Постанова № 41989461, 16.12.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/4423/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника відповідача - Висоти І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 10 жовтня 2014 року №0000152100.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року відкрито провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_2 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що ОСОБА_2 постановою адміністративної комісії при виконкомі Великокручанської сільської ради було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн. Вважає, що протокол Пирятинського РВ УМВС винесений з порушенням чинного законодавства та з неповним дослідженням обставин справи. Стверджує, що продаж алкогольних напоїв особі, що не досягла 18-річного віку не здійснювався.

Позивач у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, надіслала суду клопотання про відкладення розгляду справи /а.с. 46/.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях зазначала, що жодних рішень Лубенська ОДПІ відносно ОСОБА_2 не виносила, а протокол про адміністративне правопорушення, на незаконність якого посилається позивач, складено Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області. Наголошувала, що прохальна частина позову містить позовні вимоги особи, яка не входить до складу осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України. Наполягала, що жодними діями чи бездіяльністю Лубенської ОДПІ не порушено прав чи свобод позивача ОСОБА_2

З урахуванням даної явки сторін, суд звертає увагу на приписи частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства, відповідно до якої адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом 10 листопада 2014 року, беручи до уваги, що позивач повторно не з'явилася у судове засідання, а у матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи по суті, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи за даної явки та наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Матеріали справи свідчать, що на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 05 травня 2014 року №090738, складеного працівниками КМСД Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській області /а.с. 54, зворотній бік/ відповідачем встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог пункту 2 частини першої статті 153 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (продаж пива особам, які не досягли 18 років).

На підставі зазначеного протоколу, рішенням Лубенської ОДПІ від 10 жовтня 2014 року №0000152100 до ФОП ОСОБА_3 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн /а.с. 17/.

Позивач, ОСОБА_2, не погодилася із прийнятим рішенням та оскаржила його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з наступного.

Пунктом 2 частини першої статті 153 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Абзацом 9 частини другої статті 17 наведеного вище Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 153 цього Закону - 6800 гривень.

З огляду на наведені норми Закону, Лубенською ОДПІ застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу саме до суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_3, а не до особи, що здійснювала продаж алкогольних напоїв, ОСОБА_2.

Однак, зі змісту позовної заяви /а.с. 4-6/ та доповнення до позову від 15 грудня 2014 року судом не встановлено, а ОСОБА_2 не зазначено, які саме права ОСОБА_2 порушив відповідач, застосовуючи фінансові санкції до ФОП ОСОБА_3, та у чому конкретно виражалось порушення прав.

Згідно зі статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп "Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України" частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Позивачем не надано суду належних та об'єктивних доказів, які б підтверджували факт порушення його прав, свобод та інтересів саме рішенням відповідача.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу /частина 1/; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову /частина 2/.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені у позовній заяві, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки доводи позивача у позовній заяві та доповненнях до позову не спростовують встановлених у судовому засіданні обставин справи, а, отже, у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

Таким чином, позивач скористався правом на звернення до адміністративного суду і його право не може бути обмежене; заявлені ОСОБА_2 вимоги розглянуті судом по суті. Проте, враховуючи відсутність протиправності у діях відповідача відносно ОСОБА_2, підстави для задоволення позову відсутні.

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 183,00 грн, таким чином, позивач має сплатити 90% недоплаченої суми пропорційно відхиленої суми вимог, що становить 1644,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування рішення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 до Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом ОСОБА_2, Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 1644,00 грн /одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 00 копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2014 року.

Суддя Л.М. Петрова