Постанова № 41989458, 16.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року № 2а-7501/12/1370

о 10 год., 00 хв.

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом

Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія», представник – не прибув

до

Сокальскої об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник – не прибув

про

визнання протиправними дій, зобов’язання внести зміни до карток особового рахунку платника

Позивач – Публічне акціонерне товариство «Шахта «Надія» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Сокальському районі Львівської області, у якому із врахуванням уточнень позовних вимог від 23.04.2013 року та 22.05.2013 року просив:

- Визнати неправомірними (протиправними) дії Сокальскої об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо зміни (розподілу) сплаченої суми за платежами за № 2793 від 23.11.2010 року, № 2806 від 25.11.2010 року, № 2813 від 29.11.2010 року в рахунок погашення податкового боргу та пені.

- Зобов’язати Сокальску об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області внести зміни до карток особових рахунків платника податків - Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» по ПДВ, шляхом відображення платежу сплаченого по платіжних дорученнях від 03.11.2010 року за № 2793 на суму 1000000,00 грн., від 25.11.2010 року за № 2806 на суму 500000,00 грн., від 29.11.2010 року за № 2813 на суму 1092338,00 грн. згідно призначення визначеного цими платіжними дорученнями.

Позовні вимоги обґрунтовані Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», яким визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. На підставі вищевикладеного позивач вважає дії відповідача, що зміни призначення платежу визначеного платником податків з посилання на ст. 19 Конституції України протиправними. Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у поданих 16.12.2014 року через канцелярію суду уточнення позовних вимог представник позивача просив суд розглядати дану справу без його участі.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог з підстав, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів. Проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку. Згідно п.п. 4.2.2. п. 4.2. розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, облік платежів у картках особового рахунку за своєю юридичною природою не є тими діями суб’єкта владних повноважень, які породжують для підприємства будь – які правові наслідки. Саме по собі відображення у картці особового рахунку відповідних даних на породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов’язки. Відтак, дії податкового органу по обліку платежів у картці особового рахунку неможливо вважати його рішенням, дією та бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки позивача у сфері публічно – правових відносин, а тому вони не підпадають під дію п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України.

Відповідач прибуття повноважного представника в судове засідання не забезпечив, заперечення на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується розпискою про одержання повістки від 16.12.2014 року.

Безпосередньо, всебічно, повно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

Згідно Податкової декларації позивача за жовтень 2010 року, сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від’много значення попереднього звітного періоду становить 2592338,00 грн.

Позивач згідно:

- платіжного доручення № 2806 від 25.11.2010 року сплатив до бюджету 500000,00 грн. з призначенням платежу – «ПДВ за жовтень 2010 року»;

- платіжного доручення № 2793 від 23.11.2010 року сплатив до бюджету 1000000,00 грн. з призначенням платежу – «ПДВ за жовтень 2010 року»;

- платіжного доручення № 2813 від 29.11.2010 року сплатив до бюджету 1092338,00 грн. з призначенням платежу – «ПДВ за жовтень 2010 року».

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ із змінами і доповненнями (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно п.3.8 цієї ж Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Згідно ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим же Кодексом.

Стаття 70 КАС України, встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 року у справі за апеляційною скаргою ПАТ «Шахта Надія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року по справі № 2а-2011/09/1370 за позовом ПАТ «Шахта Надія» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень, апеляційну скаргу ПАТ «Шахта Надія» задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року по справі № 2а-2011/09/1370 - скасовано та прийняту нову, якою адміністративний позов ПАТ «Шахта Надія» - задоволено.

Вказаним рішенням встановлено: «право визначати призначення платежу відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства України належало виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Даний закон, який був спеціальним законом з питань оподаткування і встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувалися до платників податків, визначав вичерпний перелік заходів, які вживались контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів не було зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу». Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію у спорах цієї категорії (постанови від 27 жовтня 2009 року № 21-1326во09, від 17 жовтня 2011 року № 21-184а11), яка полягає у тому, що пункт 7.7 статті 7 Закону № 2181 не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу; право визначати призначення платежу належить платнику.»

Обставини встановлені у вищезазначеному рішенні підтверджують обґрунтування позивачем позовних вимог про визнання протиправними дій щодо зміни призначення платежу сплачених позивачем сум, згідно платіжних доручень № 2793 від 23.11.2010 року, № 2806 від 25.11.2010 року, № 2813 від 29.11.2010 року та зобов’язання внесення змін до карток особових рахунків платника шляхом відображення здійснених позивачем платежів згідно їх призначення. Відповідач, у свою чергу, жодними належними та допустимими доказами не спростував вищезазначених позовних вимог позивача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов’язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» до Сокальскої об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області визнання протиправними дій, зобов’язання внести зміни до карток особового рахунку платника, підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб’єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними дії Сокальскої об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо зміни (розподілу) сплаченої суми за платежами за № 2793 від 23.11.2010 року, № 2806 від 25.11.2010 року, № 2813 від 29.11.2010 року в рахунок погашення податкового боргу та пені.

3. Зобов’язати Сокальску об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області внести зміни до карток особових рахунків платника податків – Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» по ПДВ, шляхом відображення платежу сплаченого по платіжних дорученнях від 03.11.2010 року за № 2793 на суму 1000000,00 грн., від 25.11.2010 року за № 2806 на суму 500000,00 грн., від 29.11.2010 року за № 2813 на суму 1092338,00 грн. згідно призначення визначеного цими платіжними дорученнями.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» (ЄДРПОУ 00178175, с. Сілець, Сокальський район, Львівська область) 32,19 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 22.12.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.