припинення водопостачання відповідачем та відсутність його згоди відновити водопостачання в добровільному порядку спонукала позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі виходячи з наступних міркувань.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190 тощо.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Як вказувалось вище, згідно з актом від 29.09.2014 р. працівником Підприємства зафіксовано відсутність пломб на водолічильнику в зв'язку з чим Споживачу було нараховано за безоблікове водовикористання 14 975,50 грн і в подальшому припинено водопостачання в зв'язку з несплатою вказаної суми.

При цьому підставою для припинення водопостачання Підприємство вказує положення пункту 6.2 Договору яким встановлено, що у випадку відсутності оплати за раніше надані послуги у передбачені цим договором терміни (п.5.2 Договору) Підприємство має право призупинити подачу води та прийом стоків Споживачу без попередження.

Водночас аналіз встановлених обставин справи та приписів діючого законодавства приводить суд до переконливого висновку про відсутність у відповідача правових підстав для припинення подачі питної води виходячи з такого.

Із пояснень позивача слідує, що у нього відсутня заборгованість перед відповідачем в рамках договору № 180 від 01.03.2013 р.

Судом встановлено, що у позивача на час розгляду справи № 902/1657/14 в суді існує заборгованість лише в розмірі 14 975,50 грн, яка нарахована ДП "Бершадьводоканал" КП "Вінницяводоканал" за безоблікове використання питної води внаслідок виявленого пошкодження пломб водолічильника.

Разом з тим порушення позивачем Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 р., внаслідок відсутності пломб водолічильника не є предметом дослідження у даній справі і мають розглядатися в окремому позовному провадженні.

Суд зазначає, що вказана заборгованість оспорюється позивачем, оскільки позивач не згоден з її нарахуванням, що вбачається із листування останнього із КП "Вінницяоблводоканал" та змісту позовної заяви, а тому стягнення цієї суми можливе лише в судовому порядку.

Натомість на момент розгляду вказаної справи доказів звернення Підприємства до суду щодо стягнення зі Споживача вказаної заборгованості сторонами не представлено.

При цьому суд зазначає, що із врахуванням приписів п.5.2 Договору Споживач зобов'язувався сплачувати за водопостачання на протязі 3-х банківських днів після отримання рахунку.

Разом з тим доказів надіслання (вручення) рахунку Споживачу на сплату 14 975,50 грн Підприємством до припинення водопостачання суду не надано.

Натомість в матеріалах справи наявний рахунок № 784 від 29.09.2014 р. на суму 14 975,50 грн, який надіслано на адресу Споживача лише 10.12.2014 р., що підтверджується відповідним описом вкладення в цінний лист.

Враховуючи наведене вище, суд вказує, що припинення водопостачання Підприємством відбулось всупереч положенням п.6.2 Договору, позаяк останньому не було надіслано (вручено) рахунку на сплату суми заборгованості по спливу 3-х банківських днів після отримання Споживачем останнього і його неоплати у Підприємства виникало право на припинення водопостачання.

За таких обставин, твердження відповідача про несплату позивачем послуг з питного водопостачання і водовідведення є недоведеними, а отже підстави для припинення подачі води та приймання стічних вод обумовлені сторонами у п.6.2 Договору - відсутні.

Окрім того надаючи оцінку п.6.2 Договору від 01.03.2013 р. в контексті спору, що розглядається суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі, шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Згідно ч.3 ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Статтею 7 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання шляхом обмеження, тимчасової заборони (зупинення) в установленому порядку функціонування систем питного водопостачання, які не забезпечують нормативної якості питної води, а також діяльності, що негативно впливає на якість питної води, порушує режим функціонування систем питного водопостачання та водовідведення та встановлення екологічної броні питного водопостачання.

Відповідно до вимог ст.161 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру через припинення питного водопостачання споживачам (крім населення) у разі несплати або внесення не в повному обсязі плати за використану ними питну воду встановлюється екологічна броня питного водопостачання. Оплата питної води, використаної в межах встановленої екологічної броні питного водопостачання, здійснюється за рахунок коштів відповідних споживачів (крім населення). Порядок обмеження та складання переліку споживачів питної води, до яких застосовується обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст.23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" підприємства питного водопостачання мають право: у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання; обмежувати або припиняти роботу об'єктів централізованого питного водопостачання у разі виникнення необхідності оперативного реагування на погіршення якості води в джерелах питного водопостачання і неможливості доведення її до вимог державних стандартів з повідомленням про таке відключення та його причини органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади та органів державної санітарно-епідеміологічної служби тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2006 р. № 119 затверджено Порядок обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні, а саме підприємство питного водопостачання надсилає споживачам письмове попередження про застосування обмеження не пізніше ніж за 14 календарних днів із зазначенням дати і часу з одночасним повідомленням про це органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування за місцем розташування споживачів.

Строк обмеження встановлюється підприємством питного водопостачання за погодженням з органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування за місцем розташування споживачів.

У разі надходження попередження про обмеження споживачі вживають заходів для запобігання виникненню надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Аналізуючи умови договору, зокрема п.6.2, наведені вище нормативні приписи та положення Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190 суд дійшов висновку, що відповідач взагалі не має права призупиняти подачу води, оскільки у діючих правилах такого права не передбачено, а у випадку спору з абонентом з приводу наявності заборгованості саме він (відповідач) повинний звертатись до суду з позовом про стягнення з водокористувача сум, не припиняючи водопостачання.

Слід вказати, що умові договору Підприємства про призупинення подачі води та прийому стоків у випадку відсутності оплати зі сторони Споживача була надана оцінка в рішенні адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення АМК України від 20.05.2014 р. № 16-рш у справі № 05-26.20.2/15-14 в якому вказано, що вказана умова суперечить чинним нормативним документам у сфері водопостачання та водовідведення.

Згідно вказаного рішення визнано дії ДП "Бершадьводоканал" КП "Вінницяводоканал" порушенням про захист економічної конкуренції - зловживання монопольним становищем - та накладено штраф у розмірі 2 000,00 грн.

Статтею 6 ЦК України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

За приписами статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що зміст п.6.2 Договору № 180 від 11.03.2014 р. суперечить приписам ст.161, ч.1 ст.23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"

Згідно з приписами п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

На обов'язку господарського суду за власною ініціативою визнати договір недійсним повністю або у певній частині при встановленні невідповідності змісту договору чинному законодавству наголошено в п.7 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", а також в п.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111.

Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду України від 09.12.2003 р. у справі № 32/206 та від 20.01.2004 р. у справі № 8/113-2003.

Наведене право суду не порушує принципу диспозитивності сторін у господарському процесі, оскільки як виняток передбачено положеннями ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що передумовою виникнення спору є існування договору від 01.03.2013 р. № 180, а тому з огляду на суперечність змісту п.6.2 Договору нормам чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його недійсним в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частин.

Суд зазначає, що при визнанні недійсним пункту договору від 01.03.2013 р. № 180 судом було враховано правові позиції викладені в постанові Вищого господарського суду України від 24.05.2011 р. № 29/204-10-5170 тощо.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача.

Заперечення відповідача наведені у його відзиві та письмових поясненнях в частині відсутності пломби лічильника та наявності непогашеної заборгованості Споживача оцінюються судом критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обгрунтованості заявлених позовних вимог та спростовуються висновками суду наведеними вище.

Твердженню відповідача про наявність підстав для припинення водопостачання Споживача з причин проведення останнім самовільної реконструкції та перенесення місця водолічильника, здійснення прибудови без проекту судом не надається оцінка позаяк зміст акту від 29.09.2014 р. та припису від 30.09.2014 р. № 116 свідчить, що підставою для припинення водопостачання стали не вказані обставини, а відсутність пломб на водолічильнику.

Суд зауважує, що при підтвердженні факту самовільної реконструкції та перенесенні лічильника Підприємство не позбавлене права надіслати Споживачу відповідний припис з вимогою усунення вказаних недоліків.

Посилання відповідача на укладення між сторонами нового договору для надання послуг з водопостачання та водовідведення, умови якого ідентичні попередньому не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позову при встановленні судом безпідставності та неправомірності припинення Підприємством водопостачання Споживача, яке відбулось на момент дії Договору від 01.03.2013 р. № 180.

При ухваленні рішення у справі суд врахував наявність порушених прав у позивача не лише на момент звернення до суду, але й на момент винесення відповідного рішення позаяк матеріалами справи підтверджується відсутність водопостачання та водовідведення на об'єкті Споживача.

Суд не може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі його порушення лише з формальних підстав, оскільки це протирічить ч. 1 ст. 15 ЦК України, яка гарантує кожному право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому суд зауважує, що з врахуванням приписів ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Як вказує відповідач відповідь про прийняття пропозиції про укладення нового договору надійшла від позивача 09.12.2014 р. і саме з цієї дати вважається укладеним вказаний договір.

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову з урахуванням приписів ст.16 ЦК України якою визначено способи захисту цивільних прав і інтересів судом, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

18.12.2014 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 42, 43, 44, 49, 82, п.1 ст.83, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Визнати недійсними з моменту укладення п. 6.2 договору приєднання для надання послуг з водопостачання та водовідведення № 180 від 01.03.2013 р.

2. Зобов'язати Дочірнє підприємство "Бершадьводоканал" Комунального підприємства "Вінницяводоканал", вул. Радянська, 20, м. Бершадь, Вінницької області, 24400 (ідентифікаційний код - 36833790) відновити в межах договору № 180 від 01.03.2013 р. водопостачання та водовідведення об'єкта нерухомого майна по вул.Леніна без номера в місті Бершадь Бершадського району Вінницької області на користь Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський", вул.Леніна, 170, с.Війтівці, Бершадський район, Вінницька область, 24412 (ідентифікаційний код - 04366719).

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Бершадьводоканал" Комунального підприємства "Вінницяводоканал", вул. Радянська, 20, м. Бершадь, Вінницької області, 24400 (ідентифікаційний код - 36833790) на користь Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський", вул. Леніна, 170, с.Війтівці, Бершадський район, Вінницька область, 24412 (ідентифікаційний код - 04366719) 1 218 грн 00 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 грудня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.